Ковбаса Олег Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ковбаса.
Ковбаса Олег Вікторович
 Підполковник (посмертно)
Загальна інформація
Народження 25 березня 1976(1976-03-25)
Українська РСР Українська РСР, Рубіжне
Смерть 5 квітня 2015(2015-04-05) (39 років)
Україна Україна, Щастя
Громадянство Україна Україна
Alma Mater ВІ НГУ
Псевдо «Майор»
Військова служба
Роки служби 1994—2015
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 92 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
заступник начальника штабу бригади
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» II ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» II ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» III ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» III ст. (Міністерство оборони України)

Оле́г Ві́кторович Ковбаса́ (нар. 25 березня 1976(19760325), м. Рубіжне, Луганська область, Українська РСР — 5 квітня 2015, м. Щастя, Луганська область, Україна) — український кадровий військовослужбовець, підполковник (посмертно) Збройних сил України, учасник російсько-української війни, позивний «Майор».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1976 року в місті Рубіжне на Луганщині в родині робітників. З 1978 року[1] мешкав в смт Борова на Харківщині, де закінчив середню школу № 1. Займався спортом. Певний час проживав у селі Перемога Глухівського району Сумської області.

У червні 1994 був призваний на строкову військову службу до лав Національної Гвардії України в м. Львів, а вже наступного року вступив до Військового інституту НГУ, м. Харків. Після завершення навчання направлений для подальшого проходження служби на посаді командира взводу у військову частину А0501, с. Клугино-Башкирівка, Харківська область. Згодом призначений командиром розвідувального взводу механізованого батальйону.

З 2011 — заступник начальника штабу 92-ї окремої механізованої бригади.

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

У зв'язку з російською збройною агресією проти України виконував завдання в зоні проведення антитерористичної операції, з вересня 2014 — в районі міста Щастя на Луганщині. У січні 2015 дістав поранення та після лікування повернувся на передову. Протягом останнього місяця керував обороною стратегічно важливого мосту через Сіверський Донець на в'їзді до Щастя зі сторони Луганська, де було розташовано крайній блокпост «Фасад».

5 квітня 2015 близько 9:30 бойовики окупаційних корпусів з боку піщаного кар'єру (с. Весела Гора) обстріляли з протитанкового керованого комплексу взводний опорний пункт «Фасад». В результаті влучення ракети в мінний шлагбаум (міни прив'язані одна до одної, щоб перегородити дорогу) стався вибух з детонацією протитанкових мін ТМ-62. Четверо військовослужбовців, які перебували в автомобілі ВАЗ-2109 поряд із місцем вибуху, загинули. На місці події знайдено елементи ракети від ПТРК 9М133 «Корнет»[2][3]. Майор Олег Ковбаса, старший сержант Владислав Блінов і солдат Сергій Гуров загинули на місці, старший солдат Олексій Федорченко помер від поранень дорогою до лікарні[4].

7 квітня із загиблими бійцями 92-ї бригади прощались на базі військової частини в с. Клугино-Башкирівка[5]. Того ж дня похований на кладовищі смт Борова[6][7].

Посмертно присвоєне військове звання підполковника[1].

Вдома у Башкирівці залишилися дружина Світлана, неповнолітні син Євген та донька Валерія; в смт Борова — мати, Клавдія Федотівна Ковбаса.

Нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У Щасті, на опорному пункті «Фасад», бійці 92-ї бригади встановили меморіальну плиту на знак пошани до полеглих побратимів[9].

Рішенням Переможненської сільської ради вулиця Першотравнева в с. Перемога Глухівського району перейменована на вулицю Олега Ковбаси[10].

14 жовтня 2015 в смт Борова, на стіні будинку по провулку Миру, 3, де мешкав Олег Ковбаса, встановлено меморіальну дошку на його честь[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в На Борівщині встановили меморіальну дошку підполковнику Ковбасі О. В. [Архівовано 1 Грудня 2017 у Wayback Machine.] // Борівська РДА Харківської області, 15 жовтня 2015
  2. ↑ В МВС підтвердили загибель чотирьох військових на Луганщині: у вантажівку поцілили з «ПТКР» [Архівовано 1 Грудня 2017 у Wayback Machine.] // УНІАН, 5 квітня 2015
  3. ↑ Унаслідок терористичного обстрілу загинули чотири військовослужбовців // facebook Прес-офіцер сектору «А», 5 квітня 2015
  4. ↑ Спецкор о 18:30 від 6 квітня 2015 року [Архівовано 4 Квітня 2016 у Wayback Machine.] // Спецкор. Новини 2+2 на YouTube, 6 квітня 2015
  5. ↑ У Чугуєві попрощалися із загиблими бійцями 92-ї окремої механізованої бригади [Архівовано 1 Грудня 2017 у Wayback Machine.] // Харківська ОДА, 7 квітня 2015
  6. ↑ На Борівщині прощалися з Героєм! [Архівовано 1 Грудня 2017 у Wayback Machine.] // Борівська РДА Харківської області, 7 квітня 2015
  7. ↑ На Борівщині вшановують пам'ять бійця АТО, майора Олега Вікторовича Ковбаси [Архівовано 1 Грудня 2017 у Wayback Machine.] // Борівська РДА Харківської області, 5 квітня 2016
  8. ↑ Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  9. ↑ Бійці 92-ї бригади встановили у Щасті меморіальну плиту [Архівовано 1 Грудня 2017 у Wayback Machine.] // 5 канал, 7 жовтня 2016
  10. ↑ Перемога: замість Радянської та Першотравневої — вулиці Олексія Цигикала та Олега Ковбаси [Архівовано 1 Грудня 2017 у Wayback Machine.] // «Кур'єр+», 21 лютого 2016

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ковбаса_Олег_Вікторович&oldid=40076482