Каневський Давид Ісакович
| Каневський Давид Ісакович | |
|---|---|
| Псевдо | Ігор Кочубей |
| Народився |
10 (23) березня 1906 Лохвиця, Полтавська губернія, Російська імперія |
| Помер |
26 грудня 1944 (38 років) Будапешт, Угорське королівство |
| Діяльність | письменник, поет |
| Alma mater | ХНУ імені В. Н. Каразіна |
| Знання мов | російська і українська |
| Нагороди |
  |
Дави́д Іса́кович Кане́вський (псевдонім — Ігор Кочубей; нар. 10 (23) березня 1906, Лохвиця, нині Полтавської області — пом. 26 грудня 1944, Будапешт) — український радянський поет, військовий журналіст.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1916 року в Лохвиці. Батько був службовцем, мати — вчителькою. В школі Давид був зразковим учнем, добре вчився, багато читав, з дитячих років писав вірші.
1931 року разом з батьками і братами переїхав до Харкова. Працював на електромеханічному заводі, у редакції Дитвидаву (від 1933).
1937—1941 — навчався на історичному факультеті Харківського університету.
Друкувався від 1930 року. Писав українською та російською мовами. Спочатку писав про природу, а у роки війни — про захист Батьківщини.
Учасник Другої світової війни. Від 1942 — кореспондент фронтової газети «Мужество».
Загинув у званні капітана 26 грудня 1944 року, виконуючи завдання бойового кореспондента. Літак із смуги боїв у районі Будапешта через негоду не долетів до місця розташування редакції фронтової газети. Йому не минуло і 28 років. За два дні до смерті дізнався, що дружина народила йому доньку.
Автор кілької збірок поезій, які видавались в тому числі після його загибелі, а також низки фейлетонів і гуморесок.
У журналі «Дружба народов» (1966, № 6) опублікорвано його фронтові щоденники.[1]
Видані збірки поезій[ред. | ред. код]
- «Рідна вулиця» (Харків, 1939)
- «Льотчики» (Київ, 1940)
- «Поезії» (Київ: Радянський письменник, 1947)
- «Вибране» — твори з книг «Рідна вулиця», «Поле бою», поема «Заповіт зореплавця» (1966)
- «Вітчизна воїнів» (Київ, 1987)
Окремі поезії[ред. | ред. код]
- Балада про бійця Шелепова, прозваного Одіссеєм. Вірш.
Публікації в журналах[ред. | ред. код]
- Каневський Давид. Над глобусом. Поезія. Фронтом палацу. Поезія // Літературний журнал: літературно-художній критичний і громадсько-політичний місячник. Книга 6 : Червень. — К.: Державне літературне видавництво, 1937. — с. 75
- Каневський Давид. Столиця // Літературний журнал. Книга 10: Листопад 1937. — С. 56 — 57
- Каневський Давид. Герб // Літературний журнал. Книга 11-12: Грудень 1937.– С. 20 — 21
- Каневський Д. Весняний переліт. Поезія // Літературний журнал. Книга 5-6 : Травень-червень 1939. — С. 3
- Каневський Давид. Поезія. Там само — С. 81
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Каневский Д. И. И нет иного на земле…: дневник поэта-фронтовика / пер. с укр. Дмитрия Седых // ДН. 1966. № 6. — С. 165—192(рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Каневський Давид Ісакович / В. В. Кудряшов [Архівовано 19 липня 2020 у Wayback Machine.] esu.com.ua
- Каневський Давид Ісакович // Українська літературна енциклопедія [Архівовано 19 липня 2020 у Wayback Machine.]. Том 2. — К.: ГР УРЕ ім. М. Бажана, 1990. — с. 399
- Каневський Давид Ісакович // Ізборник [Архівовано 19 липня 2020 у Wayback Machine.]
- «Пам'ять серця» [Архівовано 19 липня 2020 у Wayback Machine.] gazeta.univer.kharkov.ua
- Недоспівана пісня Давида Каневського. — Червонозаводський вісник. — с. 7-8 [Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine.]
Література[ред. | ред. код]
- Страковський Л. «І щастя іншого нема…» // Літературна Україна. 1965, 12 травня
- Первомайський Л. Давид Каневський // Поруч з нами. — Харків, 1968
- Первомайський Л. Давид Каневський: До 2-річчя з дня загибелі // Літературна газета. — 1946. — 26 грудня.
- Викладачі, співробітники та студенти історичного факультету Харківського національного університету — учасники Великої Вітчизняної війни. Харків, 2006.
- Павло Силка. Вітчизна воїнів // «Прапор», 1989, № 1.
- Гегузін Я. Пам'ять серця: [Про поета Д. І. Каневського (1916—1944)] // Прапор. — 1976.
|
