Новохатько Леонід Михайлович
| Леонід Новохатько | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Міністр культури України | |||
| 5 лютого 2013 — 24 лютого 2014 | |||
| Президент | Віктор Янукович | ||
| Прем'єр-міністр | Микола Азаров | ||
| Попередник | Михайло Кулиняк | ||
| Наступник | Євген Нищук | ||
| Народився |
11 січня 1954 (70 років) село Вечірки Пирятинського району Полтавської області | ||
| Відомий як | політик | ||
| Місце роботи | КНУ імені Тараса Шевченка, КНУКіМ і Укрінформ | ||
| Громадянство | Україна | ||
| Alma mater | Полтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка і КНУ імені Тараса Шевченка | ||
| Політична партія | Партія регіонів | ||
| Нагороди |
| ||
 Медіафайли у Вікісховищі | |||
Леонід Михайлович Новохатько (нар. 11 січня 1954, село Вечірки, Пирятинський район, Полтавської області) — міністр культури України (2013—2014). Доктор історичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України. Був членом Партії регіонів, очолював київську міську організацію партії[1].
Освіта[ред. | ред. код]
- 1975 — закінчив Полтавський державний педагогічний інститут
- 1979 — вступив до аспірантури Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, закінчив аспірантуру та докторантуру.
- В 1999 підготував до захисту дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук на тему «Соціально-економічні і культурні процеси в Україні у контексті національної політики радянської держави (20-ті — середина 30-х рр. XX ст.)»[2]
Трудова діяльність[ред. | ред. код]
- Після закінчення інституту викладав історію в місцевій селищній школі[3]
- 1977 — після служби в армії повернувся до інституту викладачем.[3]
- 1979—1987 — в Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка на посадах асистента, доцента.[3]
- 2005—2007 — завідувач кафедри Київського університету культури і мистецтв.[3]
- З 2007 по червень 2010 — перший заступник генерального директора Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ».[3]
- З 2016 — завідувач кафедри реклами та зв'язків з громадськістю Факультету журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка[4].
Політична діяльність[ред. | ред. код]
З 1987 — в органах Комуністичної партії України. Був лектором Центрального комітету Комуністичної партії України, а також керівником прес-центру комуністів до розпаду Радянського Союзу.[5]
З 1993 — завідувач сектору зв'язків з громадськими об'єднаннями та заступником начальника Головного управління інформації та зв'язків з пресою і громадськістю Кабінету Міністрів України.
В 1994 призначений керівником служби з питань гуманітарної політики Адміністрації Президента[3].
У 1996—2005 — заступник та перший заступник Міністра культури України.
У червні 2010 призначений заступником голови Київської міської державної адміністрації, де, зокрема, координував питання культури та охорони культурної спадщини[6].
У лютому 2013 призначений Міністром культури України.[7]
24 лютого 2014 року звільнений Верховною Радою України, у зв'язку із неналежним виконанням своїх посадових обов'язків[8].
Державні нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За заслуги» II ст. (11 січня 2014) — за значний особистий внесок у розвиток вітчизняної культури, багаторічну плідну професійну діяльність[9]
- Колоніальний орден Зірки Італії — офіцер (2013)
- Орден «За заслуги» III ст. (20 січня 2010) — за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України[10]
- Заслужений діяч науки і техніки України[3]
Різне[ред. | ред. код]
Одружений, дружина Аббакумова Галіна Олександрівна.[11] Має доньку — Чернявську Ольгу Леонідовну, внука — Чернявського Михайла Назаровича, внучку — Чернявську Тамару Назарівну.[6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Київська міська організація Партії регіонів. Архів оригіналу за 8 грудня 2012. Процитовано 5 лютого 2013.
- ↑ Автореферат дисертації. Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 5 лютого 2013.
- ↑ а б в г д е ж Біографія Міністра. Офіційний вебсайт Міністерства культури України. Архів оригіналу за 14 вересня 2013. Процитовано 5 лютого 2013.
- ↑ Новохатько Леонід Михайлович. ij.kubg.edu.ua. Процитовано 5 жовтня 2016.
- ↑ Богдан Красавцев. У крісло міністра культури сів заступник Попова / Радіо Свобода
- ↑ а б Керівництво КМДА. kievcity.gov.ua. Архів оригіналу за 5 березня 2013. Процитовано 5 лютого 2013.
- ↑ Указ Президента України від 5 лютого 2013 року № 65/2013 «Про призначення Л. Новохатька Міністром культури України»
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 24 лютого 2014 року № 784-VII «Про звільнення Новохатька Л.М. від виконання обов'язків Міністра культури України»
- ↑ Указ Президента України від 11 січня 2014 року № 4/2014 «Про нагородження Л. Новохатька орденом «За заслуги»»
- ↑ Указ Президента України від 20 січня 2010 року № 53/2010 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Новохатько Леонід Михайлович. Декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2011 рік. 30 березня 2012. Архів оригіналу за 18 січня 2013. Процитовано 5 лютого 2013.
| Попередник: | Міністр культури України 5 лютого 2013 — 24 лютого 2014 |
Наступник: |
| Михайло Кулиняк | Євген Нищук |
| |||||||||||||||||||
| |||||||||
|
- Народились 11 січня
- Народились 1954
- Викладачі Київського університету
- Викладачі Київського університету культури і мистецтв
- Випускники Полтавського педуніверситету
- Випускники Київського університету
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Заслужені діячі науки і техніки України
- Другий уряд Миколи Азарова
- Міністри культури України
- Уродженці Вечірок
- Політики України
- Комуністи
- Доктори наук
- Члени Партії регіонів
- Заступники міністрів України