Даля Грибаускайте

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Даля Грібаускайте
лит. Dalia Grybauskaite
Даля Грібаускайте  лит. Dalia Grybauskaite

Нині на посаді
На посаді з 12 липня 2009
Попередник Валдас Адамкус

Flag of Lithuania.svg Міністр фінансів Литви
Час на посаді:
12 липня 2001 — 1 травня 2004
Попередник Йонас Льонгінас
Наступник Альгірдас Буткявічюс

Попередник Вів'єн Редінг
Наступник Ян Фігель

Час на посаді:
22 листопада 2004 — 1 липня 2009
Попередник Маркос Кіпріану
Наступник Альгірдас Шемета

Народився 1 березня 1956(1956-03-01) (58 років)
Вільнюс, Литовська РСР, СРСР
Освіта Ленінградський державний університет ім. А. А. Жданова
Політична партія КПРС (1983-1989)
Чоловік немає
Діти немає
Професія економіст
Нагороди
Орден Вітовта Великого
Командор Великого князя Литовського Гядімінаса
Кавалер Великого хреста ордена Трьох зірок
Кавалер Великого хреста ордена Святого Олафа Великий офіцер ордена святого Карла
Кавалер ордена Хреста землі Марії на ланцюгу
Хрест Визнання
Підпис Accession Treaty 2011 Dalia Grybauskaitė signature.svg

Даля́ Грибауска́йте (лит. Dalia Grybauskaite; * 1 березня 1956, Вільнюс, Литовська РСР, СРСР) — Президент Литви з 2009 (переобрана на другий термін у травні 2014). Вона стала першою жінкою-президентом Литви і першою переобрана на другий термін поспіль на найвищу державну посаду Литви.

Комісар Єврокомісії з бюджету і фінансового планування (2004–2009), міністр фінансів Литви (2001–2004), віце-міністр закордонних справ (2000–2001) і віце-міністр фінансів (1999–2000).

Життєпис[ред.ред. код]

Народилася у литовській родині електрика Полікарпаса Грибаускаса (1928-2008) та продавчині Віталії Корсакайте (1922-1989).

Кар'єра[ред.ред. код]

1975–1976 — працювала інспектором відділу кадрів державної філармонії Литовської РСР.

Освіта[ред.ред. код]

З 1976 — навчалася на вечірньому відділенні економічного факультету Ленінградського державного університету імені А.Жданова. Під час навчання працювала на ленінградській хутряній фабриці «Рот-Фронт» робітницею і лаборанткою.

1983 — закінчила університет за фахом «політекономія» і повернулася на Батьківщину, де стала відповідальним секретарем Академії наук Литви.

1983–1990 — викладала політекономію у Вільнюській вищій школі КПСС і завідувала кабінетом сільського господарства.

1988 — в Академії суспільних наук при ЦК КПРС в Москві захистила дисертацію на тему «Взаємозв'язок суспільної і особистої власності у функціонуванні особистого підсобного господарства» і отримала ступінь кандидата економічних наук за фахом «політична економія соціалізму».

1990–1991 — працювала вченим секретарем в Інституті економіки у Вільнюсі.

1991 — навчалася за програмою для керівників в Інституті міжнародних економічних відносин Джорджтаунського університету у Вашингтоні.

Політична кар'єра в незалежній Литві[ред.ред. код]

1991 — стала директором європейського департаменту Міністерства міжнародних економічних зв'язків Литви, потім очолювала аналогічний підрозділ у Міністерстві закордонних справ Литви. У цей період керувала переговорами щодо договору про вільну торгівлю між Литвою і Євросоюзом.

1994–1995 — була надзвичайним послом і уповноваженим міністром у місії Литви при Євросоюзі і одночасно — заступником головного координатора переговорів щодо погодження договору про вступ Литви до Євросоюзу.

1996–1999 — працювала уповноваженим міністром в посольстві Литви в США.

1999–2000 — займала посаду віце-міністра фінансів і керувала переговорами Литви з Міжнародним валютним фондом і Світовим банком.

З лютого 2000 якийсь час перебувала на чолі ради директорів литовського державного Ощадного банку (Taupomasis Bankas), який у цей період готували до приватизації.

2000 — стала віце-міністром закордонних справ.

З липня 2001 р. до 2004 р. — міністр фінансів у соціал-демократичному уряді Альгірдаса Бразаускаса. Наголошувалося, що за цей час дефіцит бюджету Литви зменшився з 8,5 до 1,2% ВВП.

Після приєднання Литви до Євросоюзу, на початку 2004 року була делегована в Єврокомісію, де спочатку займалася культурою й освітою, але вже в листопаді 2004 року стала єврокомісаром, відповідальним за фінансове планування і бюджет. Працюючи на цій посаді, здобула значну популярність як у Литві, так і за кордоном. Ще перед призначенням газета The Wall Street Journal 2004 року назвала її «залізною леді» та порівняла з Маргарет Тетчер.

Листопад 2005 — тижневик European Voice обрав Грибаускайте «комісаром року» за зусилля з реформування бюджету ЄС.

2008 — була визнана «жінкою року» в Литві. При цьому залишалася настільки жорстким критиком економічної політики литовського уряду, що влітку 2008 року прем'єр-міністр Ґедімінас Кіркілас (Gediminas Kirkilas) навіть звинуватив її в «політиканстві».

Президентські вибори[ред.ред. код]

26 лютого 2009 року, в перший день реєстрації кандидатів на виборах президента Литви, оголосила про свій намір балотуватися як незалежний кандидат. Висунення Грибаускайте як преса, так і вона сама пов'язували з погіршенням економічної ситуації в Литві, що призвела в січні 2009 року до заворушень біля Сейму. Відповідно до правил Єврокомісії, з середини квітня Грибаускайте припинила виконувати обов'язки єврокомісара.

Незалежний кандидат Даля Грибаускайте впевнено виграла президентські вибори 17 травня 2009 року, отримавши 69,05% голосів. Явка на виборах склала 51,66% від 2,7 мільйонів зареєстрованих виборців, що виключило необхідність проведення 2-го туру.

Ставлення до України[ред.ред. код]

Даля Грибаускайте заявила, що проблема Литви — її дружба в зовнішній політиці «з різними злиднями», а потрібно шукати друзів у Західній Європі. Після свого обрання президентом вона пом'якшила власну позицію, заявивши, що в зовнішній політиці має намір продовжувати й розвивати курс допомоги у справі демократизації країн СНД — України, Грузії і Білорусі, започаткований ще її попередником Валдасом Адамкусом, а також сприяти їхній інтеграції в Євросоюз і НАТО, додавши при цьому: «Якщо, звісно, вони самі цього хочуть» та повторивши: «Ми повинні більше уваги приділяти Європі, європейським державам, оскільки саме там приймаються рішення, які, зокрема, визначають долю нашої країни». Тому Києву слід готуватися до неминучих змін у зовнішньополітичному курсі Литви, до ослаблення уваги Вільнюса до України.[1]

24 листопада 2014 року під час зустрічі з Президентом України Петром Порошенком Даля Грибаускайте заявила, що Литва постачатиме конкретні елементи озброєння для Українських збройних сил [2].

Особисте життя[ред.ред. код]

Грибаускайте знає литовську, англійську, російську, польську і французьку мови.

Має чорний пояс з карате.

Незаміжня і ніколи не була у шлюбі.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]