Карандєєв Ростислав Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця біографічна стаття написана як резюме. Будь ласка, допоможіть, переписавши її вміст згідно з нейтральною точкою зору та в енциклопедичному стилі.
Ростислав Володимирович Карандєєв
Народився 22 червня 1972(1972-06-22) (51 рік)
Київ
Громадянство Україна Україна
Діяльність політик
Відомий завдяки Голова партії «Молода Україна» (2001—2004)
Alma mater Київський університет
Партія Політична партія «Молода Україна»
Нагороди
Заслужений працівник фізичної культури і спорту України
Заслужений працівник фізичної культури і спорту України

Ростислав Володимирович Карандєєв (нар. 22 червня 1972(19720622), Київ) — український політичний діяч. Депутат Київради II, III та IV скликань. З 2015 року — заступник міністра культури України. З 28 липня 2023 року — тимчасово виконує обов'язки Міністра культури та інформаційної політики України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

1988 — закінчив Київську середню школу № 30 (середня освіта).

1993 — закінчив Київський національний університет ім. Т. Шевченка (вища освіта). Спеціальність: фізика твердого тіла[1].

2002 — закінчив Київський національний університет ім. Т. Шевченка (вища освіта). Спеціальність: правознавство[1].

2007 — закінчив Міжрегіональну академію управління персоналом (аспірантура). Вчене звання: Доктор філософії в галузі економіки[1].

2019 — закінчив Національну академію керівних кадрів культури і мистецтв (магістратура). Спеціальність: менеджмент соціокультурної діяльності[1].

Кар'єра[ред. | ред. код]

Трудову діяльність розпочав в Міжнародному центрі електронно-променевих технологій Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона.

З 1995 року працював в системі органів місцевого самоврядування м. Києва. З 1995 — головний спеціаліст інформаційно-аналітичного відділу, з 06.1996 — керівник пресслужби Київської міськдержадміністрації. З 08.1998 — заступник голови Харківської райдержадміністрації м. Києва. З 2001 — заступник голови Дніпровської райдержадміністрації м. Києва. Депутат Київської міської ради 2, 3 та 4 скликань. У період виборчої кампанії 1998 року делегований політичним об'єднанням «Молода Україна» на посаду міністра молоді і спорту опозиційного Кабінету міністрів Юлії Тимошенко.

З 06.2001 року — голова Комітету молодіжних та дитячих громадських організацій м. Києва. З 2001 року очолював політичну партію «Молода Україна», був депутатом Київради.

12.2002 — 01.2004 — начальник Головного управління з питань взаємодії з засобами масової інформації та зв'язків з громадськістю виконавчого органу Київської міської ради[1];

02.2004 — 01.2005 — голова Ради Фонду гуманітарних програм міста Києва[1];

02.2005 — 04.2005 — консультант аналітичного управління забезпечення діяльності Київського міського голови[1];

04.2005 — 08.2006 — начальник Головного управління по фізичній культурі та спорту Київської міської державної адміністрації[1];

08.2006 — 01.2007 — директор департаменту фізичної культури Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту[1].

02.2007 — 01.2008 — радник України у справах сім'ї, молоді та спорту з питань Євро-2012[1].

6 лютого 2008[2] — 14 квітня 2010[3] — заступник Міністра України у справах сім'ї, молоді та спорту. Віцепрезидент Федерації вуличного баскетболу України.[4][5][6]

05.2010 — 03.2014 — голова Ради Фонду гуманітарних програм міста Києва[1].

03.2014 — 05.2014 — радник Міністра культури України[1].

21 січня 2015 — 29 квітня 2016 — заступник Міністра культури України[1].

З 29 квітня 2016 по 26 лютого 2020 — заступник Міністра культури України — керівник апарату[1][7][8]

З лютого по липень 2020 — радник Керівника Офісу Президента України[1][9].

З 15 липня 2020 — перший заступник міністра культури та інформаційної політики[10]

З 28 липня 2023 — тимчасово виконує обов'язки міністра культури України[11]

Критика[ред. | ред. код]

Ростислава Карандєєва звинувачують у :

  • захист Анатолія Сєрикова, відомого руйнацією українських культурологічних видань; відсутність вжиття Ростиславом Карандєєвим належних заходів для підтримки українських культурологічних видань[12]
  • непослідовність рішення щодо звільнення Максима Тимошенка з посади в.о. ректора НМАУ через півтора місяця після призначення і за півтора місяця до очікуваного конкурсу на цю посаду[13][14]
  • надмірно високу зарплатню на посаді державного секретаря Міністерства культури України — зокрема у грудні 2017 року — 111 964 гривень[15], у грудні 2018 року — 175 332 гривні[16], а в грудні 2019 року — 497 709 гривень (в чотири рази більше, ніж у міністра В. Бородянського)[17]

Нагороди та почесні звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Ростислав Карандєєв - Міністерство культури та інформаційної політики України - офіційний вебсайт. Міністерство культури та інформаційної політики України. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 15 серпня 2020.
  2. ↑ РОЗПОРЯДЖЕННЯ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ від 6 лютого 2008 р. N 225-р Про призначення Карандєєва Р. В. заступником Міністра України у справах сім'ї, молоді та спорту. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 25 березня 2022.
  3. ↑ РОЗПОРЯДЖЕННЯ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ від 14 квітня 2010 р. N 877-р Про звільнення Карандєєва Р. В. з посади заступника Міністра України у справах сім'ї, молоді та спорту. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 25 березня 2022.
  4. ↑ Федерація вуличного баскетболу України офіційно змінила назву на Федерацію баскетболу 3х3 України. Архів оригіналу за 11 грудня 2014. Процитовано 11 грудня 2014.
  5. ↑ ЗВІТ ПРО ПРОВЕДЕНИЙ СПОРТИВНИЙ ЗАХІД З СТРІТБОЛУ СЕРЕД ЧОЛОВІЧИХ КОМАНД «КУБОК ФЕДЕРАЦІЇ». Архів оригіналу за 11 грудня 2014. Процитовано 11 грудня 2014.
  6. ↑ Відбувся всеукраїнський турнір «Баскетбольний рух — за здоров'я нації». Архів оригіналу за 11 грудня 2014. Процитовано 11 грудня 2014.
  7. ↑ Кабінет міністрів України. Розпорядження Про призначення Карандєєва Р. В. заступником Міністра культури України — керівником апарату
  8. ↑ Про звільнення Карандєєва Р. В. з посади державного секретаря Міністерства культури України. kmu.gov.ua. Архів оригіналу за 2 березня 2020. Процитовано 2 березня 2020. {{cite web}}: Текст «Кабінет Міністрів України» проігноровано (довідка)
  9. ↑ Список радників Єрмака та його заступників. ukranews_com (ua) . 31 березня 2020. Архів оригіналу за 12 жовтня 2020. Процитовано 15 серпня 2020.
  10. ↑ Кабінет Міністрів України - Про призначення Карандєєва Р. В. першим заступником Міністра культури та інформаційної політики України. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 15 серпня 2020.
  11. ↑ Призначили тимчасового виконувача обов'язків міністра культури. 24 Канал (ua) . 28 липня 2023. Процитовано 28 липня 2023.
  12. ↑ Чобіт Д. Гібридна агресія Росії на полях української мови, історії, культури // Культура і життя. — 2017. — № 45 (10 листопада). — С. 2—6. — (Наголос). — ISSN 2519-4429.
  13. ↑ Парад «ректорів». Черговий переворот у столичній Консерваторії - Главком. glavcom.ua. Архів оригіналу за 3 серпня 2018. Процитовано 4 серпня 2018.
  14. ↑ Півтон Безвухий. Музична скриня: НМАУ: як Ростислав Карандєєв ректорів лобами зіткнув. music-ukr.blogspot.com. Архів оригіналу за 4 серпня 2018. Процитовано 4 серпня 2018.
  15. ↑ Керівники Мінкульту отримали під ялинку сотні тисяч зарплати. pravda.com.ua. Архів оригіналу за 13 січня 2020. Процитовано 13 січня 2020. {{cite web}}: Текст «Українська правда» проігноровано (довідка)
  16. ↑ Держсекретар Мінкульту Ростислав Карандєєв отримав 175 тисяч гривень зарплати – #Точно. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 15 серпня 2020.
  17. ↑ Від 110 до 500 тисяч: керівництво Мінкультури виписало собі шалені зарплати. pershij.com.ua. Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 13 січня 2020.
  18. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ N 855/2005 Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій міста Києва. Архів оригіналу за 11 грудня 2014. Процитовано 11 грудня 2014.
  19. ↑ ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ від 7 вересня 2006 р. N 1290 Про присвоєння рангів державним службовцям. Архів оригіналу за 11 грудня 2014. Процитовано 11 грудня 2014.
  20. ↑ РОЗПОРЯДЖЕННЯ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ від 24 вересня 2008 р. N 1255-р Про присвоєння рангів державним службовцям. Архів оригіналу за 11 грудня 2014. Процитовано 11 грудня 2014.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Карандєєв Ростислав Володимирович
Лариса Хоролець (1991—1992) • Іван Дзюба (1992—1994) • Дмитро Остапенко (1995—1999) • Юрій Богуцький (1999) • Богдан Ступка (1999—2001) • Юрій Богуцький (2001—2005) • Оксана Білозір (2005) • Ігор Ліховий (2005—2006) • Юрій Богуцький (2006—2007) • Василь Вовкун (2007—2010) • Михайло Кулиняк (2010—2012) • Леонід Новохатько (2013—2014) • Євген Нищук (2014) • В'ячеслав Кириленко (2014—2016) • Євген Нищук (2016—2019) • Володимир Бородянський (2019—2020) • Олександр Ткаченко (2020—2023) • Ростислав Карандєєв (в.о.) (з 2023)
Прем'єр-міністр України
Перший віцепрем'єр-міністр
Віцепрем'єр-міністри
Міністри
Це незавершена стаття про українського політика.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Карандєєв_Ростислав_Володимирович&oldid=40450327