Кози Корпеш — Баян Сулу
Кози Корпеш і Баян Сулу (каз. Қозы Көрпеш — Баян Сұлу жырланып) — казахська легенда, лірико-епічна поема XIII — XIV століть, записана в середині XIX століття. Поема була відома в усних варіантах у виконанні акинів Сибанбая, Бекбая, Жанака[kk], Шоже[kk]. З близько двадцяти відомих її варіацій найвідоміша поема Жанака. У письмовому варіанті найпоширеніші версії, записані збирачами фольклору Саблуковим (1831), Дербисаліним (1834), Фроловим (1841), Валіхановим (1856)[1][2]. У Східноказахстанській області в Аягозькому районі біля станції Тансик є стародавній мавзолей «Кози Корпеш — Баян Сулу мазар»[1].
Сюжет[ред. | ред. код]
Старовинна легенда про трагічне кохання Кози Корпеш і Баян Сулу говорить: друзі з дитинства Сарибай і Карабай поклялися одружити своїх дітей, яких ще до появи на світ заручили. Не дочекавшись народження сина, помирає під час полювання Сарибай. Підростаючі Кози і Баян, ще не бачили один одного, але пов'язані узами шлюбного договору, нарешті, полюбили один одного. Проходить час і Карабай змінює життєві плани. Він обіцяє віддати свою дочку за місцевого палуана Кодара, який одного разу врятував його отари від джуту. Кодар стає перешкодою між закоханими. У цьому вічному трикутнику першим склав буйну голову Кози. Зажурена Баян, щоб помститися вбивці, вдається до хитрощів. Вона обіцяє вийти заміж за Кодара, якщо той вириє для неї криницю з джерельною водою. Кодар береться за роботу, дедалі заглиблюючись, тримаючись за довгі коси Баян. Дівчина несподівано відрізає коси: Кодар залишений в колодязі вмирає. Тим самим Кози відомщений. На його могилі героїня легенди заколює себе кинджалом.
Головні герої[ред. | ред. код]
- Кози — головна героїня; незважаючи на всі труднощі, з якими стикається, він проявляє справжнню любов і вірність коханому;
- Баян — позитивний герой, коханий Кози; вірний і відданий своєму коханню, бореться за свої почуття;
- Кодар — негативний образ, наречений Кози; персонаж, що розбиває щастя двох закоханих Кози і Баяна;
- Сарибай — батько Кози; хоробрий і розумний чоловік;
- Карабай — батько Баяна; негативний герой,лицемірна, підступна і корислива людина;
- Айбас — позитивний герой, старий Айбас має дуже приємний характер;
- Аймен Тансик — дочка Карабая.
Дослідження та переклади[ред. | ред. код]
Поема «Кози Корпеш — Баян Сулу» зацікавила Пушкіна під час його приїздки до Оренбурга, куди він направився для збору інформації про селянське повстання Пугачова для «Історії пугачовського бунту» і повісті «Капітанська дочка». Згодом у його архіві виявили поему, її текст був опублікований у 1837 році в «Віснику Пушкінської комісії». Це запис на п'яти аркушах, зроблений рукою невідомого людини. Пушкінський запис дещо розходиться з загальнопоширеним варіантом. Краєзнавець з Уральська Микола Чесноков стверджував, що поему записав яїцький козак, який володів казахською. Однак найімовірніше, що поетові казахську поему записали люди з Бокеєвської ставки хана Молодшого жуза, які добре володіли російською мовою. Є припущення, що на основі «Кози Корпеш — Баян Сулу» Пушкін мав намір написати власну поему, але йому завадила рання смерть.
У 1865 році переказ поеми був виданий російською мовою, вона увійшла до академічної збірки В. Радлова виданої у 1870 році «Зразки народної літератури тюркських племен, що живуть в Південному Сибіру і Дзунгарському степу» (рос. «Образцы народной литературы тюркских племен, живущих в Южной Сибири и Дзунгарской степи»)[1].
Великий внесок у вивчення цього епосу зробив Мухтар Ауезов. Мухтар Омарханович вперше видав варіант Жанака спочатку в 1925 році в Москві, а у 1936 — повний текст епосу в Алма-Аті. В наступні роки Ауезов написав ряд робіт про «Кози Корпеш і Баян Сулу». Найоб'ємніші з них: «Кози Корпеш і Баян Сулу» в збірнику «Мысли разных лет» (Алма-Ата, 1961, с. 395); і стаття «Кози Корпеш і Баян Сулу» в першому томі «Козак әдебіетінін таріх» (Алма-Ата, 1960, с. 511). Настільним для кожного, хто вивчає епос про Кози і Баян є книга Алькея Маргулана[kk] «Кози Корпеш — Баян сулу кешені» (Алмати, 1994), яка являє собою результат багаторічної копіткої і сумлінного дослідження автором творчої історії та художньої своєрідності культурної пам'ятки казахського епосу[3].
Поема отримала високу оцінку С. А. Кастанье, М. А. Абрамова[ru] та інших учених. Історичне значення поеми вивчали Малік Габдуллін[ru], Ісхак Дюсенбаєв[kk], Ауелбек Кониратбаєв. На їх думку конкретні назви місцевості, річок (Аягуз, Урджар[ru], Лепси тощо) свідчать про реальні історичні умови формування епосу[1].
Аналоги поеми в інших народів[ред. | ред. код]
У фольклорі деяких сусідніх з казахами, тюркських народів існують свої варіанти цієї поеми: приміром, у барабинских татар вона називається «Кози Корпеш», у алтайців — «Кози Еркеш», у башкирів — «Кузийкурпяс і Маянхилу»[1].
Театральні і кінопостановки[ред. | ред. код]
На основі поеми була написана п'єса «Кози Корпеш — Баян Сулу» Габіта Мусрепова. Чотириактова трагедія була завершена у квітні 1939. Прем'єра відбулася 29 квітня 1940 року в Казахському академічному драматичному театрі імені Мухтара Ауезова. Трагедія Габіта Мусрепова неодноразово перекладалася іншими мовами. У 1950 році Московський художній театр поставив її під назвою «Легенда про любов», а у 1954 році вийшов художній фільм за сценарієм Мусрепова «Поема про кохання»[2].
У 1992 році відомий казахський режисер і актор Асаналі Ашимов зняв кінофільм «Кози Корпеш — Баян Сулу».
В 2014 році студія Azia Animation випустила повнометражний 11-ти серійний анімаційний фільм в форматі 3D за мотивами казахського народного епосу «Кози-Корпеш і Баян-Сулу» (автори Артур і Ігор Краус).
Наприкінці 2017 року на першому національному телеканалі Казахстану Qazaqstan почався показ 6-ти серійного телесеріалу «Баян сулу» продюсера Баян Алагузової (Єсентаєвої), знятого продюсерським центром Esentai на замовлення Міністерства інформації та комунікацій Казахстану[4][5]. Фільм викликав неоднозначну реакцію глядачів[6]
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- З 1999 року в Казахстані день 15 квітня, коли християни відзначають день закоханих — День святого Валентина, відзначається День Кози Корпеш — Баян Сулу[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Козы Корпеш — Баян Сулу // Казахская ССР: краткая энциклопедия / Главный редактор Р. Н. Нургалиев. — Алма-Ата : Главная редакция Казахской советской энциклопедии, 1991. — Т. 4: Язык. Литература. Фольклор. Искусство. Архитектура. — С. 324–325. — ISBN 5-89800-023-2. (рос.)
- ↑ а б Қозы Көрпеш — Баян Сұлу // Қазақ әдебиеті. Энциклопедиялық анықтамалық. — Алмати : «Аруна Ltd.» ЖШС, 2005. — ISBN 9965-26-095-8. (казах.)
- ↑ а б Эпос «Козы Корпеш и Баян Сулу». tarikh.kz. История Казахстана. Имена, события, факты. 15.04.2017. Архів оригіналу за 1 Квітня 2018. Процитовано 1 квітня 2018. (рос.)
- ↑ Баян Есентаева экранизирует казахскую поэму «Қозы Көрпеш и Баян Сұлу». brod.kz. 27.06.2017. Архів оригіналу за 1 Квітня 2018. Процитовано 1 квітня 2018. (рос.)
- ↑ Вышел официальный саундтрек к сериалу Баян Максаткызы. bnews.kz. 1.11.2017. Архів оригіналу за 9 Березня 2019. Процитовано 1 квітня 2018. (рос.)
- ↑ Отец Алагузовой отреагировал на критику сериала «Козы Корпеш — Баян сулу». nur.kz. 5.01.2018. Архів оригіналу за 1 Квітня 2018. Процитовано 1 квітня 2018. (рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Азибаева Бахытжан Уалиевна. К истории записи, публикации и изучения эпоса «Козы Корпеш и Баян Сулу» // Историческая и социально-образовательная мысль. — 2017. — Т. 9, № 5/1. — С. 195-201. — DOI:. (рос.)
- Козы Корпеш — Баян Сулу // Казахская ССР: краткая энциклопедия / Главный редактор Р. Н. Нургалиев. — Алма-Ата : Главная редакция Казахской советской энциклопедии, 1991. — Т. 4: Язык. Литература. Фольклор. Искусство. Архитектура. — С. 324–325. — ISBN 5-89800-023-2. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- «Кози-Корпеш — Баян-Слу» // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 496.