Жорж Орік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жорж Орік

Жорж О́рік (фр. Georges Auric; *15 лютого, 1899 — †23 липня, 1983) — французький композитор, учасник групи французької шістки.

Уже на початку своєї діяльності Орик привернув увагу Сергія Дягілєва, і в результаті їхнього співробітництва з'явився балет Докучні (Les Facheux, 1924), большую частина матеріалу для якого Орик запозичив із власної музики до однойменної п'єси Мольєра. Надалі Дягілевська антреприза поставила ще два балети Оріка — Матроси (Les Matelots, 1925) і Пастораль (Pastorale, 1926).

Невдовзі Орік завоював популярність як композитор кіно, особливо часто його запрошували англійські компанії. Серед найцікавіших робіт — музика до фільмів «Цезар і Клеопатра» (1945) та «Глибоко вночі» (Dead of Night, 1945), «Крик і плач» (Hue and Cry, 1946), «Банда з Лавендер Гілл» (The Lavender Hill Mob, 1951), а також американському фільму «Мулен Руж» (1952).

До концертного репертуару увійшли такі твори Оріка, як увертюра 1938, фортепіанна сонатина 1923 і соната 1932. Орік виступав також як літературний критик у газетах «Маріанна» і «Парі суар». В 1954 він став президентом Товариства охорони авторських прав музикантів і видавців (SACEM). З 1962 по 1968 був генеральним директором Національної паризької опери.

Джерела і посилання[ред.ред. код]