Сіверський Донець
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Сіверський Донець | |
|---|---|
 Сіверський Донець |
|
| Витік | с. Подольхи, Прохоровський район, Бєлгородська область,  Росія |
| Гирло | Дон |
| Країни басейну |  Україна — 55%, Росія — 45% |
| Прирічкові країни | Росія Бєлгородська та Ростовська області УкраїнаХарківська, Донецька, Луганська області |
| Довжина | 1 053 км |
| Висота витоку | 200 м |
| Середньорічний стік | 4,5 км³ на рік |
| Площа басейну | 98 900 км² |
| Притоки | Праві:
Ліві: |
 Сіверський Донець із Доном |
|
Сі́верський Доне́ць (розм. Дінець, Донець, рос. Северский Донец, розм. Донец) — річка півдня Східно-Європейської рівнини, що тече через Бєлгородську область Росії, Харківську, Донецьку й Луганську області України, і Ростовську область Росії; права й найбільша притока Дону.
Зміст |
[ред.] Назва
Четверта за розмірами річка України і найважливіше джерело прісної води на її сході. Назва Сіверського Дінця походить від слов’янського племені Сіверців та річки Дону. Сам Сіверський Донець дав назву кільком містам України: Сіверодонецьк, Сіверськ, Донецьк тощо.
[ред.] Фізіографія
Сіверський Донець — найбільша річка східної України і найбільша велика притока Дону. Загальна протяжність річки складає 1053 км, площа басейну 98 900 км², середня річна витрата при впаданні до Дону 200 м³/сек[1]. Сіверський Донець бере початок на Середньоруській височині, біля с. Підвільхи в Прохоровському районі Бєлгородської області Росії[2].Координати джерела , висота джерела біля 200 м над рівнем моря. У басейні Сіверського Дінця понад 3000 річок, з яких 425 мають довжину більш 10 км, і 11 річок більш 100 км[3]. Понад тисяча з них безпосередньо впадає в Сіверський Донець[4]. Живлення Сіверського Дінця переважно снігове, тому витрата води протягом року нерівномірна. Весняна повінь займає близько 2 місяців з лютого по квітень, в цей період вода піднімається на 3 — 8 м[4].
Ширина русла в основному коливається від 30 до 70 м, інколи досягаючи 100—200 м, а в зоні водосховищ — 4 км. Дно русла переважно піщане, нерівне, зі змінною глибини від 0,3 м на перекатах до 10 м на плесах. Річка взимку замерзає з поверхневою товщиною льоду від 20 до 50 см. Період замерзання зазвичай складає два-три місяці з середини грудня по кінець березня.
Сіверський Донець впадає до Дону в 218 км від його гирла на висоті 5,5 м над рівнем моря. Таким чином падіння річки складає 195 м, середній ухил 0,18 м/км[4]. Швидкість течії Сіверського Дінця невелика, від 0,15 м/c у Чугуїва до 1,41 м/с у Лисичанську, на деяких ділянках майже нульова,.[5].
На більшій частині течії річка має широку долину: від 8—10 км. у верхів'ях до 20—26 км. у нижній течії. Долина на більшому протязі асиметрична. Правий берег високий (інколи зустрічаються крейдяні скелі), дуже розчленований ярами, лівий пологий, у нього розміщується заплава з чисельними старицями, озерами і болотами, найбільше з яких озеро Лиман. Русло річки відрізняється звивистістю, особливо до впадіння річки Оскіл. На річці (у верхній і середній течії) багато перекатів, бистрин, невеликих поріжків, завалів.
У верхній течії (до міста Бєлгорода) перекритий греблями і складається з декількох невеликих водосховищ. Нижче, після впадіння річки Вовча розташовано Печенізьке водосховище, що забезпечує водою місто Харків.
Нижче за Печенізьке водосховище до Дінця впадають річка Уди і найбільша притока Сіверського Дінця — Оскіл. Далі долина розширюється, в заплаві багато стариць. У середній течії Сіверський Донець підживлюється водами річки Дніпро через канал Дніпро — Донбас, а нижче відгалужується канал Сіверський Донець — Донбас, що забезпечує водою Донецький вугільний басейн. У районі Донецька (Ростовська область) річка пересікає Донецький кряж і тече у вузькій долині з крутими і скелястими схилами. У нижній течії впродовж 230 км. річка шлюзується, відрізняється слабкою течією і переважною шириною 100—200 м. Поблизу гирла річка розбивається на 3 рукави.
[ред.] Важливі об'єкти на Сіверському Донцю (від джерела до гирла)
| Держава | Область | Відст. від гирла, км | Відст. від джерела, км | Назва | Тип | Примітки |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Росія |
Бєлгородська | 1053 | 0 | джерело | біля села Подольхи Прохоровського району | |
| Росія |
Бєлгородська | 990 | 63 | Бєлгород | місто | |
| Росія |
Бєлгородська | 990 | 63 | Бєлгородське водосховище | ||
| Україна |
Харківська | 940 | 113 | Печенізьке водосховище | ||
| Україна |
Харківська | 874 | 179 | Печеніги | селище міського типу | ← середньорічн. витрата 24,5 м³/сек [6] |
| Україна |
Харківська | 837 | 216 | Чугуїв | місто | ← середньорічн. витрата 20,5 м³/сек[6] |
| Україна |
Харківська | 634 | 419 | річка Берека і канал Дніпро — Донбас | права притока | довжина 102 км, сточище 2680 км² |
| Україна |
Харківська | 600 | 453 | Ізюм | місто | ← середньорічн. витрата 52 м³/сек[4] |
| Україна |
Харківська | 580 | 473 | Оскіл | ліва притока | довжина 436 км, сточище 14 680 км² |
| Україна |
Донецька | 518 | 535 | Райгородок | селище міського типу | ← початок канала Сіверський Донець — Донбас |
| Україна |
Донецька | 516 | 537 | Казенний Торець | права притока | довжина 129 км, сточище 5410 км² |
| Україна |
Луганська | 482 | 571 | Рубіжне | місто | |
| Україна |
Луганська | 432 | 621 | Лисичанськ | місто | ← середньорічн. витрата 106 м³/с[6] |
| Україна |
Луганська | 430 | 623 | Сєверодонецьк | місто | |
| Україна |
Луганська | 306 | 747 | Луганськ | місто | |
| Росія |
Ростовська | 222 | 831 | Донецьк | місто | ← початок судноплавної зони |
| Росія |
Ростовська | 197 | 856 | Каменськ-Шахтинський | місто | ← середньорічн. витрата 159 м³/с |
| Росія |
Ростовська | 0 | 1053 | гирло | в 218 км від впадіння Дону в Азовське море. |
[ред.] Галерея
 крейдяні терикони поблизу Райгородка |
 залізничний мост на перегоні Слов'янськ — Красний Лиман |
 мост на автошляху Добропілля — Красний Лиман (довжина 331 м, ширина проїзної частини 11,5 м, побудований в липні 2003 — вересні 2004) |
 гребля на початку каналу Сіверський Донець — Донбас |
 Дамба для Луганської ТЕС |
[ред.] Див. також
[ред.] Джерела
- ↑ Близняк Е. В., Овчинников К. М., Быков В. Д. Гидрография рек СССР, Гидрометеоиздат, Ленинград, 1945
- ↑ Антимонов Н. А. Природа Белгородской области, Белгородское книжное издательство, 1959
- ↑ Рідній край, Харківський державній педагогічній університет, Харків, 1999 ISBN 966-7542-20-3
- ↑ а б в г Демченко М. А. Гидрография Харьковской области. // Материалы Харьковского отдела Географического общества Украины. Выпуск VIII. Харьковская область. Природа и хозяйство. Издательство Харьковского Государственного Университета, Харьков, 1971
- ↑ Вишневский В.І. Гідрологічні характеристики річок України, «Ніка-Центр», Київ, 2003
- ↑ а б в Государственный водный кадастр. Ежегодные данные о режиме и ресурсах поверхностных вод суши. Части 1 и 2, Том II, Выпуск 3. ВНИИГМИ-МЦД, Обнинск 1989
- ↑ Сайт Северско-Донецкого Бассейнового Управления Водных Ресурсов(рос.)
|
|
||
|---|---|---|
| Водойми | Вільхівка → Луганка → Сіверський Донець |  |
| Спорт | Зоря (футбол) • Буревісник (гандбол) • Комунальник (футбол) | |
| Освіта | ЛНУ ім. Тараса Шевченка • СНУ ім. Володимира Даля • ЛДМУ • ЛНАУ • ЛДУВС ім. Едуарда Дідоренка | |
| Міські голови | Володимир Пантюхін (1990–1994) • Олексій Данілов (1994–1997) • Анатолій Парапанов (в. о. 1997–1998) • Анатолій Ягоферов (1998–2001) • Володимир Пристюк (в. о. 2001–2002) • Євген Бурлаченко (2002–2006) • Сергій Кравченко (2006–досі) | |
| Інше | Історія (Назви вулиць) • Залізнична станція | |
|
|
||
|---|---|---|
| Праві притоки | Бистра • Бабка • Уда • Мож • Берека • Оскіл • Казенний Торець • Бахмутка • Лугань • Луганчик • Велика Кам'янка • Кундрюча | .jpg) |
| Ліві притоки | Волоська Балаклійка • Вовча • Хотімля • Великий Бурлук • Гнилиця • Середня Балаклійка • Ізюмець • Нетриус • Жеребець • Красна • Борова • Айдар • Євсуг • Деркул • Нежогіль | |
| Водосховища | Бєлгородське · Печенізьке | |
| Міста | Бєлгород • Чугуїв • Ізюм • Рубіжне • Лисичанськ • Сєверодонецьк • Луганськ • Донецьк • Каменськ-Шахтинський | |
