Даля Грибаускайте

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Даля Грибаускайте
Даля Грибаускайте

Нині на посаді
На посаді з 12 липня 2009
Попередник Валдас Адамкус

Народилася 1 березня 1956(1956-03-01) (58 років)
Вільнюс
Громадянство Литва Литва
Національність Литовка
Релігія Католицизм
Особистий підпис Dalia Grybauskaitė.Signature.svg

Даля́ Грибауска́йте (лит. Dalia Grybauskaite; * 1 березня 1956, Вільнюс) — Президент Литви з 2009 (переобрана на другий термін у травні 2014). Вона стала першою жінкою-президентом Литви і першою переобрана на другий термін поспіль на найвищу державну посаду Литви.

Комісар Єврокомісії з бюджету і фінансового планування (2004–2009), міністр фінансів Литви (2001–2004), віце-міністр закордонних справ (2000–2001) і віце-міністр фінансів (1999–2000).

Біографія[ред.ред. код]

Народилася у литовській родині Полікарпаса Грибаускаса (1928-2008) та Віталії Корсакайте (1922-1989) під час совєцької окупації. Тато був електриком, а мати продавчинею.

1975–1976 — працювала інспектором відділу кадрів державної філармонії Литовської РСР.

З 1976 — навчалася на вечірньому відділенні економічного факультету Ленінградського державного університету імені А.Жданова. Під час навчання працювала на ленінградській хутряній фабриці «Рот-Фронт» робітницею і лаборанткою.

1983 — закінчила університет за фахом «політекономія» і повернулася на Батьківщину, де стала відповідальним секретарем Академії наук Литви.

1983–1990 — викладала політекономію у Вільнюській вищій школі КПСС і завідувала кабінетом сільського господарства.

1988 — в Академії суспільних наук при ЦК КПРС в Москві захистила дисертацію на тему «Взаємозв'язок суспільної і особистої власності у функціонуванні особистого підсобного господарства» і отримала ступінь кандидата економічних наук за фахом «політична економія соціалізму».

1990–1991 — працювала вченим секретарем в Інституті економіки у Вільнюсі.

1991 — навчалася за програмою для керівників в Інституті міжнародних економічних відносин Джорджтаунського університету у Вашингтоні.

Політична кар'єра в незалежній Литві[ред.ред. код]

1991 — стала директором європейського департаменту Міністерства міжнародних економічних зв'язків Литви, потім очолювала аналогічний підрозділ у Міністерстві закордонних справ Литви. У цей період керувала переговорами щодо договору про вільну торгівлю між Литвою і Євросоюзом.

1994–1995 — була надзвичайним послом і уповноваженим міністром у місії Литви при Євросоюзі і одночасно — заступником головного координатора переговорів щодо погодження договору про вступ Литви до Євросоюзу.

1996–1999 — працювала уповноваженим міністром в посольстві Литви в США.

1999–2000 — займала посаду віце-міністра фінансів і керувала переговорами Литви з Міжнародним валютним фондом і Світовим банком.

З лютого 2000 якийсь час перебувала на чолі ради директорів литовського державного Ощадного банку (Taupomasis Bankas), який у цей період готували до приватизації.

2000 — стала віце-міністром закордонних справ.

З липня 2001 р. до 2004 р. — міністр фінансів у соціал-демократичному уряді Альгірдаса Бразаускаса. Наголошувалося, що за цей час дефіцит бюджету Литви зменшився з 8,5 до 1,2% ВВП.

Після приєднання Литви до Євросоюзу, на початку 2004 року була делегована в Єврокомісію, де спочатку займалася культурою й освітою, але вже в листопаді 2004 року стала єврокомісаром, відповідальним за фінансове планування і бюджет. Працюючи на цій посаді, здобула значну популярність як у Литві, так і за кордоном. Ще перед призначенням газета The Wall Street Journal 2004 року назвала її «залізною леді» та порівняла з Маргарет Тетчер.

Листопад 2005 — тижневик European Voice обрав Грибаускайте «комісаром року» за зусилля з реформування бюджету ЄС.

2008 — була визнана «жінкою року» в Литві. При цьому залишалася настільки жорстким критиком економічної політики литовського уряду, що влітку 2008 року прем'єр-міністр Ґедімінас Кіркілас (Gediminas Kirkilas) навіть звинуватив її в «політиканстві».

Президентські вибори[ред.ред. код]

26 лютого 2009 року, в перший день реєстрації кандидатів на виборах президента Литви, оголосила про свій намір балотуватися як незалежний кандидат. Висунення Грибаускайте як преса, так і вона сама пов'язували з погіршенням економічної ситуації в Литві, що призвела в січні 2009 року до заворушень біля Сейму. Відповідно до правил Єврокомісії, з середини квітня Грибаускайте припинила виконувати обов'язки єврокомісара.

Незалежний кандидат Даля Грибаускайте впевнено виграла президентські вибори 17 травня 2009 року, отримавши 69,05% голосів. Явка на виборах склала 51,66% від 2,7 мільйонів зареєстрованих виборців, що виключило необхідність проведення 2-го туру.

Ставлення до України[ред.ред. код]

Кілька років тому заявила, що проблема Литви — її дружба в зовнішній політиці «з різними злиднями», а потрібно шукати друзів у Західній Європі. Після свого обрання президентом вона пом'якшила власну позицію, заявивши, що в зовнішній політиці має намір продовжувати й розвивати курс допомоги у справі демократизації країн СНД — України, Грузії і Білорусі, започаткований ще її попередником Валдасом Адамкусом, а також сприяти їхній інтеграції в Євросоюз і НАТО, додавши при цьому: «Якщо, звісно, вони самі цього хочуть» та повторивши: «Ми повинні більше уваги приділяти Європі, європейським державам, оскільки саме там приймаються рішення, які, зокрема, визначають долю нашої країни». Тому Києву слід готуватися до неминучих змін у зовнішньополітичному курсі Литви, до ослаблення уваги Вільнюса до України.[1]

Особисте життя[ред.ред. код]

Грибаускайте знає литовську, англійську, російську, польську і французьку мови. Має чорний пояс з карате.

Незаміжня і ніколи не була у шлюбі.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]