Ступка Богдан Сильвестрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Богдан Ступка
Bohdan Stupka.jpg
Богдан Ступка в липні 2008 року
Ім’я при народженні Ступка Богдан Сильвестрович
Народження 27 серпня 1941(1941-08-27)
Куликів, Галичина
Дата смерті 22 липня 2012(2012-07-22) (70 років)
Київ, Україна
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Рід діяльності актор
Роки діяльності 1961–2012
Дружина Лариса
Діти Остап Ступка
Батьки мати — Марія Григорівна Ступка[1]
IMDb ID 0836273
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Почесна відзнака Президента України
Орден «За заслуги перед Польщею» (Офіцерський Хрест)
Орден Пошани
Орден Дружби
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1993
Державна премія України імені Олександра Довженка
Державна премія СРСР — 1980 Народний артист СРСР— 1991

Богда́н Сильве́стрович Сту́пка (*27 серпня 1941(19410827), смт Куликів, Жовківський район, Львівська область — 22 липня 2012, Київ) — український актор театру і кіно, лауреат Шевченківської премії (1993, за головну роль у виставі «Тев'є-Тевель» за Шолом-Алейхемом), Народний артист УРСР (1980), Народний артист СРСР (1991), Герой України (2011).

Біографія[ред.ред. код]

Народився актор 27 серпня 1941 року в смт. Куликів на Львівщині, яке на той час перебувало під німецькою окупацією і містилось у дистрикті Галичина в складі Генерал-губернаторства.

До сцени його привчили родичі: батько співав у хорі Львівського оперного театру, мамин старший брат був там же солістом, а тітка — головним концертмейстером.

За кулісами театру Богдан Ступка побачив і почув багатьох видатних співаків повоєнного часу, зокрема Івана Козловського і Сергія Лемешева.

Освіта і кар'єра[ред.ред. код]

Богдан Ступка хотів вступити на хімічний факультет Львівського університету[2], але іспити склав невдало. По тому влаштувався в обсерваторію, працював певний час у Баку, вступив на заочне відділення філологічного факультету Львівського університету.

1961 року він закінчив акторську студію при Львівському академічному драмтеатрі ім. М.Заньковецької і до 1978 року працював у цьому театрі. Його творчим наставником був Сергій Данченко, який 1978 року очолив Київський академічний драмтеатр ім. І.Франка. Того ж року на запрошення свого наставника, Б. Ступка перейшов до цього театру

1984 року він закінчив заочне відділення театрознавчого факультету Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого.

Протягом 1999–2001 років був міністром культури і мистецтв України.

2001 року після смерті Сергія Данченка Богдан Ступка очолив Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка. Його син, Остап, грав провідні ролі в театрі під керівництвом батька.

Смерть[ред.ред. код]

22 липня 2012 року Богдан Ступка після тривалої хвороби на сімдесят першому році життя помер о 6:45 у лікарні «Феофанія»[3]. 24 липня 2012 року у театрі імені Івана Франка відбулась церемонія прощання з актором[1]. Як повідомив його син, Остап, причиною смерті став серцевий напад на тлі запущеного захворювання на рак кісток[4].

Богдан Ступка хотів померти в один день зі своєю матір'ю Марією Ступкою, яка пішла з життя в ніч з 23 на 24 липня 2007 року[1].

Могила Богдана Ступки

Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).

Ролі в кіно[ред.ред. код]

За всю кар'єру актор виконав понад 100 ролей у кіно.

Працював із кінорежисерами Отаром Іоселіані, Кшиштофом Зануссі, Єжи Гофманом, Режисом Варньє, Юрієм Іллєнком, Кірою Муратовою, Сергієм Бондарчуком, Володимиром Бортком, Павлом Чухраєм, Дмитром Месхієвим.

Дебют у кіно — у фільмі Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою» (1971), роль Ореста Дзвонаря. На цю роль претендував Іван Миколайчук, але позаяк це була роль бійця УПА (тобто негативна за радянських часів), то влада не хотіла, аби її грав Миколайчук. Затвердили Ступку, за яким після театральної ролі Річарда III закріпився негативний імідж. Але його трактування образу виявилося дуже вдалим, і ця роль досі одна з найкращих у списку актора.

У переліку ролей Б.Ступки — багато історичних постатей: гетьмани Іван Брюховецький («Чорна рада»), Іван Мазепа («Молитва за гетьмана Мазепу»), Богдан Хмельницький («Вогнем і мечем»), а також Чингісхан («Таємниця Чингісхана»), Олександр Керенський («Червоні дзвони»), Борис Годунов («Кремлівські таємниці»), Остап Вишня («Із житія Остапа Вишні»).

2006 — на екрани вийшла стрічка Тиграна Кеосаяна «Заєць над безоднею» (Росія), де Ступка зіграв генсека Бежнєва (натяк на Брежнєва).

Знявся у російському комедійному детективі Романа Качанова «Взяти Тарантіну» (тут його партнеркою по фільму була Людмила Гурченко).

2007 — виконав головну роль у неоднозначно сприйнятому фільмі Володимира Бортка «Тарас Бульба» (Росія; прем'єра — 2009).

Ролі в театрі[ред.ред. код]

Богдан Ступка у 2009 році

Загалом у Ступки — близько 100 ролей у кіно та понад 100 на сцені.

У театрі імені Франка зіграв у таких виставах:

Телебачення[ред.ред. код]

  • У 2004 знявся в українській версії телевізійної гри «Форт Буаяр» (телеканал «1+1») у ролі Мудрого Мольфара, який задавав загадки гравцям.

Фільмографія[ред.ред. код]

Рік Назва Роль Країна Примітки
1970 Білий птах з чорною ознакою Орест Звонар УРСР
1970 Мир хатам, війна палацам (ТБ) УРСР
1971 Друге дихання (ТБ) Ігор УРСР
1971 Камінний господар дон Жуан УРСР фільм-спектакль
1971 Осяяння Юрій Морозенко УРСР
1972 Наперекір усьому Симеон УРСР, СФРЮ
1972 Найостанніший день (Самый последний день) Валера СРСР
1973 Вогнище на снігу (Костер на снегу)
1973 Новосілля Данько УРСР
1975 Хвилі Чорного моря. Ч. 3. Катакомби (ТБ) Іонел Миря УРСР
1975 Посеред літа Троян УРСР
1976 Солдати волі (Солдаты свободы) капітан Старцев СРСР, Болгарія, Польща, Чехословаччина, НДР
1977 Право на любов Яків УРСР
1979 Забудьте слово "смерть" Іван Островий УРСР
1979 І прийде день (И придет день) СРСР
1979 Скляне щастя Дзякун
1980 Дударики Леонтович УРСР
1980 Інакше не можна (Иначе нельзя) Петушков СРСР
1980 Від Бугу до Вісли Щупак, німецький агент «Фокусник» УРСР
1980 Двобій (ТБ) Дзякун УРСР фільм-спектакль
1981 Мужність (ТБ) Гранатов (7 серій)
1981 Червоні дзвони (Красные колокола) Керенський СРСР, Італія, Мексика
1982 Відкриття (ТБ) УРСР
1982 Таємниці святого Юра Олекс УРСР
1983 Вир Йоська Вихор УРСР
1984 Володчине життя Баскетис УРСР
1984 Все починається з любові Антонюк УРСР
1984 Украдене щастя (ТБ) Михайло Задорожний УРСР
1985 Діти сонця (Дети солнца) Борис Миколайович Чепурний СРСР
1985 Женихи УРСР
1985 Дорівнює чотирьом Франціям (Равняется четырем Франциям, ТБ) Шахматов СРСР фільм-спектакль
1985 Метушня (ТБ) Акіла УРСР фільм-спектакль
1986 Вечорниці (ТБ) писар Фінтик УРСР
1986 Дім батька твого (ТБ) маляр УРСР
1986 Щасливий, хто кохав УРСР
1986 До розслідування приступити. Фільм 1-й. Версія слідчий Олександр Іванович Стасенко УРСР
1987 До розслідування приступити. Фільм 2-й. Наклеп УРСР
1987 Золоте весілля УРСР
1987 Данило — князь галицький Судич УРСР
1988 Генеральна репетиція Василь Опанасович Гоголь УРСР
1988 Камінна душа Марусяк УРСР
1988 Театральний сезон УРСР
1990 Микола Вавілов (ТБ) Трофім Лисенко СРСР, ФРН 6 серій
1990 Нині прослався син людський архієрей УРСР
1990 Луна Україна короткометражка
1991 Із житія Остапа Вишні Остап Вишня УРСР
1991 Гріх (ТБ) Сталинський УРСР
1991 Кремлівські таємниці 16 сторіччя (Кремлевские тайны 16 века) Борис Годунов СРСР
1992 Чотири листи фанери полковник Україна
1992 Господи, прости нас грішних! Цибукін Україна
1992 Для домашнього огнища Гірш Україна
1992 Тарас Шевченко. Заповіт Україна 9 серій
1993 Дорога до раю (Дорога в рай, The Road to Paradise) Лернер Росія, Німеччина
1993 Єлисейські поля татусик Україна
1993 Пастка (ТБ) Валеріан Стальський Україна 5 серій
1993 Сірі вовки (Серые волки) Володимир Єфимович Семичастний Росія
1993 Очікуючи вантаж на рейді Фучжоу біля пагоди багатий залицяльник Україна
1993 Трагедія століття (Трагедия века) Старцев Росія 24 серії
1993 Кайдашева сім'я фільм (комедія)
1995 Геллі і Нок Україна
1995 Самотній гравець (Одинокий игрок) Павло Кіндратович Росія
1996 Judenkreis, або Вічне колесо Ліберзон Україна
1996 Кайдашева сім'я старий Кайдаш Україна
1999 Вогнем і мечем гетьман Богдан Хмельницький Польща
1999 Схід — Захід (Est — Ouest) полковник Бойко Франція, Росія, Україна, Іспанія, Болгарія
1999 Китайський сервіз (Китайский сервиз) Лапсин Росія
2000 Чорна рада гетьман Іван Брюховецький Україна (9 серій)
2001 Молитва за гетьмана Мазепу гетьман Іван Мазепа Україна
2001 Саломея поміщик Желинський Росія 10 серій
2002 Таємниця Чингісхана Чингісхан Україна
2003 Завтра буде завтра Валентин Петрович Панченко Україна, Росія 14 серій
2003 Коли сонце було богом (Stara baśń. Kiedy słońce było bogiem) князь Попел Польща
2004 Водій для Віри (Водитель для Веры) генерал Сєров Росія * премія «Золотий Орел» за найкращу чоловічу роль другого плану, премія «Ніка» за найкращу чоловічу роль
2004 Свої (Свои) Іван Блінов Росія * номінація на премію Європейський кіноприз як найкращий актор
* приз «Срібний Георгій» за найкращу чоловічу роль на Московському міжнародному кінофестивалі
2005 Взяти Тарантіну професор Фелікс Добржанський, «Фелліні» Росія 8 серій
2005 Вбивча сила-6 (Убойная сила-6, ТБ) Войцеховський Росія Фільм 2. Мис Доброї Надії
2006 Два в одному батько Маші Україна, Росія
2006 Заєць над безоднею (Заяц над бездной) Брежнєв Росія
2006 Мости серцеві письменник Україна
2006 Сонька Золота Ручка Ліба Соломоніак, батько Соньки Росія 12 серій
2006 Дивне Різдво (ТБ) доктор Павленко Україна
2006 Три напівграції (Три полуграции) Вадим Сергійович, дід Ромки Росія 4 серії
2007 18—14 директор Ліцею Малиновський Росія
2007 Одна любов душі моєї Григорій Сковорода Росія 10 серій
2007 Весілля. Справа. Смерть (Свадьба. Дело. Смерть, Полонез Кречинського) Варравін Росія 24 серії, не був закінчений
2007 Троє і Сніжинка (трое и Снежинка) Макар Андрійович, батько Ендрю Росія
2007 Приватне замовлення (Частный заказ) Степан Єфимович Татарський Росія 8 серій
2007 Юнкера полковник Шульгович Росія 12 серій
2008 Сафо професор Володимир Орлов Україна, Росія
2008 Серце на долоні / пол. Serce na dłoni Костянтин Польща, Україна * найкраща чоловіча роль на III-му Римському кінофестивалі
2008 Олександр. Невська битва князь Ярослав Росія
2008 Сила притяжіння (Сила притяжения, Противоположности притягиваются) Семен Сорока Україна 60 серій
2008 Стріляй негайно (Стреляй немедленно) директор банку Україна, Росія
2009 Тарас Бульба Тарас Бульба Росія, Україна * премія «Золотий Орел» за найкращу чоловічу роль
2009 Інсайт старий Білорусь
2009 Куплю друга Кім Україна
2009 Відторгнення (Отторжение, Под зеленым небом) Іван Павлович Україна
2010 Шантрапа (Chantrapas) Борис Фірсов Франція, Грузія
2010 Вчора закінчилася війна (Вчера закончилась война) Федір Михайлович Конюхов Росія 16 серій
2010 Іванов Лебедєв
2011 Вогні кнайпи (Огни притона) прокурор Заславський Росія
2011 Платон Ангел Платон Ангел Україна II Трускавецький міжнародний кінофестиваль телевізійних фільмів «Корона Карпат». м. Трускавець (Україна). Перша премія за кращу чоловічу роль
2011 Будинок (Дом) Григорій Іванович Шаманов Росія
2011 Гра (Игра) Росія 8 серій, у виробництві
2011 Одного разу в Ростові (Однажды в Ростове) Полєтаєв Росія 24 серії, у виробництві
2011 Сестри Корольови (Сестры Королёвы) батько сестер Росія 12 серій, у виробництві
2012 Безодня (Бездна, Варламов) Леонід Маркович Корольов Росія 16 серій, у виробництві


Відзнаки[ред.ред. код]

Міжнародні[ред.ред. код]

Листопад 2008 — нагорода III Римського міжнародного кінофестивалю за найкращу чоловічу роль — за головну роль в українсько-польському фільмі «Серце на долоні» режисера Кшиштофа Зануссі. Під час вручення нагороди актор сказав:

Ліві лапки Мрією мого життя було, щоб українська культура стала відома в цілому світі. Мрії повинні збуватися, і я щасливий, що маю можливість сприяти цьому. Праві лапки

Українські державні[ред.ред. код]

Телетріумф[ред.ред. код]

  • 2004 — разом з Тамарою Яценко в номінації «Актор/актриса (фільму/серіалу)», «Завтра буде завтра»
  • 2012 — номінації «Актор/актриса (фільму/серіалу)»,«Одного разу у Ростові»

Інші[ред.ред. код]

Сім'я[ред.ред. код]

Богдан Ступка був одружений з Ларисою Ступкою, випускницею Бакинського хореографічного училища.

Син Остап та онук Дмитро також обрали акторську професію.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Помер видатний актор Богдан Ступка ТСН.ua 22.07.2012.
  2. Т.Рошівська. Хіміка з Богдана Ступки не вийшло. На щастя // Пенсійний кур'єр, № 39(177), 29.09.2006
  3. Поруч із Богданом Ступкою в день смерті не було лікарів — син
  4. Причину смерти Богдана Ступки назвал сын, Остап Ступка
  5. «Украдене щастя» на сайті Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка
  6. «Лев і Левиця» на сайті Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка
  7. «Легенда про Фауста» на сайті Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка
  8. Указ Президента України № 838/2011 від 23 серпня 2011 року «Про присвоєння Б.Ступці звання Герой України»
  9. Указ Президента України № 71/2010 від 27 січня 2010 року «Про нагородження працівників Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, м. Київ»
  10. Указ Президента України № 933/2006 від 4 листопада 2006 року «Про нагородження Б. Ступки орденом князя Ярослава Мудрого»
  11. Указ Президента України № 697/2001 від 21 серпня 2001 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, організацій та установ»
  12. Указ Президента України № 1051/99 від 21 серпня 1999 року «Про відзначення нагородами України з нагоди 8-ї річниці незалежності України»
  13. Указ Президента України № 465/94 від 23 серпня 1994 року «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
  14. Указ Президента України № 60/93 від 24 лютого 1993 року «Про присудження Державних премій України імені Т. Шевченка 1993 року»
  15. Указ Президента України № 518/2012 від 24 серпня 2012 року «Про присудження Державної премії України імені Олександра Довженка 2012 року»

Публікації[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]