Карапет Ділургян

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карапет Ділургян
Народився 1861
Помер не раніше 1940
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність священник

Карапет (Гарабет, Тер-Карапет) Дерлугян (Ділургян) (нар. 1861) — священик Вірменської католицької церкви, вікарій апостольського адміністратора для вірменокатоликів у СРСР.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у 1861 році[1]. Виходець з роду Дерлугян (Дерлуг'ян), який жив у Артвінському регіоні. Навчався у вірменській школі ордена мхітаристів у Венеції[2], потім повернувся в Артвін, де грав велику роль у житті вірмено-католицької громади. Організував вихід вірмен із Артвіна після захоплення турками. З 1916 року проводив служби для вірмено-католиків у Москві, пізніше перебував у Краснодарі.

З 1931 року був наступником апостольського вікарія адміністратора для вірмено-католиків СРСР отця Діонісія Калатазова, померлого від хвороби. Карапет Дерлугян намагався у всьому виконувати вимоги радянських законів; в 1934 безрезультатно добивався у ЦВК Вірменії згоди хоча б на тимчасові напрямки священиків-вірмен для відправлення релігійних потреб у Ленінакані і Степанавані.

У червні 1936 року заарештований у Краснодарі і після трьох місяців слідства у жовтні того ж року засуджений (у віці 75 років) до трьох років заслання в населений пункт Лоїно, в болотисту і нездорову місцевість у Кіровському краї, на північний схід від Кірова. Після звільнення деякий час продовжував таємно служити в невеликих містечках і селах півдня Краснодарського краю, потім змушений податися в Очамчиру в Абхазії.

Дата смерті невідома (після 1940 року).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ардвинцы – жертвы политического террора в СССР - Чорохский край. История - Статьи - Ардвин и ардвинцы. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 жовтня 2020.
  2. Георгий Матвеевич Дерлугьян и его размышления о национальной идентичности. Архів оригіналу за 28 серпня 2012. Процитовано 8 жовтня 2012.

Джерело[ред. | ред. код]

  • Католическая энциклопедия. — Москва : Изд-во францисканцев, 2005. — Т. 2: И—Л. — С. 1337. — ISBN 5-89208-054-4. (рос.)