Залиман (Богучарський район)
| село Залиман | |
|---|---|
| рос. Залиман | |
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | Воронезька область |
| Муніципальний район | Богучарський |
| Поселення | Залиманське сільське поселення |
| Код ЗКАТУ: | 20205808001 |
| Код ЗКТМО: | 20605408101 |
| Основні дані | |
| Населення | 2569 (2010) |
| Поштові індекси | 396784 |
| Телефонний код | +7 47366 |
| Географічні координати: | 49°56′48″ пн. ш. 40°34′42″ сх. д. / 49.94666666669477451° пн. ш. 40.57833333336077430° сх. д.Координати: 49°56′48″ пн. ш. 40°34′42″ сх. д. / 49.94666666669477451° пн. ш. 40.57833333336077430° сх. д. |
| Часовий пояс | UTC+4 |
| Мапа | |
  Залиман | |
|
| |
Залиман (рос. Залиман) — село у Росії, Богучарському районі Воронізької області. Адміністративний центр Залиманського сільського поселення.
Населення становить 2569 осіб (1189 чоловічої статі й 1380 — жіночої) за переписом 2010 року.
Історія[ред. | ред. код]
Станом на 1880 рік у колишній приміській слободі, центрі Залиманської волості, разом із колишньою державною слободою Вервеківка й хутором Лисогірка, мешкало 3660 осіб, налічувалось 362 дворових господарства, існували православна церква, школа, 3 шкіряних заводи, 3 вівчарних заводи, 22 вітряних млини[1].
За даними 1900 року у слободі мешкало 1614 осіб (818 чоловічої статі та 796 — жіночої) переважно українського населення, налічувалось 295 дворових господарств, існували православна церква, церковно-парафіяльна школа, 4 майстерні для вичинки овчини, сиром'ятня, 24 гончарних заводи, дріб'язкова й винна лавки[2].
Населення[ред. | ред. код]
| 2000[3] | 2005[3] | 2010[4] |
|---|---|---|
| 2762 | ↘2634 | ↘2569 |
Відомі особистості[ред. | ред. код]
В поселенні народився:
- Білобровський Олександр Григорович (* 1947) — український художник.
Джерела[ред. | ред. код]
- (рос.) Залиман
- (рос.) Інформація про Залиманське сільське поселення
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 199.
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5255)
- ↑ а б Список сельских населённых пунктов и численности населения по данным статистического учёта Богучарского муниципального района. msu.vrnoblduma.ru. Архів оригіналу за 17 травня 2013.
- ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских и сельских населённых пунктов Воронежской области. Архів оригіналу за 29 січня 2014. Процитовано 29 січня 2014. (рос.)
.png)
| ||||||||||||||
.png){kind=small}
|
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
