Полібій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Полібій

Полі́бій (грец. Рολιβιος, лат. Polybius, близько 201 до н. е., Мегалополь, Аркадія — близько 120 до н. е.) — давньогрецький історик, державний і військовий діяч, автор «Загальної історії» («Історії») в 40 томах, що охоплюють події у Римі, Греції, Македонії, Малій Азії та в інших регіонах з 220 до н. е. по 146 до н. е. З книг «Історії» повністю збереглись тільки перші 5, інші дійшли в більш-менш детальних переказах. Всі інші праці Полібія не збереглись. Керуючись вченням стоїків про передбачення, він прийшов до метафізики історії, яка розглядала останню як боротьбу народів і окремих особистостей проти влади долі.

Біографія[ред.ред. код]

Полібій походив зі знатного аристократичного роду міської громади. Його батько Лікорт неодноразово займав важливі посади в Ахейському союзі, куди входив Мегалополь: начальника союзної кінноти і стратега, фактично обіймавшого всю повноту виконавчої влади в союзі, начальника допоміжного війська союзу, а також обирався до посольств. Полібій знав поезію Гомера, в полеміці з іншими істориками посилався на втрачений твір Аристотеля, який містив опис конституцій 158 полісів.

В 169 до н. е. Полібій був вибраний на посаду союзного гіпарха. В цей час він намагався налагодити відносини з союзниками Риму, проголошував промови на народних зборах, здійснив дипломатичну поїздку в римський військовий табір в Македонії з пропозицією військової допомоги. В числі тисячі ахейських інтренованих він прибув до Італії в 167 до н. е. і був залишений у Римі на прохання Емілія Павла, який зробив його наставником своїх синів. З цього часу Полібій увійшов до «гуртка Сципіона». Є свідоцтво про перебування історика на чолі дослідницької експедиції в Єгипті, Олександрії, Гадесі, Керні та в Атлантичному океані. В 151 до н. е. Полібію вдалося використати свій вплив на Сципіона, щоб домогтись звільнення ахейців, що залишилися в живих. На час завершення Третьої Пунічної війни Полібій повернувся з експедиції і став свідком падіння Картаґену. В розповіді про повне зруйнування міста головну увагу він приділив Сципіону Еміліану. Приблизно з 145 до н. е. Полібій бере участь в сенатській комісії з 10 осіб для політичної реорганізації Греції. За клопотанням Полібія не були відправлені до Риму скульптурні зображення Ахея та Арата, він також відмовився отримати в подарунок від римлян конфісковане майно лідерів антиримських виступів і просив своїх друзів не купляти нічого з цього. Діяльність Полібія була позитивно оцінена деякими верствами грецького суспільства, в окремих містах йому виказували найвищу шану як за життя так і після смерті. За свідоцтвом Лукіана, Полібій, впав з коня, захворів і помер у віці 82 років.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Посилання[ред.ред. код]