Жорж Мельєс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жорж Мельєс
Georges Méliès
Фото
Ім'я при народженні: Марі-Жорж-Жан Мельєс
Дата народження: 8 грудня 1861(1861-12-08)
Місце народження: Париж, Франція
Дата смерті: 21 січня 1938(1938-01-21) (76 років)
Місце смерті: Париж, Франція
Громадянство: Франція Франція
Професія: кінопродюсер, кінорежисер, сценарист, актор
Кар'єра: 1895–1914
IMDb: ID 0617588

Жо́рж Мельє́с (фр. Maries-Georges-Jean Méliès, 8 грудня 1861 — 21 січня 1938) — французький підприємець, режисер, один з засновників світового кінематографа.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Парижі в сім'ї промисловця, мав старшого брата — Гастона. Будучи забезпеченою людиною, Мельєс присвятив багато часу своїм захопленням, серед яких чільне місце займали театр та мистецтво сценічної ілюзії. В якості ілюзіоніста він виступав у театрі «Робер-Уден», яким володів. В 1895 році він опинився на одному з перших кіносеансів братів Люм'єр й відразу ж став палким прихильником кінематографу. Не зумівши придбати в Люм'єрів сконструйовану ними камеру-проектор (він пропонував великі гроші, але Люм'єри відмовили, оскільки намагалися зберегти монополію на нову розвагу, вважаючи, що вона досить швидко вийде з моди й треба користатись цим по повній), Мельєс знайшов можливість придбати аналогічний апарат англійського виробництва й почав активно експериментувати.

Вже в 1896 році він знайшов спосіб створення перших спецефектів, заснованих на стоп-кадрі, покадровій зйомці, подвійній та багатократній експозиції, пришвидшеній та уповільненій протяжності плівки, каширування та інших засобах.

В 1897році Мельєс заснував власну студію «Стар фільм» (фр. Star Film) в своєму помісті в Монтре й почав активне виробництво короткометражних кінофільмів. Також знімав «псевдохроніку» — постановочні сюжети, які відтворювали реальні події. Наприклад, відомо про зняті ним короткометражки «Справа Дрейфуса», «Коронація Едуарда VII» (Le couronnement du roi Édouard VII, 1902) та інші. Для деяких з них, як для «Виверження вулкана на Мартиніці» (Éruption volcanique à la Martinique, 1902), Мельєс також використовував спецефекти.

Від 1896 по 1913 роки Мельєс зняв більше 500 фільмів тривалістю від однієї до 40 хвилин (різні джерела вказують від 517 до 666 фільмів), з яких збереглося біля 200. Найвідомішою його роботою є відома комедія «Подорож на Місяць» (1902) — перший в історії кінематографа науково-фантастичний фільм.

Мельєс намагався заробляти, продаючи кінотеатрам копії своїх фільмів, але найпотужніший ринок — американський — виявився для нього закритим, оскільки Томас Едісон вважав себе володарем всіх американських патентних прав на кінотехнології й вважав, що має право копіювати й продавати для показу будь-який зроблений без його санкції фільм, в тому числі й фільми Мельєса. В результаті Мельєс не отримав практично нічого за показ своїх фільмів в США й у 1914 році змушений був продати студію. Негативи своїх фільмів він у нападі люті спалив.

До 1909 року Мельєс мусив відмовитися від своєї самостійності й почав працювати для фірми «Брати Пате».

1925 року він одружився з Жанною Д'альсі.

Мельє тривалий час працював продавцем іграшок на Монпарнасі. Про його внесок у розвиток кінематографу ніхто не згадував до 1932 року, коли Кінематографічне товариство прийняло його, повністю розореного, до замку Орлі, де він й прожив залишок життя.

Я народився з душею артиста, обдарованого спритністю рук, метким розумом й вродженим акторським талантом. Я був одночасно й розумовим й фізичним робітником.

За свої заслуги Жорж Мельєс був нагороджений орденом Почесного легіону. Він закінчив свої дні в пансіоні для літніх акторів у Парижі. Похований на цвинтарі Пер-Лашез.

Біографію Жоржа Мельєса покладено в основу знятого 2011 року фільму «Хранитель часу». Роль самого Мельєса виконав Бен Кінґслі.

Творчий спадок[ред.ред. код]

На даний момент достовірно встановити кількість фільмів, знятих Жоржем Мельєсом, неможливо. Історики кіно називають різні цифри: так, Моріс Бессп, Жозеф-Марія Ло Дюк та Марсель Лапьєр називають цифру 4000, а Шарль Форд та Рене Жанн говорять про 1000 фільмів.

Жорж Садуль пояснює такі розбіжності в цифрах тим, що в каталозі своїх фільмів Мельєс давав окремий номер кожному відрізку плівки довжиною 20 метрів незалежно від того, чи є цей відрізок самостійним фільмом, чи ж лише його частиною.

Режисерський почерк[ред.ред. код]

Багато фільмів Мельєса знято як театральні постановки зі спецефектами. Мельєс сам писав сценарії, розробляв декорації й ставив мізансцени. Для його кінопостановок характерними є мінімальна «глибина кадру» (все дійство розвертається на сцені) й нерухома камера.

Вміло застосований трюк, за допомогою якого можна зробити видимими надприродні, уявні, нереальні явища, дозволяє створювати в істинному розумінні цього слова художні видовища, які дають величезну насолоду тим, хто може зрозуміти, що всі мистецтва об'єднуються для створення цих видовищ.

Фільмографія[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

1. Жан-Лу Пассек. Словарь французского кино. — Минск: Пропилеи, 1998. — ISBN 985-6329-11-6

2. Жорж Садуль. Всеобщая история кино. — Москва: Искусство, 1958. — Т. 1.

3. Сергей Комаров. Немое кино // История зарубежного кино. — Москва: Искусство, 1965. — Т. 1. — 416 с.

4. Bessy, Maurice et Lo Due a, Georges Melies, Mage, Paris, 1945.

5. Ежи Теплиц. История киноискусства 1895–1928. Изд-во «Прогресс»., М., 1967.

6. М. Lapierre, «Antologie du cinema», Paris, 1946