Вірменська католицька церква

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Zvartnots img 6965.jpg

Історія Вірменії

Держави та утворення
Айраратське царствоВелика ВірменіяМала Вірменія
ЦопкМарзпанська ВірменіяВірменський емірат
Анійське царствоСюнікВаспураканТашир—Дзорагет
АрцахХаченКарсЦарство Варажнуні
КесунЕдесаМелітенаПірКілікія
Шах-АрменідиХамсАрранЧухур-СаадКарабах
Вірменська областьЕріванська губернія
Єлизаветпольська губерніяПерша Республіка
Вірменська РСРРеспубліка ВірменіяНКР
Війни та битви
Війни: ПарфіяТуреччинаГрузіяАзербайджанКарабах
Битви: ТигранакертАрташатРандеяАварайр
ВарнакертСеванМанцикертГарніБітліс
СардарапатАпаранКаракіліс
Релігії
ПоганствоМітраїзм
Вірменська апостольська церква
ПавлікианиТондракійціКатолицизм
Географія
Вірменія (ЗахіднаСхідна)
Вірменське нагір'яКілікія
Династії
ГайкідиЄрвандідиАрташесіди
АршакідиАрцрунідиБагратіди
РубенідиХетумідиЛузіньяни
Національно-визвольний рух
АрменаканГнчакДашнакцутюнФідаї
ЦегакронАСАЛАМіацум
Тематичні статті
ВірмениЕтногенезКультураМоваВірменське питання
ГеноцидВірменофобіяАмшенціДіаспора
СтолиціМатенадаранВірменознавствоШляхта
Хронологія

Вірме́нська Католи́цька Це́рква (вірм. Հայ Կաթողիկե Եկեղեցի) — католицька церква східного обряду. Виникла внаслідок унії частини Вірменської апостольської церкви з Римським Апостольським Престолом.

Історія[ред.ред. код]

Перша унія Апостольської вірменської церкви з Римом тривала з 1195 по 1375 роки. Під впливом світських влад і тісного зв'язку Кілікійського царства з Заходом була укладена унія Вірменської церкви з Римом. Проте, унія не поширювалася за межі Кілікії і з розпадом 1375 року Кілікійського князівства припинила існування.

У 1439 році на Флорентійському соборі унія була відновлена, проте, охопила лише порівняно невелике число вірмен.

У 1630 році єпископ львівської єпархії Вірменської апостольської церкви Миколай Торосович публічно склав визнання католицької віри, а в 1635 визнав владу папи Урбана VII, відновивши тим самим єдність з Римом. Таким чином повстала Львівська архієпархія Вірменської католицької церкви, що проіснувала до захоплення Львова радянським Союзом.

У 1742 році папа Бенедикт XIV виділив Вірменську католицьку Церкву в окремий Патріархат, резиденція патріарха розташовувалася в Бейруті, а його юрисдикція поширювалася на територію південної частини Османської імперії. Політико-адміністративна система турків надавала національним меншинам адміністративну автономію під управлінням релігійних лідерів, в результаті чого всі вірмени-католики опинилися під цивільним управлінням Константинопольського православного патріарха ВАЦ. Це призвело до цілої низки труднощів для вірмен-католиків і навіть до їх гонінь. Лише у 1867 році, коли папа Пій IX об'єднав два престоли і перевів резиденцію патріарха до Константинополя.

Геноцид вірмен наприкінці Першої світової війни завдав жорстокого удару вірменській католицькій громаді: загинули 7 єпископів, 130 священиків, 47 черниць і понад 100 тисяч мирян. У зв'язку з різким зменшенням вірменської громади в Туреччині, вірмено-католицький синод, який зібрався в Римі в 1928 році, постановив знову перенести патріархат у Ліван (у Бейрут), а Константинополю (Стамбулу) дати статус архиєпархії.

У радянські часи вірменська католицька церква зазнала переслідувань. Останній апостольський адміністратор о. Карапет Ділургян був заарештований в червні 1936 року і засланий в Кіровський край, і після повернення звідти вже не міг продовжувати офіційне служіння. 1940 року було заслано в Сибір близько 2500 вірмен-католиків Львова, а 1945 року був арештований останній апостольский адміністратор львівських вірмено-католиків о. Діонісій Каєтанович.

У листопаді 1992 року в Римі зібрався Синод вірмено-католицьких єпископів, який розглянув потреби Церкви в новій ситуації. У червні 1997 він знову зібрався в Римі для підготовки нового статуту Вірменської католицької церкви.

Сучасний стан[ред.ред. код]

В даний час найбільше вірмено-католіків проживає в Бейруті (Ліван), Алеппо (Сирія) і в Грузії (Самцхе-Джавахеті). Церква має 7 єпархій на Близькому Сході: 2 — у Сирії і по одній — в Лівані, Іраку, Ірані, Єгипті та Туреччині. Є Апостольський екзархат для вірменокатоликів у США. Главою Вірменської католицької церкви є патріарх Нерсес Бедрос XIX Тармуні (нар. 1940 р., обраний до 1999 р.), який носить титул: Патріарх кілікійської Вірменії, його резиденція знаходиться в Бейруті. Загальна чисельність вірменокатоликів станом на 2007 рік становить за даними Annuario Pontificio — 540 тисяч чоловік в парафіях 94, 15 єпископів, 86 священиків[1].

Джерела та посилання[ред.ред. код]

  1. http://www.cnewa.org/source-images/Roberson-eastcath-statistics/eastcatholic-stat08.pdf