Зернолуск білогорлий
| Зернолуск білогорлий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Saltator grossus (Linnaeus, 1766) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Loxia grossa Linnaeus, 1766 Pitylus grossus (Linnaeus, 1766) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Зернолу́ск білогорлий[2] (Saltator grossus) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 19-20,5 см, вага 41-53 г. Самці мають переважно сталево-сіре забарвлення, махові пера мають чорні края. Обличчя, щоки, нижня частина горла і верхня частина грудей чорні, підборіддя і середина горла білі. Лапи коричнювато-сірі або чорнувато-сірі, очі темно-карі. Дзьоб міцний, червонувато-оранжевий або червоний. Самиці мають дещо тьмяніше забарвлення, живіт і нижня частина тіла у них світліші, з легким зеленуватим відтінком. Обличчя, щоки, нижня частина горла і верхня частина грудей у самиць сіруваті.
Таксономія[ред. | ред. код]
В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис білогорлого зернолуска до своєї книги "Ornithologie". Він використав французьку назву Le gros-bec bleu d'Amérique та латинську назву Coccothraustes americana caerulea[3]. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури[4]. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї Systema Naturae, він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном[4]. Одним з цих видів був білогорлий зернолуск, для якої Лінней придумав біномінальну назву Loxia grossa[5]. Пізніше типовою місцевістю була визначена Французька Гвіана[6].
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють два підвиди:[7]
- S. g. saturatus (Todd, 1922) — від Гондурасу до західного Еквадору;
- S. g. grossus (Linnaeus, 1766) — від східної Колумбії до Венесуели, Гвіани, бразильської Амазонії, сходу Еквадору і Перу та до північної Болівії.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Білогорлі зернолуски мешкають в Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані, Бразилії, Еквадорі, Перу і Болівії. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах. Зустрічаються парами, на висоті до 1300 м над рівнем моря. Іноді приєднуютьчся до змішаних зграй птахів. Живляться насінням, плодами і безхребетними. В кладці 2-3 блакитнуватих яйця, поцяткованих коричневими плямками.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Saltator grossus.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (French та Latin) . Т. Supplement. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 89—91, Plate 5 fig 1. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 4 березня 2022.
- ↑ а б Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History. 28: 317—335. Архів оригіналу за 19 вересня 2012. Процитовано 4 березня 2022.
- ↑ Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 307. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 4 березня 2022.
- ↑ Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1970). Check-list of Birds of the World. Т. 13. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 227. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 4 березня 2022.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 04 березня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Stiles, G.; Skutch, A.F. (1989). A Guide to the Birds of Costa Rica. Comstock. ISBN 0-8014-9600-4.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |