Користувачка:Прохира Олена/Галатська війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Галатська війна
Мапа розташування Галіції
Мапа розташування Галіції

Мапа розташування Галіції
Дата: 189 до н.е.
Місце: Галація, Мала Азія, зараз Туреччина
Привід: Галати допомагають Антіоху у війні проти Риму.:
Результат: Римська союзна перемога
Сторони
Галати Римська республіка,
Пергам
Командувачі
Епосогнат
Оргіагон
Хіомара 		Гней Манлій Вульсон,
Аттал
Військові сили
Понад 50 000 чол. Кількість римлян - невідома,
2 800 пергамських військ

Галатська війна - це війна між галатськими галлами та Римською республікою, (підтримана союзниками останньої з Пергама) у 189 р. до н.е. Війна велася в Галатії в центральній частині Малої Азії, (зараз Туреччина) .

Римляни тоді перемогли селевкідів у Римсько-Сирійській війні і змусили їх просити миру. Після такої успішної операції в Сирії римляни звернули увагу на галльські племена Галатії, які емігрували до Малої Азії майже за 100 років до військового конфлікту, що насувався. Гней Манлій Вульсон, консул, пояснив вторгнення тим, що галатські війська перебували на службі в селевкідів під час війни. Вульсон розгорнув проти них кампанію без дозволу римського сенату . Приєднавшись до Пергама, римляни вирушили у глиб місцевості й напали на галатів. Успішною для римлян була битва на горі Олімп, потім вони закріпили свою перемогу, здолавши більшу армію поблизу Анкари .

Такі вдалі напади змусили галатів просити миру, і римляни повернулися до узбережжя Малої Азії. Однак, коли Манлій Вулсон повернувся до Риму, його було звинувачено в порушенні миру із селевкідами. Але він був виправданий і добився тріумфу від Сенату.

Вступ[ред. | ред. код]

У 191 році до н. е. Антіох Великий, імператор Селевкідської імперії, що в Азії, вторгся до Греції. Римляни вирішили втрутитися, вони здолали селевкідів у битві при Термопілах . Наступ Риму змусив селевкідів відступити назад до Малої Азії. Римляни слідували за ними через Егейське море і разом зі своїми союзниками пергами вони легко перемогли селевкідів у битві за Магнезію .

Селевкіди хотіли укласти мир зі Сципіоном Азіатським . Навесні новий консул, Гней Манліус Вульсон, взяв під контроль армію Сципіона Азіатського. [1] Його відправили укласти договір, який підготував Сципіон. Однак він не був задоволений поставленим йому завданням і почав планувати війну. Вульсон звернувся до солдатів і привітав їх з перемогою, а потім запропонував нову війну проти Галатських галлів Малої Азії . Приводом, який він використав для нападу, була участь галатських воїнів у битві за Магнезію в складі армії Селевкідів . [2] Основною причиною вторгнення було бажання Манлія захопити багатство галатів, які розбагатіли грабуючи своїх сусідів, та здобути собі славу.

Це було першим випадком, коли римський генерал розпочав війну без дозволу сенату чи народу. [1] Такий вчинок був ризикованим і послужив прикладом для інших в майбутньому.

Манлій розпочав підготовку до війни, покликавшись на допомогу пергамців. Однак король Пергаму Евмен II перебував у Римі, тому його брат Аттал, регент, став на чолі пергамської армії. Через кілька днів він приєднався до римської армії з 1000 піхотинців та 500 вершниками .

Наступ[ред. | ред. код]

Об'єднана римсько-пергамська армія розпочала свій похід з Ефесу. [3] Вони пройшли через Магнезію-на-Меандрі та вступили на територію Алабанди, де їх зустрів загін з 1000 піхотинців та 300 кавалеристів на чолі з братом Аттала. В Антіохії їх зустрів син Антіоха Селевк, який забезпечив військо зерном за укладеним договором.

Вони вирушили через долину Меандри та Памфілії, збираючи плату від місцевих вождів та тиранів без особливого при цьому спротиву. [3] Однак потім вони просунулися на територію Цибрії, якою керував тиран Моагет, відомий своєю жорстокістю. [4] Коли римські посланці доїхали до міста, тиран просив їх не спустошувати його територію, оскільки він був союзником Риму, і пообіцяв дати їм п'ятнадцять талантів . Моагет відправив посланців до табору Вульсона. Він зустрів їх, коли вони підходили до табору і звернувся до них, як пише Полібій :

"Моагет не лише виявився найзаклятішим ворогом Риму поміж усіх вождів у Азії, але й робить все можливе, щоб розхитати імперію, тож заслужив лише на покарання, а не на дружбу". [4]

Давня карта регіонів Малої Азії.

Посланці злякалися такої гнівної відповіді і попросили консула зустрітись з тираном для переговорів, на що Вульсон погодився. [4] Наступного дня Моагет вийшов з міста і благав Вульсона прийняти п’ятнадцять талантів. Вульсон відповів,

"якщо той не заплатить п’ятсот талантів (а він ще має дякувати за таку можливість), то він[Вульсон] не лише грабуватиме околиці, а візьме штурмом місто". [4]

Тиран, однак, зміг переконати Вульсона знизити ціну до 100 талантів і пообіцяв надати йому 1000 медімн пшениці. [4] Таким чином Моагет зумів врятувати своє місто. Коли консул перейшов річку Колобат, його зустріли посли з містечка Сінди в Пісідії . [5] Посли попросили допомоги в боротьбі проти міста Термесса, яке поглинуло всі їхні землі, окрім центру.

Консул погодився на пропозицію. Він увійшов на територію Термесса і дозволим їм вступити з ним в союзницькі відносини за п’ятдесят талантів в обмін на звільнення території Синдії. [5] Вульсон продовжував утискати місто Кірмаса в Пісідії, здобуваючи тим самим велику здобич. [6] Потім він захопив місто Лизино, лише тоді прийняв данину з п'ятдесяти талантів і 20 000 медімн ячменю та пшениці з міста Сагалас .

Консул дістався Ротринських джерел і його знову зустрів Селевк. Останній забрав поранених і хворих римлян із собою в Апамею, і залишив з римлянами кількох провідників. На третій день після відходу від джерел вони прибули до кордону з Толістобогією, територією одного із трьох племен галатів. Консул провів збори і звернувся до своїх військ з приводу майбутньої війни. Потім він відправив посланців до Епогнагната, вождя тектосагів, єдиного вождя, який дружив з Пергамом. Посланці повернулися передали прохання вождя тектосагів не вторгатись на його територію. Він стверджував, що зможе схилити й інших вождів на договір з ним.

Армія рушила далі, вони розбили табір біля фортеці галатів під назвою Кубаллум . В цей час галатська кіннота атакувала римський авангард, останні зазнали великих втрат ще до початку контратаки римської кінноти, з великими зусиллями римляни відбили наступ галатів. Консул бачив, що він на небезпечній відстані з ворогом, тому вирішив надалі просуватися вперед обережніше.

Битва на горі Олімп[ред. | ред. код]

Вмираючий галл, елліністичне уявлення про галатського солдата

Римляни та пергамці прибули в місто Гордій, яке було спустошеним. Коли вони отаборилися, до них прибув посланець від Епосогната. Він повідомив, що Епосогнату не вдалося відвернути наступ галатів,тож останні вже десь у горах.

Толостобогійці зайняли гору Олімп, а Тектосаги та Трокмі вирушили на іншу гору. На горі Олімп галати викопали таншеї, укріпили позиції. Перші два дні римляни витратили на розвідку. На третій день їхні стрільці напали на галатів. Римські допоміжні лучники, стропальники та метальники списів наносили великі втрати погано озброєним галатам, а ті, хто намагався вступити в ближній бій, були переможені через перевагу зброї та обладунків римських велітів. Коли римляни вторглися в табір галатів, бій перетворився на різанину. Галати втратили близько 10 000 чоловік і ще 40 000 було взято в полон.

Битва при Ансірі[ред. | ред. код]

Після римської перемоги на горі Олімп Тектосаги благали їх не нападати і попросили зустрітися для проведення переговорів на півдорозі від їхнього табору до Ансіри . Головною метою тектосагів було затримати римлян, щоб жінки і діти втекли через річку Галіс . Іншою їх метою було вбивство Манлія під час переговорів. Поки вони йшли на переговори, римляни побачили, як галатська кіннота наближається до них. У сутичці, що настала галати взяли гору над малим загоном Манлія завдяки кількісній перевазі, але їх відігнали назад, коли прибули римські фуражири.

Наступні два дні римляни розвідували місцевість, а на третій день вони зустріли армію галатів, що складалася з 50 000 чоловіків. Римляни розпочали битву з атаки стрільців . Знову галатів накрили градом стріл та списів, їхній центр був розбитий першим ударом римлян, частина галатів втекла до свого табору. Фланги довше тримали позиції, але зрештою були змушені відступити. Римляни переслідували їх, грабували табір галатів, поки останні (що врятувалися) бігли через річку, щоб приєднатися до жінок, дітей та трокмів. [3]

Після війни[ред. | ред. код]

Дві нищівні військові поразки змусили галатів погодитись на мир. [1] Ця кампанія значно збагатила Вульсона та його легіони, оскільки галати зібрали велике багатство завдяки численним завоюванням у Малій Азії . Галати відправили посланців до Вульсона з проханням про мир, але Вульсон, який у той час поспішав назад до Ефесу (оскільки наближалась зима) запропонував їм прибути туди.

Вульсон пробув у Малій Азії ще рік. [1] За цей час він уклав Апамейський договір з Антіохом і розділив узбережжя Малої Азії між Пергамом і Родосом . Коли прийшли посланці Галатії, він сказав, що пергамський цар Евмен II викладе їм умови миру, коли повернеться з Риму.

Вульсон розпочав свою подорож до Риму в 188 р. до н. е. І прибув у 187 р. до н.е [1] Коли він повернувся туди, на нього ринула хвиля критики через війну, яку він почав без дозволу влади. Однак він зумів усе залагодити і був удостоєний тріумфу .

Цитати[ред. | ред. код]

[7][7]

  1. https://web.archive.org/web/20070929133118/http:/mcadams.posc.mu.edu/txt/ah/Livy/Livy35.html
  2. https://web.archive.org/web/20080517100534/http:/mcadams.posc.mu.edu/txt/ah/Livy/Livy36.html
  3. https://web.archive.org/web/20080517100534/http:/mcadams.posc.mu.edu/txt/ah/Livy/Livy36.html
  4. https://web.archive.org/web/20090327025150/http:/mcadams.posc.mu.edu/txt/ah/Livy/Livy37.html
  5. https://web.archive.org/web/20090327025150/http:/mcadams.posc.mu.edu/txt/ah/Livy/Livy37.html
  6. https://www.goodreads.com/book/show/18894385-a-smaller-history-of-rome
  7. https://web.archive.org/web/20090617135735/http:/mcadams.posc.mu.edu/txt/ah/Livy/Livy38.html
  8. https://en.wikipedia.org/wiki/Galatian_War#Robert_F._Pennell
  9. https://en.wikipedia.org/wiki/Galatian_War#Theodor_Mommsen
  10. https://web.archive.org/web/20090617135735/http:/mcadams.posc.mu.edu/txt/ah/Livy/Livy38.html
  11. https://en.wikipedia.org/wiki/Galatian_War#Polybius
  12. https://en.wikipedia.org/wiki/Galatian_War#Polybius
  13. https://en.wikipedia.org/wiki/Galatian_War#Polybius
  14. https://web.archive.org/web/20090617135735/http:/mcadams.posc.mu.edu/txt/ah/Livy/Livy38.html
  15. https://en.wikipedia.org/wiki/Galatian_War#Livy
  16. https://web.archive.org/web/20090617135735/http:/mcadams.posc.mu.edu/txt/ah/Livy/Livy38.html
  17. https://web.archive.org/web/20090617135735/http:/mcadams.posc.mu.edu/txt/ah/Livy/Livy38.html
  18. http://mcadams.posc.mu.edu/txt/ah/Livy/Livy38.html
  19. http://mcadams.posc.mu.edu/txt/ah/Livy/Livy38.html
  20. (20-28https://web.archive.org/web/20090617135735/http:/mcadams.posc.mu.edu/txt/ah/Livy/Livy38.html


Список літератури[ред. | ред. код]

Первинні джерела[ред. | ред. код]

  • Ліві, переклад Генрі Беттісон, (1976). Рим і Середземномор’я . Лондон: Пінгвін Класика. ISBN 0-14-044318-5 .
  • Полібіус, переклад Френка У. Вальбанка, (1979). Піднесення Римської імперії . Нью-Йорк: Класика пінгвінів. ISBN 0-14-044362-2 ISBN   0-14-044362-2 .

Онлайн джерела[ред. | ред. код]

  • Mommsen, Theodor (1 травня 2004). A History of Rome. Vol III. Project Gutenberg. Процитовано 16 липня 2007.
  • Pennell, Robert (1 листопада 2004). Ancient Rome : from the earliest times down to 476 A. D. Project Gutenberg. Процитовано 16 липня 2007.
  • Smith, William (1 листопада 2006). A Smaller History of Rome. Project Gutenberg. Процитовано 16 липня 2007.


[[Категорія:189 до н. е.]]

  1. ↑ а б в г д Smith, A Smaller History of Rome, 112
  2. ↑ Pennell
  3. ↑ а б в Mommsen
  4. ↑ а б в г д Polybius 21.34
  5. ↑ а б Polybius 21.35
  6. ↑ Polybius 21.36
  7. ↑ а б Livy 36.19 [Шаблон:Webarchive:помилка: Перевірте аргументи |url= value. Порожньо.]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувачка:Прохира_Олена/Галатська_війна&oldid=27470738