Колядування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Колядники у Львові

Колядування — давній звичай зимових (переважно різдвяних) обходів із виконанням величально-поздоровчих пісень (колядок) і речитативних формул (віншівок). Традиційним атрибутом різдвяного обряду колядування є зірка.[1]

Колядування є позацерковним звичаєм, однак із часом він був частково християнізований. Тому в тематиці колядок представлені як релігійні, так і світські мотиви — мирної хліборобської праці, козацьких військових походів, громадського та сімейного побуту тощо. Гуртувалися колядники за територіальним принципом — окремими вулицями або кутками. Обов’язково обирали серед себе старшого (отамана, березу) та міхоношу,який носив зібрані продукти. До складу ватаги нерідко входили музики й танцюристи.[2]

Обряд колядування має витоки з давніх язичницьких часів та супроводжується певними театральними дійствами, насамперед ритуальним обходом дворів із величаннями та побажаннями господарю і його родині щастя, добра та злагоди.[3] Історично обряд колядування поступово видозмінювався, включаючи нові компоненти. Цей обряд обов'язково поєднювався з відповідними обрядовими та ігровими діями, танцями, музикою, жартами тощо, які разом й надавали святу поетично-величальної піднесеності, справляли на учасників обрядових дій незабутнє емоційне враження.[3]

Колядницькі табори, залежно від розмірів села ділилися на декілька груп по 6-10 осіб. Очолювала табір «береза» — людина, яка знала різні колядки і «вела перед». Крім берези до складу групи входили: «виборець» («скарбник»), «кінь» (міхоноша» — людина веселої вдачі, витівник та кілька колядників і музикантів).[4]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]