Керменчик (фортеця)
| Керменчик | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Керменчик, 2014 рік | ||||
|
Координати: 44°37′47″ пн. ш. 33°56′59″ сх. д. / 44.629728° пн. ш. 33.949632° сх. д. | ||||
| Статус | пам'ятник археології | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Розташування |
Поблизу села Високе, Крим. | |||
| Матеріал | Камінь | |||
| Будівництво | XIII століття — | |||
| Стан | Руїни | |||
  Керменчик (фортеця) (Автономна Республіка Крим) | ||||
 | ||||
 Керменчик у Вікісховищі | ||||
Керменчик (крим. Kermençik) — середньовічна фортеця князівства Феодоро, розташованої у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим, на горі Фортеця, приблизно за 300 м на південний захід від села Керменчик (Високе), на висоті понад 667 метрів над рівнем моря.
Рішенням Кримського облвиконкому № 164 від 15 квітня 1986 року руїни фортеці оголошено історичною пам'яткою регіонального значення.
Стара назва села Керменчик означає «маленька фортеця». До наших днів збереглася в лісових чагарниках фортечна стіна висотою 4,20 метра і шириною 7 метрів.[1]
Історія[ред. | ред. код]
.jpg)
Час будівництва замку визначається дуже приблизно, А. Л. Бертьє-Делагард датував фортецю (ґрунтуючись на характерних рисах кладки оборонних стін) XIII—XIV століттям.[2]
Розкопки 2006 року В. В. Юрочкіна дозволили визначити «двошаровість» пам'ятника — були виявлені нечисленні матеріали XIII та XV століття, отже, в історії фортеці було два періоди: заснування у XIII столітті та новий сплеск життя, який історики пов'язують із часом Генуезько-Феодоритської війни 1433—1441 років. Тоді особливу значущість в організації оборони на підступах до Мангупа набули три замки, розташовані біля стратегічно важливих шляхів, що ведуть до міста, серед них, на сході — Керменчик, що за 15 км від столиці.
Обстеження Керменчика у 1980-ті — 1990-ті роки визначають період життя фортеці не раніше кінця XIII до останньої чверті XV століття: фортеця, мабуть, загинула під час завоювання османами Криму 1475 року.
Вперше назва Кирманчик згадується у матеріалах османського перепису 1520 року.[3] У наукових працях про нього вперше згадує П. І. Кеппен у роботі 1837 «Про давнину південного берега Криму і гір Таврійських».[4] Більш детальний опис пам'ятника зробив наприкінці XIX століття А. Л. Бертьє-Делагард, який датував фортецю (ґрунтуючись виключно на характерних рисах кладки оборонних стін) XIII—XIV століттям, інтерпретуючи її як притулок. Своєю чергою Е. В. Веймарн називав Керменчик «феодальним замком»[5].
Опис замку[ред. | ред. код]
Руїни фортеці площею 0,31 гектара (розміри 100 м з півдня на північ і 40 м із заходу на схід) розташовуються на скелястій вершині, доступній з усіх боків, стіни фортеці мали довжину по периметру 230 м; з найбільш пологої південної сторони знаходилася чотирикутна вежа-донжон (розмірами 6,0×8,0 м), вхід у замок розташовувався за 20 м на схід від вежі.
Стіни були складені з буту на пісочно-вапняному розчині із застосуванням дерев'яних зв'язків, товщина стін біля основи 1,5—1,7 м, на рівні парапету звужується до 1,2—1,5 м (реконструйована висота куртини з парапетом визначається 8 7-88 м з дерев'яними підмостками по верху для захисників фортеці).
Зараз замок являє собою в основному розвали каміння порослі лісом, лише на південно-західній ділянці фрагмент куртини зберігся на висоту 6,8 м.[6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Керменчик. family-travel.crimea.ru. Процитовано 25 вересня 2023.
- ↑ О. Л. Бертьє-Делагард. Керменчик (Крымская глушь). — Сімферополь : Нижняя Орианда, 2017. — 84 с. — 1000 прим. — ISBN 978-5-9909600-9-1. Архівовано з джерела 7 травня 2003
- ↑ Yücel Öztürk. Osmanlı Hakimiyeti'nde Kefe: (1475-1600). — Ankara : Kültür ve Turizm Bakanlığı Yayınları, 2000. — Т. 1. — 570 с. — ISBN 975-17-2363-9. Архівовано з джерела 29 червня 2018
- ↑ Петро Кеппен. О древностях южнаго берега Крыма и гор Таврических. — СПб : Императорская академия наук. — С. 300—301.
- ↑ Веймарн Є.В. О времени возникновения средневековой крепости Каламита // История археологии древнего Крыма : сборник статей. — 1958. — Т. 2. — С. 55—62.
- ↑ Миц В.Л. Глава III. Каффа и Феодоро в системе политических отношений государств средиземноморско-причерноморского региона в 30—40-е гг. XV в. Укрепление границ Феодоро в 30—40-х гг. XV в. Замки Готии // Каффа и Феодоро в XV веке : контакты и конфликты. — Сімферополь : Универсум, 2009. — С. 187—195. — ISBN 978-966-8048-40-1. Архівовано з джерела 11 листопада 2021
| ||||||||||||||||
