Воронезька область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Воронезька область
Воронежская область
Flag of Voronezh Oblast.svg Coat of Arms of Voronezh oblast (2005).png
Прапор Воронезької області Герб Воронезької області
Воронезька область на карті Росії
Воронезька область на карті Росії
Обласний центр Воронеж
Площа

- Усього
- % водн. пов.

54-а

52 200 км²
0,2

Населення

- Усього
- Густота

23-я

2 330 377 (01.01.2013)[1] (2011)
44.7/км²

Федеральний округ Центральний
Економічний район Центрально-Чорноземний
Автомобільний код 36
Державна мова російська
Часовий пояс MSK (UTC+4)

Воронезька область (рідше Воронізька область; рос. Воронежская область) — адміністративна одиниця в Росії, суб'єкт Російської Федерації

  • Утворена 13 червня 1934
  • Адміністративний центр області — місто Воронеж (Вороніж)
  • Населення області становить 2,3 млн осіб, густота населення — 44,5 осіб/км²

Природа[ред.ред. код]

Воронезька область

Розташована в центральній смузі європейської частини Росії, межує на півдні з Україною. Клімат на території області — помірно континентальний з середньорічною температурою від +5 °C на півночі області до +6,5 °C на півдні і середньою температурою січня від −8 до −10, а липня від +19 до +22. Опадів в середньому за рік випадає від 450 до 550 мм. Головна річка — Дон, 530 з своїх 1870 км протікає територією області, утворюючи басейн площею 422 000 км²

Природні ресурси[ред.ред. код]

Основним за значенням ресурсом області є звичайні, а також потужні й гладкі чорноземи, що займають основну частину території регіону.

Воронезька область розташована в лісостеповій і степовій зонах. На півдні області рослинність різнотравно-типчаково ковилових степів. Рослинність північної частини області характеризується поєднанням лісових і степових ділянок.

Корисні копалини[ред.ред. код]

Мінерально-сировинна база Воронезької області представлена родовищами нерудної сировини, в основному будівельними матеріалами (піски, глини, крейда, граніти, цементна сировина, охра, вапняк, піщаник) особливо в західних і південних районах регіону. На території Семілуцького, Хохольського й Нижнедевицького районів області є запаси фосфоритів. Область має практично необмежені запаси крейди.

Основні галузі промисловості[ред.ред. код]

Воронеж

За структурою господарства Воронезька область індустріально-аграрна. У складі промисловості переважають машинобудування, електроенергетика, хімічна індустрія й галузі по переробці сільськогосподарської сировини. На них припадає 4/5 загального обсягу промислової продукції, що випускається. Галуззю спеціалізації регіону є харчова промисловість (27%), друге місце займають машинобудування й металообробка (23%), третє місце — електроенергетика (18%).

Промисловість області спеціалізується на виробництві верстатів, екскаваторів, металевих мостових конструкцій, ковальсько-пресового й гірничозбагачувального устаткування, електронної техніки (у тому числі телевізорів), пасажирських літаків, синтетичного каучуку й шин, вогнетривких виробів, цукру-піску, маслобійно-жирової й м'ясної продукції.

На базі розвіданої мінеральної сировини у Воронезькій області працює ряд гірничодобувних підприємств, найбільш великими з яких є ВАТ «Павловськграніт», ВАТ «Воронезьке рудоуправління», Семилукский Воронезький комбінати будматеріалів, ВАТ «Подгоренський цементник», ЗАТ «Копанищенський комбінат будматеріалів», «Журавський охровий завод» і інші. В області йде освоєння мінеральних підземних вод.

Сільське господарство[ред.ред. код]

Воронезька область — великий постачальник сільськогосподарської продукції: вона робить зерно (в основному пшеницю), цукровий буряк, соняшник і інші технічні культури, картоплю й городин. У цілому профіль сільського господарства — буряковий з посівами соняшника й зернових культур, молочно-м'ясним скотарством, свинарством і вівчарством. Середньодушовий коефіцієнт по виробництву крупи — 2,4 (2002), цукру-піску 4,2

Внутрішні розходження, спеціалізація міст[ред.ред. код]

До складу Воронезької міської агломерації входять міста Нововоронеж (АЕС), Семилуки (завод вогнетривів), селище міського типу Рамонь.

Борисоглєбськ (66,3 тис. жителів) — друге за величиною місто області. Його промисловість спеціалізується на виробництві хімічного устаткування й переробці сільськогосподарської продукції. Є велике виробництво панчішно-трикотажних виробів.

Розсош (64,1 тис. жителів) відома виробництвом хімічних добрив, електроапаратури, переробкою сільськогосподарської продукції.

Історія адміністративних змін[ред.ред. код]

Формування рубежів Воронезького краю тісно пов'язане з заснуванням Воронежa (15851586 рр) і будівництвом Воронезьких сторож, що охоплюють межиріччя Дону з низов'ями рік Воронеж, Бітюг, Тиха Сосна

  • В XVII столітті Воронеж стає центром Воронезького повіту, у якім по перепису 1678 р. входили чотири стани: Карачунський, Борщевський, Усманський і Чертовицький
  • 1711 р. — Воронеж — губернське місто
  • 17111725 р. — Воронеж стає адміністративним центром величезної Азовської губернії. Територія, яка простиралася від Нижнього Новгорода на півночі, до Азовa на півдні, і із заходу від Старого Оскола, до Саратовa на сході
  • 17251928 р. — перейменована у Воронезьку губернію
  • 1779 р. — відбуватися різке скорочення розмірів губернії. У її складі залишається 15 повітів: Бєловодський, Бірюченський, Бобровський, Богучарський, Валуйський, Воронезький, Задонський, Землянський, Калітвянський, Коротоякський, Куп'янський, Ливенський, Нижнедевицький, Острогозький, Павловський
  • 1802 р. — зі складу губернії виходить Куп'янський, а входить Новохоперський повіт
  • 1824 р. — зі складу Воронезької губернії виходять два повіти: Бєловодський і Калітвянський
  • 19281934 р. утворена Центрально-Чорноземна область
  • 14 травня 1928 р. Постановою ВЦИК затверджені межі ЦЧО, куди ввійшли чотири губернії: Воронезька, Курська, Орловська й Тамбовська, з адміністративним центром у м. Воронежі
  • 13 червня 1934 р. Постановою ВЦИК, ЦЧО розділена на Воронезьку й Курську області
  • 27 вересня 1937 р. зі складу Воронезької області виходить Тамбовська область
  • В 1954 р. виходять Бєлгородська область і Липецька область. Значні зміни торкнулися східних і південних окраїн Воронезької області: території Богучарського й Кантеміровського районів відійшли до Каменської області, а частини територій Борисоглєбського, Грибановського, Терновського й Новохоперського районів, до Балашовськой області
  • З 1957 р. території Воронезької області залишаються без змін

Адміністративно-територіальний устрій і місцеве самоврядування[ред.ред. код]

З 2006 року на території Воронезької області існують 534 муніципальних утворення, у тому числі 3 міських округи, 31 муніципальний район, 29 міських поселень, 471 сільське поселення.

Міські округи:

Муніципальні райони:

Населенні пункти з кількістю мешканців понад 10 тисяч
2007
Воронеж 840,7 Бобров 20,1
Борисоглєбськ 66,6 Анна 19,5
Росош 62,0 Поворино 17,8
Лиски 54,8 Придонський 17,0
Нововоронеж 35,6 Грибановський 16,7
Острогозьк 32,3 Сомово 13,6
Бутурліновка 26,2 Богучар 13,4
Павловськ 25,7 Талова 13,1
Семилуки 24,4 Кантеміровка 12,6
Нова Усмань 22,5 (2003) Ертіль 12,1
Калач 20,3

Населення[ред.ред. код]

У наш час, за офіційною російською статистикою, область практично мононаціональна: більшість населення — росіяни. Історично, велику частку населення області складали українці. Згідно радянського перепису 1924-го року, в області мешкало понад 1 млн українців, тобто більше половини населення. Але наприкінці 1930-х років почалася активна кампанія русифікації, яка включала між іншим заборону викладання української мови у школах, запис українців росіянами, зміну прізвищ у паспортах на російськомовні і так далі. Як результат, офіційна кількість українців у області занижувалася.

Народність чисельність в 2002 році, тис (*)
Росіяни 2239,5
Українці 73,7
Вірмени 8,8
Білоруси 5,0
Цигани 4,8
Азербайджанці 4,2
Татари 3,5
Турки 3,4
Німці 2,0
Чеченці 1,7
Чуваші 1,7
Грузини 1,7
Євреї 1,5
Молдавани 1,4
Мордва 1,2
показані народності c чисельністю понад 1000 осіб

Особистості[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]