Максим Горький
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Максим Горький | |
 Максим Горький близько 1900року |
|
| Ім'я при народженні: | Пєшков Алєксєй Максимович |
|---|---|
| Псевдоніми: | Максим Горький |
| Дата народження: | 28 березня 1868 |
| Місце народження: | Нижній Новгород, Російська імперія |
| Дата смерті: | 18 червня 1936 (68 років) |
| Місце смерті: | Горки |
| Національність: | росіянин |
| Громадянство: | Російська імперія, Радянський Союз |
| Мова творів: | російська |
| Рід діяльності: | прозаїк, поет |
| Напрямок: | реалізм, соціалістичний реалізм |
| Жанр: | оповідання, повість, інші |
| Magnum opus: | «Мати», «На дні», «Життя Кліма Самгіна» |
Максим Горький (Пєшков Алєксєй Максимович) (*28 березня 1868, Нижній Новгород, Російська імперія — †18 червня 1936) — російський та радянський публіцист, письменник.
Зміст |
[ред.] Біографія
[ред.] Дитинство
Народився в Нижньому Новгороді в сім'ї столяра Максима Саватовича Пєшкова (1839—1871). Олексій рано осиротів і йому довелося жити в будинку свого діда Каширіна. В 11 років був вимушений працювати на важких роботах, працював буфетним посудником на пароплаві, учнем в іконописній школі, пекарем і т. д.
[ред.] Творчість
На межі 1890—1900-х рр. Горький пише низку творів у неоромантичній манері («Стара Ізергіль», «Пісня про Сокола», «Пісня про Буревісника» тощо). Слід, проте, зауважити, що поряд із «Піснею про Буревісника» письменник створив цілком реалістичний роман «Фома Гордєєв», де на широкому історичному тлі зобразив російську буржуазію. 1899 р. у Петербурзі Горький знайомиться з В.Вересаєвим, а згодом, у Москві, з Л.Толстим, Л.Андреєвим, А.Чеховим, І.Буніним, А.Купріним. 1902 р. у Московському художньому театрі була поставлена його соціально-філософська п'єса «На дні». Підкреслено реалістично змальовуючи у ній життя так званих «декласових елементів» — злидарів, які животіють у нічліжці, Горький стверджував гідність та честь людини, що не втрачаються навіть «на дні» суспільства. Високою гуманістичною вірою в людину сповнені слова одного з мешканців нічліжки: «Людина — це звучить гордо!». На початку ХХ століття слава Горького стрімко зростає. 1902 р. його навіть обрали академіком. Однак за «височайшим повелінням» результати виборів було скасовано. Ця подія набула розголосу в середовищі російської інтелігенції. На знак протесту проти дискримінації письменника А.Чехов і В.Короленко відмовилися від звання почесного академіка. Під впливом революційних подій 1905—1907 рр. був написаний роман «Мати» (1907), в якому комуністична ідеологія пізніше вбачала високий взірець літератури «соціаластичного реалізму», що на нього мають «рівнятися» радянські письменники. Як позитивні герої доби у цьому творі змальовувалися революціонер Павло Власов та його мати. Революційно налаштовані читачі захоплено зустріли роман. Після лютневої революції 1917 р. Горький завершує роботу над автобіографічною трилогією (романи «Дитинство», «В людях» та «Мої університети»), бере участь у виданні газети «Новая жизнь», де друкує запальні публіцистичні статті («Несвоєчасні думки»).
1921 р. розпочався період еміграції. Письменник жив у Німеччині, Італії, Чехословаччині, працював над романом «Справа Артамонових» та епопеєю «Життя Кліма Самгіна». 1931 р. він вирішив повернутися на батьківщину.
[ред.] Освіта
У 1884 році він намагався вступити до Казанського університету. В цей час він починає знайомитися з різними філософськими течіями, зокрема марксизмом.
[ред.] Смерть
Помер Горький 18 червня 1936 р. в Москві.
[ред.] Твори
- На дні
- Єгор Буличов та інші
- Життя Кліма Самгіна
- Дитинство
- В людях
- Мої університети
- Фома Гордєєв (1899)
- Матір (1907)
- Васса Желєзнова (1910)
- Справа Артамонових (1925)
 |
Це незавершена стаття з літератури. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
