Заднє розташування двигуна
У дизайні автомобіля заднє розташування двигуна — конструкція розташування двигуна у задній частині автомобіля (інколи, задньомоторна). Центр ваги самого двигуна знаходиться за задньою віссю. Це не слід плутати з центром ваги всього транспортного засобу, оскільки дисбаланс таких пропорцій унеможливить утримання передніх коліс на поверхні (землі).
Транспортні засоби із заднім розташуванням двигуна майже завжди мають задньопривідне компонування, але деякі мають привід на 4 колеса. Цей макет має такі особливості:
- Паковання: оскільки немає необхідності в трансмісійному тунелі, дно (підлога) може бути рівною.[1]
- Задня тяга: двигун, розташований над ведучими колесами, збільшує тиск вниз, що сприяє зчепленню на нещільних поверхнях, хоча може бути схильним до надмірної поворотності.[2]
- Простота виготовлення: двигун знаходиться біля ведучих коліс, а трансмісію можна об'єднати з диференціалом для економії місця.
Таке розташування колись[коли?] було популярним у маленьких недорогих автомобілях і легких комерційних автомобілях. Сьогодні[коли?] більшість виробників автомобілів відмовилися від компонування, хоча воно зберігається в деяких дорогих автомобілях[3], таких як Porsche 911. Воно також використовується у деяких перегонових автомобілях,[4] автобусах з низькою підлогою[en], деяких шкільних автобусах типу D і мікроавтомобілях, таких як Smart Fortwo. Деякі електромобілі устатковані як задніми, так і передніми двигунами для приводу всіх чотирьох коліс.[5]
Примітні автомобілі з заднім розташуванням двигуна[ред. | ред. код]
- Benz Patent-Motorwagen
- BMW 600, 700 і i3
- Chevrolet Corvair[6]
- Даврян
- DMC DeLorean
- Дюнні баггі, такі як Meyers Manx
- Fiat 500, 600, 850, 126 і 133
- FMR Tg500
- Hillman Imp
- Хіно Контесса
- Mercedes-Benz 130/150/170H
- Mitsubishi i та Mitsubishi i-MiEV
- НДУ Принц
- Porsche 356, 911 покоління, 959
- Puma (виробник автомобілів)
- Renault 4CV, Dauphine, Floride, Caravelle, R8, R10 і Twingo 3-го покоління
- Renault Alpine A106, A108, A110, A310 і GTA/A610
- SEAT 600, 850 і 133
- Simca 1000
- Škoda 1000/1100MB, MBX, 100/110, 110R, 105/120/125, 130/135/136, Garde, Rapid
- Smart Fortwo, родстер і Smart Forfour 2-го покоління
- Стаут скарабей
- Subaru 360, Subaru R-2, Subaru Rex 1 покоління
- Suzuki Fronte 360, Fronte 71 і 72, Fronte Coupé, Fronte LC20, Fronte 7-S / SS10 / SS20 і Cervo SS20 / SC100
- Tata Nano, Tata Pixel і Tata Magic Iris
- Tatra 77, 87, 97, 600, 603, 613, 700
- Tesla Roadster, деякі версії Model S і Model 3
- Tucker 48 «Торпедо»
- Volkswagen Type 62 і Type 82 Kubelwagen, Kommandeurswagen і Schwimmwagen
- Volkswagen Beetle, тип 3 «понтон», Karmann Ghia і тип 4 (411/412), а також VW Microbus / Transporter і тип 181 «Thing»
- Серія ЗАЗ Запорожець .
Див. також[ред. | ред. код]
- Конструкція центрального розташування двигуна
- Задньомоторне, передньопривідне компонування
- Задньомоторне, задньопривідне компонування
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 1965 Chevrolet Corvair. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 16 березня 2019.
- ↑ What Is Rear Engine Layout And Know How Is It Beneficial?. Процитовано 16 березня 2019.
- ↑ Threewitt, Cherise. 10 Affordable Rear Engine Cars. Процитовано 16 березня 2019.
- ↑ Wong, J. Y. (2008). Theory of Ground Vehicles. Hoboken NJ: Wiley. с. 560. ISBN 0-471-35461-9.
- ↑ Adams, Eric. The Secrets of Electric Cars and Their Motors: It’s Not All About the Battery, Folks. Процитовано 16 березня 2019.
- ↑ Golseth, Andrew. Why Is The Chevrolet Corvair Such An Overlooked Classic?. Процитовано 16 березня 2019.
| |||||||||||