Чудсько-Псковське озеро
| Чудсько-Псковське озеро | |
|---|---|
 |
|
| Координати 58°40′36″ пн. ш. 27°29′30″ сх. д. / 58.67667° пн. ш. 27.49167° сх. д.Координати: 58°40′36″ пн. ш. 27°29′30″ сх. д. / 58.67667° пн. ш. 27.49167° сх. д. | |
| Розташування | |
| Прибережні країни |  Росія,  Естонія |
| Розміри | |
| Площа поверхні, км2 | 3,55 тис. км² |
| Середня глибина, м | 7,1 м |
| Макс. глибина, м | 15 м |
| Берегова лінія | 520 м |
| Об'єм, км3 | 25 км³ |
  Чудсько-Псковське озеро
|
|
 Чудсько-Псковське озеро
|
|
Чудське-Псковське озеро (ест. Peipsi-Pihkva järv; рос. Псковско-Чудское озеро, Чудско-Псковское озеро, нім. Peipussee), озеро на кордоні Естонії та Росії; 3550 км² (з'єднується з південною частиною — Псковським озером), глибина до 15 м; витоки ріки Нарва, що впадає у Фінську затоку. Четверта за площею прісна водойма в Європі[1].
Зміст |
Опис [ред.]
Площа 3550 км²;. Середня глибина 7,1 м, найбільша — 15 м.[2]
Озеро складається з трьох частин:
- Чудське озеро (ест. Peipsi järv) — площею 2670 км²;,
- Псковське озеро (ест. Pihkva järv) — площею 710 км²; і що з'єднує їх —
- Тепле озеро (ест. Lämmijärv) — площею 170 км²; озеро-протока, з'єднує два попередні озера.
На озері безліч островів, найбільшими є острів Порка (ест. Piirissaar) і Талабські острови. В озеро впадає близько 30 річок. Найбільшими є: Велика і Емайигі. Витікає одна річка — Нарва. Берег низинний, складений торф'яником. Дно мулове.
Клімат [ред.]
Озеро замерзає наприкінці листопада — початку грудня. Чудське скресає пізніше аніж Псковське і Тепле озеро. Льодохід припадає на кінець квітня — початок травня.
Історія [ред.]
Озеро є залишком від великої стародавньої льодовикової водойми, існувавшей на місці сучасного.
На льоду озера, в південній частині, в 1242, відбулася битва російського війська під проводом Олександра Невського з тевтонськими лицарями, ввійшла в історію як Льодове побоїще.
Фізико-географічна характеристика [ред.]
Історія формування озера [ред.]
Озеро — це релікт великої льодовикової водойми, що знаходилась на місці сучасної[3]. У палеозої 300 — 400 мільйонів років тому вся територія сучасного басейну Фінської затоки була покрита морем. Осадові відкладення того часу — пісковики, піски, глини, вапняки — покривають потужною товщею (понад 200 метрів) кристалічний фундамент, що складається з гранітів, гнейсів та діабазів. Сучасний рельєф утворився в результаті діяльності льодовика (Останнє Валдайське заледеніння було 12 тисяч років тому). Після відступу льодовика утворилося Літоринове море, рівень якого був на 7 — 9 м вище сучасного. Рівні льодовикових водойм поступово знижувалися, а їх площа зменшувалася[4].
Береги, рельєф дна та гідрографія озера [ред.]
Береги Чудсько-Псковського озера мають плавні обриси та утворюють лише одну значну затоку — Раскопельську. Майже всюди до низьких берегів озера, зо складені переважно торфовищами, прилягають обширні низовинні та заболочені простори, затоплювані в періоди весняних повеней. При найзначніших розливах площа затоплення досягає 1000 км ²[5]. Західний берег Псковського озера біля села Червона Гірка високий та стрімкий. Західний берег Чудського озера низовинний, місцями заболочений, східний — більше піднесений. Трапляються піщані дюни і пагорби, порослі борами. Уздовж піщаних берегів на 200 — 300 м тягнеться смуга мілководдя[6].
Фауна [ред.]
У озері живуть риби: окунь, судак, лящ, плітка, сиг, Osmerus eperlanus eperlanus m. spirinchus тощо[2]
Галерея [ред.]
-
Гавань Муствее, Естонія. Липень 25, 2007.
-
Узбережжя Муствее, Естонія. Липень 25, 2007.
-
Вид на озеро
-
Вид на озеро
-
Вид на озеро
-
Дно озера у берега
-
Очерет
Див. також [ред.]
Посилання [ред.]
- ↑ see The United Nations World Water Development Report
- ↑ а б Шаблон:З БСЭ
- ↑ Географічний енциклопедичний словник: Географічні назви — М.: Радянська енциклопедія. 1983, З. 488.
- ↑ Дарінський А. В. Ленінградська область. — Л.: Лениздат, 1975. — С. 14 — 26.
- ↑ Соколов А. А. Гідрографія СРСР. Л.: Гидрометеоиздат, 1952
- ↑ Енциклопедія туриста. Псковсько-Чудское озеро
Ресурси Інтернету [ред.]
- Peipsi Infokeskus Естонський туристичний інформаційний веб-сайт(рос.)
 |
Це незавершена стаття з географії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
