Кліщеєв Леонід Іванович
| Кліщеєв Леонід Іванович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
1893 Росія | |||
| Помер |
1933 Донецьк | |||
| Національність | росіянин | |||
| Діяльність | актор, режисер, педагог, художник театру | |||
| Роки діяльності | 1910-1933 | |||
|
| ||||
Леоні́д Іва́нович Кліще́єв (рос. Клещеев Леонид Иванович; нар. 1893, Росія — пом. 1933, Донецьк) — російський і український театральний режисер-експериментатор, художник, педагог, актор. Член Російського театрального товариства.
Життєпис[ред. | ред. код]
Розпочав свою сценічну діяльність 1910 року у трупах В. Ф. Комісаржевської (1912—1915), К. М. Незлобіна (1915—1918).
1921 — працює в Державному українському театрі в Москві.
1922—1923 — керівник української групи Московського театру «Золотий півень».
В середині 1920-х років заявив про себе в Україні як активний експериментатор, близький до авангардного театру.
1925—1927 років очолював Державний драматичний театр імені Шевченка, який на той час був пересувним і базувався у Полтаві. Оскільки кращі часи театру були в минулому, Л. Кліщеєв намагався його реабілітувати через новітнє революційне театральне мислення.
У зв'язку з цим він планував представити глядачеві нову осучаснену версію «Наталки Полтавки» І. Котляревського і з цього приводу заявляв: «„Відновлення“ — ось гасло нашого театру на наступний зимовий сезон. Під ним ми почали свою підготовчу роботу… Закінчуємо роботу над „Наталкою Полтавкою“, котрою театр фіксує стан ідеологічної роботи, намічений ще літом в колективі експериментально-режисерською лабораторією „шевченківців“. Експериментальний шлях в розвитку напрямку театру в біжучому сезоні не буде великим з ряду причин».[1]
Та 1927 року він був звільнений з театру і опинився у Харкові в Червонозаводському театрі, який очолювався О. Загаровим. Саме тут, після таких революційних прем'єр, як «Розлом» Б. Лавреньова, Л. Кліщеєв повертається до драматургії Ю. О'Ніла і ставить всесвітньо відому п'єсу «Кохання під берестами».
1930 року створює пересувний театр «Лівобережна українська держдрама» (ЛУД) у місті Миколаєві.
1932—1933 — працює в Донецькій держдрамі, викладає в театральній студії.
1932 запрошувався до постановок в Білорусі.[2]
За спогадами актриси і його учениці Віри Слаболіцької, Леонід Іванович Кліщеєв пішов з життя після важкої операції 1933 року, що стало шоком для його учнів в театральній студії і колег по Донецькому театру.[3] В інших джерелах називаються різні варіанти дати смерті Л. Кліщеєва.
Ролі[ред. | ред. код]
- «Війна» М. П. Арцибашева
- «Псиша» Ю. Д. Бєляєва
- «Васса Желєзнова» і «Вороги» М. Горького
- «Ідіот» за Ф. М. Достоєвським
- «Витівки Скапена» и «Тартюф» Ж.-Б. Мольєра
- «Діти Ванюшина» С. О. Найдьонова
- «Без вини винні», «Вовки і вівці», «Гаряче серце» і «Остання жертва» О. М. Островського
Постановки[ред. | ред. код]
- «Анна Крісті» Ю. О'Ніла (1925), реж. Л. Кліщеєв, театр ім. Т. Шевченка, Полтава.
- «Наталка Полтавка» І. Котляревського (1926), реж. Л. Кліщеєв, театр ім. Т. Шевченка, Полтава.
- «Мандат» М. Ердмана (1926), реж. Л. Кліщеєв, худ. М. Невідомський, театр ім. Т. Шевченка, Полтава.
- «Кохання під берестами» Ю. О'Ніла (1927), реж. Л. Кліщеєв, худ. Ю. Магнер, Червонозаводський театр.
- «Розлом» Б. Лавреньова (2.02.1928), реж. Л. Кліщеєв, худ. А. Босулаєв, Червонозаводський театр.
- «Княжна Вікторія» Я. Мамонтова.
- «Кадри» І. Микитенка (1930, перша постановка в Україні). Лівобережна українська держдрама, Миколаїв.
- «Весна» М. К. Ільїнського[4] (1932). Другий білоруський державний театр (нині — Національний академічний драматичний театр імені Якуба Коласа).
Художні роботи[ред. | ред. код]
- Ескіз декорації до спектаклю «Наталка Полтавка» (зберігся)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Веселовська Г. І. Український театральний авангард / Ін-т проблем сучасного мист-ва. Нац. акад. мист-в України. — К.: Фенікс, 2010. — С. 118. Архів оригіналу за 16 квітня 2017. Процитовано 15 квітня 2017.
- ↑ От студии к театру: второй Белорусский Государственный театр в 1920-е годы. Архів оригіналу за 30 вересня 2017. Процитовано 15 квітня 2017.
- ↑ Театральная история города Сталино. Новое прочтение [Архівовано 16 квітня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Микола Костянтинович Ільїнський (1899—1943) — білоруський драматург
Література[ред. | ред. код]
- Кліщеєв Л. Анкета // Нове мистецтво. — 1925. — № 4. — С. 2.
- Роксана Скорульська. «Харківська Сюїта» М. Скорульського
- Клещеев Л. И. // Государственный центральный театральный музей им. А. А. Бахрушина [Архівовано 17 квітня 2017 у Wayback Machine.](рос.)