Максим Горький
| Максим Горький | |
 Максим Горький близько 1900року |
|
| При народженні: | Пєшков Олексій Максимович |
|---|---|
| Псевдоніми, криптоніми: | Максим Горький |
| Дата народження: | 28 березня 1868 |
| Місце народження: | Нижній Новгород, Російська імперія |
| Дата смерті: | 18 червня 1936 (68 років) |
| Місце смерті: | Горки |
| Національність: | росіянин |
| Громадянство: | Російська імперія, Радянський Союз |
| Мова творів: | російська |
| Рід діяльності: | прозаїк, поет |
| Напрямок: | реалізм, соціалістичний реалізм |
| Жанр: | оповідання, повість, інші |
| Magnum opus: | «Мати», «На дні», «Життя Кліма Самгіна» |
Макси́м Го́рький (Пєшков Олексій Максимович) (* 28 березня 1868, Нижній Новгород, Російська імперія — † 18 червня 1936) — російський та радянський публіцист, письменник.
Зміст |
[ред.] Біографія
[ред.] Дитинство
Народився в Нижньому Новгороді в сім'ї столяра Максима Саватовича Пєшкова (1839—1871). Олексій рано осиротів і йому довелося жити в будинку свого діда Каширіна. В 11 років був вимушений працювати на важких роботах, працював буфетним посудником на пароплаві, учнем в іконописній школі, пекарем і т. д.
[ред.] Творчість
На межі 1890—1900-х рр. Горький пише низку творів у неоромантичній манері («Стара Ізергіль», «Пісня про Сокола», «Пісня про Буревісника», тощо). Слід, проте, зауважити, що поряд із «Піснею про Буревісника» письменник створив цілком реалістичний роман «Фома Гордєєв», де на широкому історичному тлі зобразив російську буржуазію.
1899 року в Петербурзі Горький знайомиться з В. Вересаєвим, а згодом, у Москві, з Львом Толстим, Леонідом Андреєвим, Антоном Чеховим, Іваном Буніним, Олександром Купріним. 1902 р. у Московському художньому театрі була поставлена його соціально-філософська п'єса «На дні». Підкреслено реалістично змальовуючи у ній життя так званих «декласових елементів» — злидарів, які животіють у нічліжці, Горький стверджував гідність та честь людини, що не втрачаються навіть «на дні» суспільства. Високою гуманістичною вірою в людину сповнені слова одного з мешканців нічліжки: «Людина — це звучить гордо!».
На початку ХХ століття слава Горького стрімко зростає. 1902 р. його навіть обрали академіком. Однак за «височайшим повелінням» результати виборів було скасовано. Ця подія набула розголосу в середовищі російської інтелігенції. На знак протесту проти дискримінації письменника А. Чехов і В. Короленко відмовилися від звання почесного академіка. Під впливом революційних подій 1905—1907 рр. був написаний роман «Мати» (1907), в якому комуністична ідеологія пізніше вбачала високий взірець літератури «соціаластичного реалізму», що на нього мають «рівнятися» радянські письменники. Як позитивні герої доби у цьому творі змальовувалися революціонер Павло Власов та його мати. Революційно налаштовані читачі захоплено зустріли роман. Після лютневої революції 1917 р. Горький завершує роботу над автобіографічною трилогією (романи «Дитинство», «В людях» та «Мої університети»), бере участь у виданні газети «Новая жизнь», де друкує запальні публіцистичні статті («Несвоєчасні думки»).
1921 р. розпочався період еміграції. Письменник жив у Німеччині, Італії, Чехословаччині, працював над романом «Справа Артамонових» та епопеєю «Життя Клима Самгіна». 1931 р. він вирішив повернутися на батьківщину.
Саме Горькому належить авторство поняття «авторська глухота»[1].
[ред.] Освіта
1884 року він намагався вступити до Казанського університету. В цей час він починає знайомитися з різними філософськими течіями, зокрема марксизмом.
[ред.] Смерть
Життя Горького обірвалось 18 червня 1936 р. у Москві. Обставини смерті Горького (як і його сина) багатьма вважаються досить «підозрілими», оскільки в народі ходили чутки про його отруєння. Є цікавим факт, що серед інших звинувачень Генріха Ягоди на третьому московському процесі 1938 року було звинувачення в отруєнні ним сина Горького. Згідно з матеріалами щодо допитів Ягоди, Максима Горького було убито за наказом Троцького, а вбивство сина було вже власною ініціативою Ягоди. Деякі публікації звинувачують Сталіна у смерті Горького.[2]
У смерті Горького також звинувачували й трьох лікарів (Казакова, Лєвіна и Плєтньова) на процесі 1938р. у справі лікарів.
[ред.] Твори
- На дні
- Єгор Буличов та інші
- Життя Кліма Самгіна
- Дитинство
- В людях
- Мої університети
- Макар Чудра (1892)
- Фома Гордєєв (1899)
- Матір (1907)
- Васса Желєзнова (1910)
- Справа Артамонових (1925)
- Дівчина та смерть (1917)
[ред.] Об'єкти, названі на честь Максима Горького
- У 1932 році Нижній Новгород був перейменований в місто Горький. Історична назва повернута місту в 1990 році.
- Так само в Нижньому Новгороді ім'я Горького носить центральна районна дитяча бібліотека, драматичний театр, вулиця, а також площа, в центрі якої встановлений пам'ятник письменникові.
- У 1934 році у Воронежі на авіаційному заводі був побудований радянський агітаційний пасажирський багатомісний 8-моторний літак, найбільший літак свого часу з сухопутним шасі — АНТ-20 «Максим Горький».
- У 1932 році Московському художньому академічному театру присвоєно ім'я Максима Горького.
- Літературний Інститут імені О. М. Горького
- Парк ім. М. Горького в Мінську.
- Приморський академічний театр імені М. Горького у Владивостоці.
- У Санкт-Петербурзі на честь Максима Горького названа станція метро.
- У Москві існували провулок Максима Горького (нині Хитровский), набережна Максима Горького (нині Космодаміанська), площа Максима Горького (раніше Хитровська, нині забудована), станція метро «Горьківська» (нині «Тверська») Горьківсько-Замоскворіцької (нині Замоскворіцька) лінії, вулиця Горького (нині розділена на Тверську і першу Тверську-Ямську вулиці).
- Також ім'я М. Горького носить ряд вулиць в інших населених пунктах держав колишнього СРСР.
- Азербайджанський театр юного глядача ім. О. М. Горького в Баку.
- Російський драматичний театр імені М. Горького в Астані.
- Ім'я М. Горького носить Тульський драматичний театр.
- Національний академічний драматичний театр імені М. Горького (російський театр) в Мінську.
- Іменем Горького названі бібліотеки в Баку, Володимирі, Волгограді, Красноярську, Луганську, Одесі, Рязані, Санкт-Петербурзі, Твері.
- Центральний парк культури і відпочинку імені Максима Горького в Харкові.
- Парк імені Максима Горького в Одесі.
- Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека імені О. М. Горького
- Родовище імені Максима Горького на Колимі, де працювали в'язні концтабору Береговий.
- Велика кількість вулиць, названих на честь письменника.
[ред.] Примітки
- ↑ [Поэтический словарь Квятковского http://feb-web.ru/feb/kps/kps-abc/kps/kps-0101.htm]
- ↑ Аннєнков Ю. Щоденник моїх зустрічей
 |
Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Максим Горький |
