Алмати

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Алмати
Герб Прапор
Основні дані
Країна Казахстан Казахстан
Регіон Алмати
Засноване 1854
Населення 1 485 496[1] (2013)
Площа міста 324,8 км²
Поштові індекси 050000 — 050063
Телефонний код 7 727
Географічні координати 43°15′00″ пн. ш. 76°54′00″ сх. д. / 43.25000° пн. ш. 76.90000° сх. д. / 43.25000; 76.90000
Міська влада
Веб-сторінка www.almaty.kz
Алмати з космосу
Вознесенський кафедральний собор

Алмати́ (каз. Алматы; рос. Алматы[2]) — найбільше місто Казахстану, колишня столиця. Засноване 1854 року, до 1921 мало назву Вірний, потім — Алма-Ата; найбільше місто Казахстану. У 1927–1936 роках — столиця Казакської АРСР, від 1936 до 1991 роки — столиця Казахської РСР, від 1991 до 1997 столиця Республіки Казахстан. Алмати було останньою столицею і найбільшим містом Казахської РСР, потім стало першою столицею і найбільшим мегаполісом Республіки Казахстан. Незважаючи на втрату статусу політико-адміністративної столиці, місто є культурним і фінансово-економічним центром республіки і залишається єдиним містом-мільйонником країни. Місто розташоване біля підніжжя гір Заілійського Алатау на крайньому південному сході республіки і має своєрідний, досить м'який кліматичний режим з непростою екологічною ситуацією.

У червні 2007 року місто було додане в список найдорожчих міст світу.[3]З кінця 90-х місто переживає період справжнього економічного і інвестиційного буму, а також інтенсивного будівництва.

Назва[ред.ред. код]

Наприкінці Середньовіччя в цьому районі існувала стоянка тюркських і монгольських номадів — Алмату́, 1854 — на місці казахського поселення Алмати́ закладена військова фортеця Заілійське, потім Вєрне, 1867 — Алматинське, 1867–1921 — Вєрний, з 1921 — Алма-Ата, з 1993 через перейменуванням в офіційному вживанні державними органами Казахстану російською і казахською мовами місто називається «Алмати».

Всупереч поширеній помилці, «Алма-Ата» — це не похідне від казахського «Алмати» /ɑlmɑˈtə/, яке за російською звучить майже як «Алмата». Це абсолютно інша назва міста. Міф про походження назви від казахських слів "«алма́» /ɑlˈmɑ/ (яблуко) и «ата́» /ɑˈtɑ/ (дід) з'явився в спробі пояснити етимологію назви, придуманої 5 лютого 1921 року на зборах Президіума ЦВК Туркестанської АРСР в тогочасному Вєрном.[4]Назва «Алма-Ата», що можна перекласти як «Яблуко-дід», в казахському абсолютно безглуздо, так само, втім, як і в українській. Назва «Алмати» перекладається як «Яблуневий». З іншого боку, в Енциклопедичному словнику Брокгауза і Єфрона, задовго до більшовиків, в статті про Вєрний читаємо:[5]:Верный — областной город Семиреченской области, расположенный на речке Алматинке,… в 1854 году было основано укрепление В., для защиты последних от набегов горных кара-киргизов, на месте бывшего здесь прежде поселения Алма-Аты (Яблонное)… Туземцы, а отчасти и русские, часто называют Верный по-старому — Алма-Аты… Город Верный состоит из Алма-Атинской станицы (старая часть города), Алма-Атинского выселка, Татарской слободки и из Нового города (собств. В.), возникшего в начале 1870-х годов

Географія[ред.ред. код]

Географічне положення Алмати[ред.ред. код]

Місто Алмати розташоване в центрі євразійського континенту, на південному сході Республіки Казахстан, на 77° східної довготи і 43° північної широти, біля підніжжя гір Заілійського Алатау — найпівнічнішого хребта Тянь-Шаня на висоті від 600 до 1650 метрів над рівнем моря. На одній широті з ним знаходяться Гагри і Владивосток. Клімат в місті різко-континентальний, з великими коливаннями температур не лише протягом року, але і доби.

З висоти менше 600 м міські вулиці втікають на північ, в степ, в напівпустелю, упираючись в спекотні Прикаськеленські Мойинкуми. У південних житлових масивах на висоті 1500–1700 м над рівнем моря в урочищі Медео і на Каменськом Плато відчувається дихання льодовиків. Багатий і різноманітний тваринний і рослинний світ Заілійського Алатау. Околиці Алмати є частиною Ілі-Алатауського національного парку, на території якого організовані природні заказники і заповідник.

Багато рідкісних птахів і тварин, що мешкають тут, занесено в Червону книгу Казахстану. Серед них — сніговий барс, або ірбіс, що нині прикрашає герб Алмати.

Біля підніжжя гір зернові, баштанні, тютюнові плантації і виноградники змінюються на фруктові сади і ягідники. Понад 8000 га міської території займають сади і парки, сквери і бульвари. Саме тут знайшов свою батьківщину знаменитий алматинський апорт.

Місто розташоване на виносі древніх і молодих відкладень річок Великої і Малої Алматинок і їх приток. Гірські річки і озера є основним джерелом для водопостачання міста.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат помірно континентальний, проте значно м'якше, ніж в більшості міст Казахстану. Середня температура січня −8 °C, липня 22,3 °C. Клімат в місті носить набагато м'якший характер ніж в Північному і Центральному Казахстані. Літню спеку в місті пом'якшує його більш піднесене положення (650–950 метрів вище за рівень моря), прохолодний нічний бриз з довколишніх гір, покритих льодовиками навіть влітку, велика кількість зелені і безліч дрібних струмків, ариків і річечок. Найбільші з яких — Велика Алматинка, Мала Алматинка і Єсентай (Весновка). Взимку і восени клімат дещо пом'якшений теплими антициклонами з субтропічних пустель Середньої Азії. Зима в найбільш гірських районах міста значно м'якша, на вис.1700 метрів над р.м. серед. темп. січня дорівнює — 4- 5 °C. Тоді як на вис. 600 метрів над р.м. серед. темп. січня дорівнює — 9-10 °C.

В той же час, висотне розташування міста над рівнем моря сприяє деякому відставанню в приході весни. Більш того, сильні снігопади в результаті охолоджування повітряних мас в горах можливі і досить часті в Алматі навіть на початку травня, що інколи приводить до загибелі значної частини урожаю плодових, квітучих якраз в цей період.

Клімат[ред.ред. код]

Показник Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень Рік
Абсолютний максимум °С 18 20 28 33 35 40 42 41 38 31 25 19 42
Середній максимум °С -1 0 7 17 22 27 30 29 24 16 7 1 15
Середня температура °С -6 -5 2 11 16 21 24 22 17 9 2 -4 9
Середній мінімум °С -12 -9 -2 6 11 15 18 16 11 4 -3 -8 4
Абсоютний мінімум -30 -38 -25 -11 -7 2 7 5 -3 -12 -34 -32 -38
Норма опадів 32 37 71 104 107 64 33 26 30 62 55 33 653

Екологічна ситуація[ред.ред. код]

«Вічний вогонь» у Парку 28-ми панфіловців
Almatykoktobe.jpg

Алмати характеризується досить складною екологічною ситуацією внаслідок свого розташування в передгірній улоговині. Як і подібні характеристики рельєфу що мають Афіни і Лос-Анджелес, Алмати страждає через сильну загазованість повітря, дефіциту будівельних майданчиків в міській межі, прагненням населення жити ближче до центру міста, а не на його околицях, значному перенаселенню, масовій міграції сільського населення в місто тощо. Алмати спочатку було розраховане проектувальниками на 400 тис. мешканців, проте зараз лише офіційно зареєстроване населення міста становить 1,26 мільйона, а разом з тимчасовими і незареєстрованими мігрантами з області й інших регіонів Казахстану - 1,5 мільйона. Перенесення столиці в Астану дозволило дещо зменшити диспропорційний міграційний тиск на Алмату, скерувавши майже 300,000 внутрішніх мігрантів до нової столиці, але проблему це до кінця не вирішило. У місті відчувається дефіцит будмайданчиків. За словами президента Казахстану, до нього вже надійшло безліч пропозицій від будівельних фірм знести ті чи інші об'єкти і на цих майданчиках звести нові житлові та офісні комплекси, перенести університети, студію «Казахфільм», військовий інститут, шпиталь тощо. Але президент виступив з пропозицією заборонити будь-яке будівництво в Алмати і перенести всі проекти та основний розвиток в передмістя і міста супутники довкола столиці.[2].

Міста-супутники Алмати[ред.ред. код]

Характерною особливістю супутникового розвитку Алмати є його віялоподібна орієнтованість на північ, захід і схід, і практично повна відсутність будівництва на півдні, де розташований високогірний хребет Заілійський Алатау. Основними супутниками міста в радіусі 50 кілометрів є міста і селища:

На заході (за віддаленням):

На півночі:

На сході:

На північному сході (по Кульджинській трасі):

Історія[ред.ред. код]

Епоха середньовічного поселення[ред.ред. код]

За свідоцтвами археологів перші поселення ранніх землеробів і скотарів на території сучасної Алма-Ати з'явилися ще в X–IX століттях до Р. Х.

В VI–III століттях до Р. Х. в цих місцях мешкали сакські і пізніше усуньські племена. Саме до того часу відносяться кургани саків, виявлені на території Алмати і прилеглих до неї районів. Найбільші з них заввишки до 20 метрів і діаметром в фундаменті понад 100 метрів розташовувалися по берегах річок Великої і Малої Алматинок, Весновки, Аксаю. Сьогодні більшість курганів поховані під житловою забудовою.

Пізніші свідоцтва датуються VIII–X століттями від Р. Х.. За свідченням генуезських купців в околицях Алмати знаходилися декілька міських поселень. Одне з них називалося Алмату (за легендами монет, що карбувалися в цьому місті) і знаходилося на торгівельній дорозі з Європи в Китай — Великий Шовковий шлях.

Початок XIII століття і монгольське завоювання принесло важкі випробування містам Ілійської долини, до яких належало Алмату. Кепсько на розвитку міста позначилося і згасання Великого Шовкового шляху. До кінця 16 століття від Алмату залишилася лише невелика частина у вигляді великого аулу.

Вєрний[ред.ред. код]

Крамниця купця И. Габдулвалієва (наразі Кизилтан). 1911 рік

Заснування сучасного міста відбулося 4 лютого 1854, коли російським урядом було прийнято рішення побудувати на лівому березі річки Мала Алматинка військову фортецю. Весною 1854 р. поблизу руїн древнього Алмату почалося будівництво Заілійської фортеці, пізніше названої Вєрний. Будівництвом керував майор Перемишельський і інженер — поручик Александровський. До осені того ж року будівельні роботи були завершені. У побудованних з колод дерев'яних будинках і казармах розмістилися 470 солдатів і офіцерів Заілійського загону.

З середини 1855 в фортецю починають прибувати російські переселенці. З їх прибуттям Вєрний починає швидко розвиватися. Поряд із фортецею виникають Велика і Мала Алматинські станиці, Татарська слобідка. У 1856 р. був закладений Казенний сад (нині Центральний парк культури і відпочинку), а в 1857 р. в районі Татарської слобідки був побудований перший водяний млин. Увійшов до дії в 1858 р. перша броварня поклала початок місцевої оброблювальної промисловості. До травня 1859 р. в фортеці вже налічувалося 5 тис. мешканців, а в 1860 р. відкриваються перше поштове відділення і шпиталь.

11 квітня 1867 р. місто Вєрний стає центром Семіреченської області у складі генерал-губернаторства Туркестан. 13 липня 1867 р. засноване Семіреченське козаче військо. Одночасно був затверджений герб Семіреченської області: щит, обвитий гірляндою яблуневих гілок з плодами, розбитий на три поля. Верхнє — зображення фортеці, нижнє: ліворуч — хрест, праворуч — півмісяць. Ставши центром Семіреченської області, Вєрний почав розвивати промисловість і ремесла. З'явилися гуральня і броварня, фабрика з вироблення грубо-вовняного сукна. Найбільшими підприємствами міста були тютюнові фабрики Гаврілова (1875) і Кадкіна (1900). У місті були відкриті жіноче і чоловіче училища, приходські і ремісничі школи, а пізніше чоловіча і жіноча гімназії. При мечетях діяли мусульманські школи.

28 травня 1887 р. відбувся сильний землетрус, в якому загинули 322 людини, було зруйновано 1798 цегельних будинків. Менше постраждали будинки Великої і Малої станиць, зведені з дерева. Згодом в місті була організована сейсмічна і метеорологічна станція під керівництвом архітектора А. П. Зенкова і розроблена система обліку сейсмічності при споруді будівель. Після землетрусу для забудови міста стало використовуватися в основному дерево. З нього були споруджені великі будівлі міста — Будинок полку військових зборів, Кафедральний собор, Будинок суспільних зборів тощо. Деякі споруди того періоду збереглися і зараз є пам'ятниками історії, архітектури і охороняються державою. На згадку про трагедію городяни поставили каплицю, яка була знесена в 1927.

На 1913, в місті мешкало більш 41 тис. осіб, діяло 59 промислових підприємств.

Радянський період[ред.ред. код]

У 1918 р. у Вєрному встановлена Радянська влада. Місто з областю увійшли до складу Туркестанської автономії РРФСР. У 1921, Вєрний був перейменований на Алма-Ату. 3 квітня 1927 року з Кизилорди до Алма-Ати перенесена столиця Казакської АРСР у складі РРФСР. Це стало додатковим поштовхом до інтенсивної забудови. З 1936 року (з моменту утворення Казахської РСР) Алма-Ата була столицею спочатку КазРСР, а потім і незалежного Казахстану.

Індустріалізація в період СРСР[ред.ред. код]

Після 1941 року, завдяки масовій евакуації заводів і робітників з європейської частини СРСР під час Німецько-радянської війни, Алма-Ата з адміністративно-торгівельного пункту з прикордонно-охоронним призначенням і слаборозвиненою промисловістю перетворилася на один з найбільших промислових центрів Радянського Союзу. Особливу роль в цьому процесі зіграло розташування міста, що знаходилося в глибокому тилу. За 1941–1945 роки промисловий потенціал міста збільшився в рази. Економічно активне населення міста зросло з 104 тисяч осіб в 1919 до 365 тисяч в 1968. У 1967 році в місті налічувалося 145 підприємств, причому провідна частина — підприємства легкої і харчової промисловості, що дещо відрізняло місто від типового радянського міста у бік важкої промисловості і виробництва засобів виробництва. Головними галузями промисловості були — харчова (36 % валової продукції промисловості), — базувалась в основному на місцевій рясній плодоовочевій сировині, і легка промисловість (31 %). Основні заводи і підприємства харчової промисловості: м'ясоконсервний, борошномельно-круп'яний (з макаронною фабрикою), молочний, шампанських вин, плодоконсервний, тютюновий комбінати, кондитерська фабрика, заводи лікеро-горілчаний, винний, пивоварний, дріжджовий, чаєрозважувальна фабрика; легкої промисловості: текстильний і хутряний комбінати, фабрики бавовнопрядильна, трикотажна, взуттєвий, швацький, поліграфічний комбінат. Важка промисловість становила 33 % виробництва і була представлена підприємствами важкого машинобудування, є заводи електротехнічний, ливарно-механічний, вагоноремонтний, ремонтно-підшипниковий, будматеріалів, деревообробний, залізобетонних конструкцій і будівельних деталей, домобудівний комбінат. Паливно-енергетична база Алма-Ати також була створена в цей період і базувалася в основному на вугіллі Кузбасу і Карагандинського басейну, в місті були побудована низка теплових електростанцій (ТЕЦ) на вугіллі і мазуті, завершено будівництво каскаду ГЕС на річці Велика Алматинка; на півночі — на річці Ілі в 1969–1970, була зведена Капчагайська ГЕС.

Сучасна Алмати[ред.ред. код]

У 1997 році Указом Президента Республіки Казахстан Нурсултана Назарбаєва столиця була перенесена в Астану. Тепер Алмати є науковим, культурним, історичним, виробничим і фінансовим центром країни. В Алматі досі залишаються Національний банк Казахстану і деякі посольства, інші урядові установи переведені в Астану. 1 липня 1998 року був ухвалений Закон про особливий статус міста. Алмати неофіційно називають «Південною столицею».

Зміни кордонів міста[ред.ред. код]

У червні 2009 року рішенням 19 сесії масліхату міста до Алмати було приєднано 4 зони загальною площею 34,8 га, тобто 0,348 км². Приєднані території[6]:

  • в районі проспекту Рискулова та мікрорайону Атирау-2;
  • в районі Талгарського тракту та мікрорайону Думан;
  • загальноосвітня школа в районі річки Мала Алматинка;
  • русло річки Велика Алматинка в районі вулиці Дулаті, проспекту Аль-Фарабі.

Згідно з указом президента № 77 від 12 травня 2011 року до міста була приєднана територія площею 1330,25 га, тобто 13,3 км². Вчасності від Карасайського району була відокремлена територія площею 823,82 га, від Талгарського — 496,92 га, від Ілійського — 9,51 га. Приєднані території (з них 235,5 га становить рілля, 81 га — водойми, 119,6 га — дороги, 39,5 га — багаторічні насадження, 13,6 га — будівлі, 37,5 га — пасовища)[7][8]:

  • від Карасайського району:
    • під будівництво транспортної розв'язки на перетині проспекту Райимбека та вулиці Акин Сара (мікрорайон Калкаман) площею 12 га;
    • під будівництво загальноосвітньої школи у мікрорайоні Калкаман площею 7,88 га;
    • для створення парково-рекреаційної зони водоохоронна смуга та зона річки Велика Алматинка площею 14,8 га;
    • для контролю над водопостачальними та енергопостачальними комунікаціями Алмаарасанська ущелина (заплава річки Велика Алматинка та Велике Алматинське озеро) площею 707,66 га;
    • для створення під'їзної дороги до комплексу Міжнародних трамплінів з боку Ремізовської ущелини (південніше проспекту Аль-Фарабі) площею 0,51 га;
    • для будівництва автодороги в районі сіл Шугла, Каменка та Рахат площею 24,37 га;
    • для будівництва автодороги в районі село Алгабас та автомобільна дорога площею 56,77 га;
  • від Талгарського району:
    • для будівництва найбільшої в Центральній Азії мечеті на пагорбі, включення до меж міста частини ділянки Східної об'їзної дороги (в районі села Коктобе) та створення паркової зони площею 158,66 га;
    • для будівництва нового терміналу міжнародного аеропорту та додаткових будівель комплексу в районі села Гульдала площею 248,27 га;
    • для будівництва автодоріг в районі міжнародного аеропорту площею 28,42 га;
    • для будівництва комплексу «Меркурград» площею 38,9 га;
    • ринок «Жетису» площею 21,8 га;
    • загальноосвітня школа № 171 площею 0,7 га;
  • від Ілійського району:
    • частини автодоріг в районах сіл Боралдай та Покровка площею 9,51 га;

Згідно з указом президента № 385 від 21 вересня 2012 року до міста була приєднана територія площею 11920,93 га, тобто 119,2 км², і населенням 1556 осіб[9]. Зокрема, від Карасайського району була відокремлена територія площею 8360,52 га, від Талгарського — 3560,41 га. Приєднані території[10]:

  • до складу Алатауського району від Карасайського району:
    • в районі вулиці Момишули площею 18,86 га;
    • в районі ТЕЦ-2 площею 602,334 га;
  • до складу Ауезовського району від Карасайского району:
    • в районі вулиць Жандосова, Ауезова, Рискулова та Кунаєва площею 58,368 га;
  • до складу Бостандицького району від Карасайського району:
    • в районі села Єрменсай та мікрорайону Баганашил площею 212,543 га
    • схили Алмаарасанської ущелини для будівництва об'єктів обслуговування гірськолижного курорту Кокжайлау площею 8,321 га;
  • до складу Медеуського району від Талгарського та Карасайського районів:
    • для будівництва спортивного комплексу між Талгарською та Кульджинською автодорогами площею 473,614 га;
    • для будівництва спортивного комплексу «Сункар» в районі проспекту Аль-Фарабі та річки Єсентай площею 48,307 га;
    • під'їзна дорога в районі мікрорайону Байшешек площею 0,097 га;
    • автодорога на плато Алматау площею 33,338 га;
    • канатна дорога на Шимбулак площею 7,257 га;
    • гірськолижний курорт Кокжайлау площею 7460,092 га та прилегла територія площею 2997,798 га.

Рішенням масліхату міста від 6 березня 2013 року до міста була приєднана територія площею 3470,2 га. Вчасності до складу міста увійшли сусідні села Кайрат, Колхозши та Кольсай[11].

Згідно з указом президента № 798 від 16 квітня 2014 року до міста була приєднана територія площею 23200 га, тобто 232,00 км²[12]. Вчасності від Карасайського району була відокремлена територія площею 16069,7 га, від Талгарського — 6525,7 га, від Ілійського — 604,6 га[13][14]. Приєднані території:

  • Зі складу Ілійського району:
  • зі складу Первомайської селищної адміністрації з подальшою її ліквідацією площею 488,8 га:
Населений пункт Населення,
осіб (1999)
Населення,
осіб (2009)
Первомайський, селище 7358 9841
  • Зі складу Карасайського району:
  • зі складу Аксайського сільського округу з подальшою його ліквідацією площею 601,2 га:
Населений пункт Населення,
осіб (1999)
Населення,
осіб (2009)
Алгабас, село 2187 8526
Теректи, село 1157 2193
Населений пункт Населення,
осіб (1999)
Населення,
осіб (2009)
Маденієт, село 239 337
Рахат, село 461 650
  • Великоалматинський сільський округ з подальшою його ліквідацією площею 2713,0 га, правий берег Великої Алматинки площею 2795,7 га лівий берег — 2975,6 га:
Населений пункт Населення,
осіб (1999)
Населення,
осіб (2009)
Алатау, село 7117 7989
Алма-Арасан, село 236 772
Єрменсай, село 950 987
Жайлау, село 267 342
Кокшоки, село 269 405
Нурлитау, село 1993 1349
  • Карагайлинський сільський округ з подальшою його ліквідацією площею 2084,2 га:
Населений пункт Населення,
осіб (1999)
Населення,
осіб (2009)
Карагайли, село 5606 9643
Каргали, село 2333 2220
Курамис, село 621 1025
Рахат, село 900 988
  • Таусамалинський сільський округ з подальшою його ліквідацією площею 3460,9 га:
Населений пункт Населення,
осіб (1999)
Населення,
осіб (2009)
Акжар, село 4670 13317
Науриз, село 370 380
Тастибулак, село 427 666
Таужоли, село 155 391
Таусамали, село 5787 8591
Шугила, село 82 2489
  • Зі складу Талгарського району:
Населений пункт Населення,
осіб (1999)
Населення,
осіб (2009)
Альмерек, село 1559 2256
Кайрат, село 674 1721
Колхозши, село 881 1426
  • Коктобинський сільський округ з подальшою його ліквідацією площею 4412,0 га по правому березі малої Алматинки і 537,0 га — по лівому березі:
Населений пункт Населення,
осіб (1999)
Населення,
осіб (2009)
Аккайин, село 136 225
Актобе, село 249 369
Кольсай, село 1112 1493
Ремізовка, село 373 559
Сулусай, село 597 448

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Площа міста на 2003 рік становила понад 320 км²[15].

Територія має поділ на 7 районів:

  1. Алмалинський — 19,0 км²
  2. Ауезовський — 77,2км²
  3. Бостандикський — 27,3 км²
  4. Жетисуський — 51,0 км²
  5. Медеуський — 83,8 км²
  6. Турксибський — 66,5 км²
  7. Алатауський (відокремлений від Ауезовського — червень 2008).


Райони міста утворені з врахуванням географічних, містобудівних особливостей відповідних територій, чисельності населення, соціально-економічних характеристик, розташування транспортних комунікацій, наявності виробничої і соціальної інфраструктури.

Демографія[ред.ред. код]

Офіційна чисельність населення (згідно з Управлінням статистики Алмати) на 1 січня 2008 року чисельність населення міста склала 1324,0 тис. осіб [3]. Проте згідно з деякими неофіційними джерелами чисельність разом з незареєстрованими трудовими мігрантами з сусідніх областей республіки досягає двох мільйонів чоловік, що становить 13 % від населення республіки.[16]. Місто багатонаціональне: казахи (50,5 %), росіяни (33,2 %), уйгури (5,8 %), також живуть татари (2 %) корейці (2 %); німці, українці та інші (10 %). З іноземців, що працюють в Алма-Аті, найбільшу кількість складають турки. Незважаючи на свій відносно невеликий вік, демографічні процеси в місті складні і різноманітні, що значною мірою є віддзеркаленням його строкатого національного складу. Характерною рисою сучасного міста є його космополітічность і багатомовність. У місті широко використовуються російська і казахська мови.

Економіка[ред.ред. код]

Великий транспортний вузол: залізниця і шосейні дороги, аеропорт. До 2005 року ВВП м. Алмати досяг 806 млрд тенге (170 млрд рублів), в перерахунку на душу населення — 676,1 тис. тенге (142 тис. рублів на людину на рік). До початку 90-х років економіка міста базувалася на харчовій, легкій і важкій промисловості. Основна маса продукції реалізовувалася в самому місті (населення якого перевищило мільйон жителів в 1983 році), на ринку Казахської РСР, а також в інших республіках СРСР. Після розпаду СРСР, розриву міжреспубліканських економічних зв'язків і занепаду промисловості, широкого поширення в місті (особливо в 1991–1996 роках) набули так звані барахолки з китайським крамом, розвинулася так звана човникова торгівля. У цей період економіка міста починає орієнтуватися на вжиток дешевого імпорту з Китаю. Життєвий рівень основної маси населення різко падає. Лише після 1997 року в Алмати починається період економічного підйому, місто охоплює справжній інвестиційний бум, починається період інтенсивного іпотечного будівництва. У Алматі розташовані штаб-квартири Народного банку, Казкоммерцбанку, Банка ТуранАлем і інших найбільших банків Казахстану.

Регіональний Фінансовий Центр Алмати[ред.ред. код]

У 1997 році було прийнято рішення про подальший розвиток міста як ділового і фінансового центру регіону. У 2006 році був ухвалений закон про розвиток РФЦА.

Транспорт[ред.ред. код]

Автобуси, таксі, тролейбуси, трамваї[ред.ред. код]

У Алмати діє розгалужена мережа маршрутів автобусів, тролейбусів, маршрутних таксі, а також працює таксі. До початку XXI століття збереглося всього два трамвайних маршрути, проте останніми роками почався процес розвитку цієї галузі траспорта. Також планується спорудження ліній швидкісного трамваю (LRT) і автобусів на виділеній трасі (т.з. «трамвай на шинах», BRT).

Залізниця[ред.ред. код]

У місті діє два залізничні вокзали: Алмати-1 і Алмати-2. Алмати-1 є транзитним вокзалом по дорозі з сибірських областей Росії до Центральної Азії, розташований в північній частині міста. Вокзал Алмати-2 є міським, знаходиться близько до центру міста і призначений для пасажирів, що приїжджають в Алмати.

Метрополітен[ред.ред. код]

1 грудня 2011 запущено першу лінію метрополітену, що складається з однієї гілки на сім станцій.

Дорожня мережа[ред.ред. код]

У 2007 було побудовано 10 нових транспортних розв'язок, а також почалося будівництво СОА (Східна Обвідна Автодорога), з остаточним будівництвом якої центр міста охопить мале кільце доріг — по проспекту Аль-Фарабі на півдні, проспекту Саїна на заході, проспекту Риськулова на півночі і СОА на сході. У 2008 планується побудувати ще 3 розв'язки і закінчити будівництво двох, початих в 2007 році.

Аеропорт[ред.ред. код]

На адміністративній території Алмати знаходиться сучасний міжнародний аеропорт. Відкриття нового терміналу аеропорту, побудованого замість того, що згорів, відбулося в 2004. У 1998 зроблена серйозна реконструкція злітної смуги. У 2006 році почато будівництво другої злітно-посадочної смуги з можливістю прийому всіх типів повітряних судів без обмеження за масою. Почато будівництво другого (міжнародного) терміналу з пропускною спроможністю 2500 пасажирів на годину. У 2006 аеропорт Алмати обслугував більше 2 мільйонів пасажирів. Окрім даного аеропорту, в передмісті Алмати є аеропорт місцевих повітряних ліній «Боралдай» (раніше носив назву «Бурундай»).

Освіта[ред.ред. код]

У місті розташована декілька навчальних закладів, серед них:

Архітектура й визначні пам'ятки[ред.ред. код]

Алмати — сонячне, затишне, утопаюче в зелені місто з широкими вулицями, гарними будинками, численними парками, скверами і фонтанами. Дуже гарне місто біля підніжжя смарагдових хребтів Тянь-Шаню не випадково називають «містом-садом». Навесні, коли південні околиці потопають в цвітінні яблуневих, абрикосових, вишневих садів, місто стає схожим на казку. Розкішне зелене вбрання і велична панорама гір роблять Алмату несхожою на інші міста. Під сади, гаї, парки, бульвари, квітники відведено понад восьми тисяч гектарів міської території.

Також у місті працює міський ляльковий театр Театр ляльок «Сезам»

Але все більшу проблему для городян створює збільшення багаторазово автопарку міста. Влітку 2007 року — офіційно було оголошено, що у Алматі зареєстровано 500 тисяч одиниць автотранспорту. Дедалі менше стає днів, коли можна спостерігати із міста снігові вершини.

Фонтани Алмати[ред.ред. код]

Докладніше: Фонтани Алмати

Сьогодні у Алмати більше 120 фонтанів, з них 61 — у комунальній власності. Фонтани разом із розгалуженою мережею ариків грають для Алмати велике значення — всі разом вони створюють єдиний комплекс водойм і водотоків міста.

Вознесенський кафедральний собор[ред.ред. код]

Вознесенський собор — унікальна сейсмостійка споруда заввишки в 56 метрів, побудоване архітектором К. А. Борисоглебским і інженером А. П. Зенковим в 1907 році з блакитної тяньшаньскої ялини за проектом Павла Гурде.

А. П. Зенков створив нові методи будівництва у сейсмонебезпечних зонах, внаслідок чого собор витримав землетрус силою 10 балів в 1911 році.

Стіни собору було розписано місцевим художником М. Хлудовим. У радянський період у будинку перебував краєзнавчий музей; у травні 1995 року будинок передано Алматинській і Семипалатинській єпархії Російської православної церкви. Після дворічних реставраційні роботи у 1997 році у храмі відновилося богослуження.

Поширена думка, що собор побудований без єдиного цвяха — міф[17].

Телевізійна вежа[ред.ред. код]

Телевежа, розташована на горі Кок-Тюбе на рівні 1000 м вище над рівнем моря — найвища споруда Алмати. Її висота майже 372 м. Над рівнем моря — 1130. Підмуровком вежі служить залізобетонний фундамент у вигляді триповерхового секційного підвалу. Стовбур вежі представляє металевий ступінчастий шіснадцятигранник діаметром 18 метрів в основі, служби технічного обслуговування розташуються на висотах 146 і 252 м. Будинок споруджено з урахуванням гірської місцевості і може витримати землетрус до 10 балів. Телевізійна вежа — це комплекс радіотелевізійної передавальної станції, і недоступна для туристів. Підсвічена в темний час доби потужними прожекторами вежу видно майже з кожної точки міста.

Мечеть

Високогірна ковзанка «Медео»[ред.ред. код]

Докладніше: Медео

Спорткомплекс «Медео» було побудовано у 1972 р. в однойменній ущелині, в 15 кілометрів від міста. «Медео» називали «фабрикою рекордів», оскільки за 33 роки на льоду високогірної ковзанки було встановлено 126 світових рекордів. Унікальна особливість ковзанки, розташованої в рівні 1700 м, в розрідженному повітрі і високій якості льоду, яка забезпечується чистою гірською водою без домішок солей. Вище спорткомплексу розташовані селезахистна гребля і гірськолижний комплекс «Чимбулак». У 90-х роках XX століття спорткомплекс «Медео» був місцем проведення міжнародного музичного фестивалю Голос Азії. Нині відбувається реконструкція комплексу «Медео» і високогірної лижної бази «Чимбулак».

Персоналії[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Численность населения РК по областям, городам и районам Республики Казахстан на 1 июля 2013 года
  2. Распоряжение администрации Президента Российской Федерации № 1495 «О написании названий государств — бывших республик СССР и их столиц» В Казахстане официальное название города — «Алматы», в России — «Алма-Ата»
  3. «Алмати в переліку дорогих»
  4. «Алмати або Алма-Ата?»
  5. «г. Верный областной город Семиреченской области, расположенный на речке Алматинке» (статья из Большого энциклопедического словаря Брокгауга и Ефрона)
  6. http://www.automan.kz/301657-granicy-almaty-rasshirjat-na-348-gektara.html
  7. http://news.nur.kz/155725.html
  8. http://omega.kz/node/2770
  9. http://kp.kazpravda.kz/_pdf/sep12/250912decree.pdf
  10. http://vk.com/topic-33570886_27164979
  11. http://www.e-m.kz/ru/news/06-03-2013-rasshirenie-granits-goroda-almaty
  12. http://normativ.kz/view/107165/
  13. http://online.zakon.kz/Document/?doc_id=31536181
  14. http://www.newskaz.ru/politics/20140417/6386527.html
  15. Статистический ежегодник города Алматы, 2002. — Алматы, 2003. — С.13.
  16. «iwpr.net — Migrants Compound Almaty's Problems» (англійською). Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2007-07-26. 
  17. [1]

Джерела[ред.ред. код]


Казахстан Це незавершена стаття з географії Казахстану.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.