Абхазія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
|||||||||||||
  |
|||||||||||||
| Офіційні мови | абхазька¹ ², російська мова¹ грузинська² |
||||||||||||
| ¹ Де-факто використовується сепаратиським урядом | |||||||||||||
| ² Згідно Конституції Грузії | |||||||||||||
| Political status | Де-факто: незалежна Де-юре (міжнародно визнана як): Автономна республіка у складі Грузії |
||||||||||||
| Столиця | Сухумі | ||||||||||||
| Президент¹ | Багапш Сергій | ||||||||||||
| Прем'єр міністр¹ | Анкваб Александер | ||||||||||||
| ¹ Де-факто: сепаратиський уряд у Сухумі | |||||||||||||
| Голова Парламенту² | Мзхавія Темур | ||||||||||||
| Голова Кабінету Міністрів² | Акішбая Малхаз | ||||||||||||
| ² Де-юре: законний уряд країни у Верхній Абхазії | |||||||||||||
| Незалежність — Проголошена — Визнана |
Від Грузії 23 липня 1992 ні |
||||||||||||
| Площа — Загальна — % води |
8,600 км² незначна |
||||||||||||
| Населення — Загалом (2000 р.) — Густота |
250,000 29/км² |
||||||||||||
| Валюта | Російський рубль, Грузинський ларі | ||||||||||||
| Часовий пояс | UTC +3 | ||||||||||||
Абхазія, Апсни — самопроголошена і невизнана держава під егідою Росії, де-юре автономна республіка Грузії. Держава абхазів. Розташована на східному узбережжі Чорного моря в пн.-зх. частині Грузії. Утворена 4 березня 1921. Площа 8,6 тис. км². Поділяється на 5 районів. Столиця — місто Сухумі.
Зміст |
[ред.] Природа
Більша частина Абхазії лежить на пд. відрогах і передгір'ях Головного Кавказького хребта (Гагринський, Бзибський, Кодорський, Абхазький хребти), менша — на низовинному узбережжі Чорного моря. Надра багаті на кам. вугілля (Ткварчельське і Бзибське родовища), буд. матеріали, мінеральні джерела (аудхарські, сухумські та ін.).
Клімат в узбережній смузі А. і на схилах гір до 500—600 м субтропічний з м'якою зимою і помірно жарким літом; у горах до висота 2000 м — помірно холодний, вище 2000 м — холодний. У примор. смузі пересічна температура січня від +4 до +7°, липня +23, +24°. Опадів 1200—1400 мм на рік.
Ріки Бзиб, Кодорі, Гуміста, Галідзга та ін. мають гірський характер; оз.—Ріца, Амткелі, Бебесир. Ґрунти узбережжя і передгір'я—жовтоземи і червоноземи різного ступеня опідзолення та болотні ґрунти. Вище — бурі гірськолісові, перегнійно-карбонатні та гірськолучні ґрунти.
Рослинність багата: понад 1500 видів рослин. Більша ч. А. вкрита лісами. Ліси багаті на цінні породи: самшит, смереку, дуб, колхідський бук, каштан, тис та ін. Велику господарську цінність мають субальпійські та альпійські луки. Значні ділянки займають культ. насадження евкаліптів та пальм. В лісах А. зустрічаються ведмідь, дика свиня, олень, сарна, дика кішка, рись, лісова куниця та ін.
[ред.] Населення
Корінне населення — абхази (здебільшого християни, частково — мусульмани-суніти; до 1993 року становили 17,8 % населення республіки).
[ред.] Етнічний склад
В Абхазії живуть абхази, грузини, росіяни, вірмени та інші Міське населення — 147 тисяч чололвік, пересічна густота населення — 46,5 чоловік на 1 км² (1959). Населення зосереджене переважно в узбережних районах і в передгір'ях. Абхази були меншістю у Абхазії — 17,7 %, до вимушеного переселення грузин, вірмен і інших народів. Найчисельнішим етносом тоді були грузини — 45,7 %.
| Етнічна група | Перепис 1992 року | Перепис 1997 року | |||
| 1 | Абхази | 94 767 | 17,7 % | 53 993 | 37 % |
| 2 | Грузини | 244 872 | 45,7 % | 43 442 | 29,7 % |
| 3 | Росіяни | 76 413 | 14,3 % | 18 110 | 12,4 % |
| 4 | Вірмени | 78 041 | 14,6 % | 17 747 | 12,2 % |
| 5 | Інші | 40 968 | 7,7 % | 12 694 | 8,7 % |
| 6 | Всього | 535 061 | 100 % | 145 986 | 100 % |
[ред.] Міста
Сухумі, Ткварчелі, Гагра, Гудаута, Очамчіре, Галі і селище міськ. типу Новий Афон.
[ред.] Історія
На території Абхазії знайдено стоянки та селища епохи палеоліту, неоліту та інш. Пам'ятки другої половини третього тисячоліття до н. е. свідчать про розвиток землеробства, скотарства та ремесла, про те, що місцеве населення знало обробку міді та бронзи. Перші свідчення про племена що були очевидно предками абхазів відносять до кінця епохи бронзи.
В серед. 1-го тис. до РХ А. входила до складу Колхідського царства.
З 6—5 ст. до РХ на узбережжі А. з'явився ряд грец. колоній (Пітіунт, Діоскурія та ін.).
В кінці 2-го строріччя до н. е. Абхазія як і вся Колхіда підпорядковувалася владі понтійського царя Мітрідата VI Евпатора.
В 65 до РХ в А. утверджується влада римлян. В кінці І сторіччя н. е. на території Абхазії склалися князівства апсілів, абазгів та санігів правителів яких затверджував римський імператор.
У 4 ст. після РХ в Західній Грузії утворилось Лазьке царство, до складу якого ввійшла і Абхазія, як князівство.
У 6 ст. після РХ А. підпала під вплив Візантії. В 523 було офіційно прийнято християнство.
У 80-ті роки 8 сторіччя правитель Абхазії Леон ІІ добився звільнення краю від влади Візантії об'єднав під своєю владою усю Західну Грузію зі столицею в місті Кутаїсі (так зване Абхазьке царство).
975 року владу в Абхазії успадкував Баграт ІІІ і вона увійшла до складу об'єднаної Грузії. Але від'єдналася від неї в XIII сторіччі.
В 15-16 сторіччах Абхазія разом з Менгрелією та Гурією входила до складу князівства Сабедіано, а на межі 16-17 сторіч виділилася в окреме князівство.
У 16 ст. А. захопили турки, що привело до її економіч. і культ. занепаду. Під турецьким впливом більшість населення Абхазії перейшла в XVII столітті в іслам.
Проти турецького панування не раз піднімалися повстання (в 1725, 1728, 1733, 1771, 1806 та інші). Для того аби позбутися турків Абхазія зближувалася з Російською імперією, що врешті-решт було оформлено в 1810 році актом офіційного приєднання, але як автономного князівства.
[ред.] Нова історія
1810 року Абхазію приєднали до Росії як автономне князівство. Скасування цього статусу якого призвело до повстання 1866 р. Після його придушення 400 тис. абхазів (основна частина населення) були змушені залишити батьківщину і переселитися до Туреччини (т. зв. махаджири). Залишені абхазами землі були заселені греками та вірменами з Туреччини, а також переселенцями з європейської частини Росії і сусідніх районів Грузії (здебільшого мегрелами), через що сформувалося поліетнічне населення сучасної Абхазії. Під колоніальним пануванням Росії з'явилися абхазька писемність, школи, художня література.
Перша с.-д. організація в Абхазії виникла в 1902 році. Під час революції 1905—07 в А. розгорнувся революційний рух, одним з керівників якого був Г. К. Орджонікідзе. Після розпаду Російської імперії Абхазія здебільшого входила до складу Грузії (у статусі автономної республіки). Після Жовтневого перевороту в Росії в А., як і в усій Грузії, владу взяли меншовики.
В результаті збройного більшовицького заколоту у квітні 1918 майже в усій А. було проголошено Рад. владу. Восени 1918 при допомозі англ. військ владу знову захопили меншовики. У лютому 1921 організувався ревком А. (6. Ешба, Н. Лакоба, Н. Акіртава), який керував боротьбою за встановлення Рад. влади, який за інтервенцією Червоної Армії, 4 бер. 1921 в А. встановив Радянську владу. 30 груд. 1922 А. в складі ЗСФРР ввійшла в СРСР.
[ред.] Грузино-абхазський конфлікт
- Детальніше у статті Грузино-абхазський конфлікт
Після розвалу СРСР Абхазія, що входила до складу Грузинської РСР, заявила про свою незалежність. Грузія в серпні 1992 року ввела війська до Абхазії, але зустріла там озброєний опір, в тому числі зі сторони російських і чеченських найманців. Збройний конфлікт, що привів до втрати Грузією контролю над Абхазією, завершився 30 серпня 1993 року. В результаті конфлікту близько двохсот тисяч етнічних грузинів було вигнано з Абхазії. Відтоді Абхазія добивається визнання своєї незалежності, яку поки не визнала жодна з держав. Тбілісі розглядає Абхазію як частину країни і пропонує їй широку автономію у складі Грузії. Мир в зоні грузино-абхазського конфлікту підтримують Колективні сили з підтримки миру СНД, укомплектовані російськими військовослужбовцями. Переговори з врегулювання конфлікту перервані в 2006 році.
[ред.] Господарство
Виробляються олово, фрукти, тютюн.
За роки Радянської влади Абхазія перетворилась у район розвинутого субтропічного господарства, харчової, лісообробної і гірничодобувної промисловості. У 1957 році валова продукція промисловості зросла в порівнянні з 1928 роком в 34 рази. Головна галузь промисловості — харчова, яка працює на місцевій сільсько-господарській сировині. Найбільші промислові підприємства: тютюново-ферментаційні заводи в Гантіаді, Гудауті, Сухумі, Очамчіре, тютюнова фабрика в Сухумі, олійний завод в Очамчіре, плодоконсервний завод у Сухумі, 11 чайних ф-к (Галі, Очамчіре, Дранда, Гудаута), шкіряно-взуттєвий комбінат у Сухумі, меблеві фабрики в Сухумі та Очамчіре, Кодорський лісопильний комбінат, Калдах-варський лісопильний завод. У горах — заготівля лісу, у Ткварчелі — видобування кам'яного вугілля. Електростанції: теплова в Ткварчелі і Сухумська ГЕС на річці Гумісті. На узбережжі розвинуте рибальство та рибоводство (рибоводний завод у Гудаутському районі).
[ред.] Сільське господарство
Провідна роль у сільському господарстві Абхазії належить тютюну та субтропічним культурам. У 1958 році загальна посівна площа становила 51,9 тис. га, в тому числі зайнято (в тис. га): під найкращими в СРСР сортами жовтого тютюну (самсун) 7,4, під чаєм — 9,4, під цитрусовими — 2,2, під тунгом — 2,6. Вирощують лавр, ефіроолійні культури та ін. Загальносоюзне значення мають садівництво та виноградарство. Посіви зернових мають допоміжний характер. По суті, єдиною зерновою культурою є кукурудза — 32,4 тис. га. В Абхазії (на 1 січня 1959 року) було (у тис. голів): великої рогатої худоби — 149; овець та кіз — 62; свиней — 59; коней — 14. Розвинуті бджільництво і шовківництво. В Абхазії 228 колгоспів, 14 радгоспів (1958 рік).
[ред.] Транспорт
Електрифікація з-ця Туапсе — Самтредіа (з віткою на Ткварчелі) і паралельно з нею автомобільна магістраль (з відгалуженням до оз. Ріца). Через Клухорський перевал проходить Воєнно-Сухумська дорога. Широко використовується морський транспорт. Головний порт — Сухумі.
[ред.] Охорона здоров'я
На 1 січня 1959 року в Абхазії були 61 лікувальний заклад на 2565 ліжок, 10 диспансерів, 100 акушерсько-фельдшерських пунктів, 61 дитячі ясла на 2355 місць, 1071 лікар і 2889 чоловік середнього медичного персоналу в системі Міністерства охорони здоров'я. На території Абхазії розташовані відомі курорти: Сухумі, Гудаута, Гагра, Новий Афон, де працює 20 санаторіїв на 4695 ліжок та 15 будинків відпочинку на 2435 місць.
[ред.] Культура
У 1914 році в Абхазії було 156 шкіл, 8,7 тис. учнів. В 1958/59 навчальному році в 453 загальноосвітніх школах навчалось 65,3 тис. учнів. У 1958 році було 3 педагогічних училища, 2 технікуми, педагогічний інститут, медичне і музичне училища. В республіці є 8 спортивних шкіл, 6 музичних шкіл, художня школа, культурно-освітнє училище та інше. На кінець 1958 року налічувалось 146 кіноустановок, 220 клубів, 278 масових бібліотек. Працюють Сухумський державний драматичний театр, філармонія, ансамбль пісні і танцю, Будинок народної творчості, краєзнавчий музей. В Абхазії є ряд науково-дослідницьких установ, в тому числі Абхазький інститут мови, літератури й історії АН Грузинської РСР, Інститут експериментальної патології і терапії Академії медичних наук СРСР та ін. Видавались 3 обласні, 6 районних і 1 міська газети. Налічувалось понад 24,8 тисяч радіоточок.
[ред.] Література
Перший абхазький буквар було видано у 1865 році. У 1892 році вийшла «Абхазька азбука» К. Мачаваріані і Д. Гуліа. Абхазька література належить до молодих літератур Радянського Союзу. Основоположником і видатним діячем абхазької літератури є народний поет Абхазії Д.І. Гуліа (н. 1874). Поряд з Д. Гуліа в розвитку абхазької літератури видатну роль відіграв письменник-драматург С. Я. Чанба (1886—1937). Значне місце в абхазькій радянській літературі займають поети І. Когоніа, Л. Квіцініа, К. Агумаа, Ш. Цвіжба, Б. Шінкуба і прозаїки І.-Папаскірі, В. Агрба, М. Лакербай. Усна творчість абхазців, яка розвивалась протягом багатьох століть, дуже багата. її вивчення зосереджене в Абхазькому інституті мови, літератури й історії.
[ред.] Література
| Ця стаття створена за матеріалами першого видання УРЕ. Текст може містити радянську пропаганду, бути заідеологізованим, застарілим тощо. |
- Замятнин С. II. Палеолит Абхазии. Сухуми, 1937;
- Бердзенішвілі Н. та ін. Історія Грузії. Тбілісі, 1958 [груз. мовою];
- Марр Н. Я. О языке и истории абхазов. М.—Л., 1938;
- А н т є л ав а И. Г. Очерки по истории Абхазии XVII—XVIII веков. Изд. 2. Сухуми, 1951;
- Грузинская ССР. М., 1958; ГвелесианиГ. Г., Клопотовский Б. А. Грузинская ССР. М., 1955;
- Сухуми (Краткий истор.-краевед. очерк). Сухуми, 1955.
[ред.] Зовнішні посилання
|
|
||
|---|---|---|
| Автономні республіки | Абхазія • Аджарія |  |
| Краї | Гурі • Джавахетія • Імеретія • Кахетія • Самегрело • Мцхета-Мтіанеті • Квемо Картлі • Шида Картлі • Рача-Лечхумі | |
| Міста державного значення | Тбілісі • Поті | |
