Йонас Жямайтіс-Вітаутас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Йонас Жямайтіс-Вітаутас
Jonas Žemaitis-Vytautas
Йонас Жямайтіс-Вітаутас  Jonas Žemaitis-Vytautas

Час на посаді:
16 лютого 1949 — 26 листопада 1954
Попередник Антанас Меркіс (в. о.)
Наступник Альгірдас Бразаускас
1993)

Народився 15 березня 1909(1909-03-15)
Паланга, Курляндська губернія, Російська імперія
Помер 26 листопада 1954(1954-11-26) (45 років)
Звання бригадний генерал
Нагороди
Кавалер Великого хреста ордена Хреста Погоні
Медаль Незалежності Литви
12 березня 2009 Сеймом Литовської Республіки визнаний главою Литовського держави, що боровся проти окупації Радянським Союзом, фактично виконував обов'язки Президента Литовської Республіки

Йонас Жямайтіс-Вітаутас (Jonas Žemaitis-Vytautas, * 15 березня 1909, Паланга — † 26 листопада 1954, Бутирська тюрма, Москва, РРФСР, СРСР) - литовський військовик-підпільник. Верховний головнокомандувач національного руху опору по Другій світовій, 5-тий Президент Литви. Професійний артилерист.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у м. Паланга, у родині збіднілого службовця графа Фелікса Тишкевича.

У 1910-1917 жив з батьками в Польщі, у місті Ломжа, де його дядько володів великими молочними фермами.

Закінчивши навчання в гімназії, Йонас вступив до Каунаського військового училища, де вчився на артилерійського офіцера. У 1936 році він склав конкурсні іспити і був направлений у Францію для навчання у артилерійській школі Фонтебло. Після закінчення навчання 1938 року, він повернувся на батьківщину і був призначений у 1-й артилерійський полк командиром роти, а згодом очолив 4-ий артилерійський полк литовської армії.

Після першої сталінської окупації Литви 1940 перейшов на німецьку територію, однак служити у Вермахті відмовився.

У 1941 повертається до Каунаса, де працює інженером з видобутку торфу. У 1942, після народження сина, переїжджає у рідне село його діда та бабусі, де займається сільським господарством. З наближенням фронтів Другої світової війни 1944 вступив до Литовських територіальних сил оборони, організованих Повіласом Плехавічюсом у згоді з Вермахтом. Однак невдовзі німці розформували литовську частину, а більшість його офіцерів пішло в підпілля. Активну боротьбу з совєцькою окупацією Жямейтіс провадив із 1945. 1947 очолив Жебенкський штаб самооборони, а з 1948 призначений Головнокомандувачем усіх збройних партизанських сил Литви.

У 1949 Жямайтіс обраний головою президії Ради союзу борців за визволення Литви, яка ухвалила політичну декларацію про ведення збройної боротьби за відновлення самостійної демократичної Литовської республіки.

У грудні 1951 пережив крововилив у мозок, повністю паралізований.

Страта[ред.ред. код]

У 1953 криївку Жямайтіса виявлено агентами МГБ СССР, його заарештовано. Етапований до Москви, де його справою займався персонально Лаврентій Берія. Не зважаючи на безпомічний стан (прикутий до ліжка), його стратили 26 листопада 1954 в Бутирській тюрмі. Московська влада добилася винесення такого вироку саме від імені Литовської ССР.

Посмертна доля[ред.ред. код]

Із набуттям незалежності Литви Жямайтіса визнано національним героєм Литви.

У Вільнюсі Жямайтісу споруджено пам'ятник поблизу Міністерства оборони Литви, також є пам'ятник генералу і в м. Паланга. 1998 його ім'я присвоєне військовому училищу в Каунасі.

У 2009 рішенням Сейму Литовської Республіки проголошений четвертим президентом країни де-факто, що виконував обов'язки голови держави під час радянської окупації.

Джерела[ред.ред. код]