Крістіан Макбрайд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Крістіан Макбрайд
Christian McBride
Макбрайд на Джазовому фестивалі у Детройті (2009 рік)
Макбрайд на Джазовому фестивалі у Детройті (2009 рік)
Макбрайд на Джазовому фестивалі у Детройті (2009 рік)
Основна інформація
Дата народження 31 травня 1972(1972-05-31) (51 рік)
Місце народження Філадельфія, Пенсільванія, США
Роки активності 1989 — тепер. час
Громадянство США
Професія джазмен
Освіта Philadelphia High School for the Creative and Performing Artsd
Інструменти гітара, Контрабас[1] і басовий інструментd[1]
Жанри джаз, джаз-ф'южн
Лейбли Verve Records
christianmcbride.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

Крістіан Макбрайд (англ. Christian McBride; нар. 31 травня 1972, Філадельфія, Пенсільванія, США) — американський джазовий басист, композитор і аранжувальник. З'явився на більш ніж 300 записах як сайдмен[2], а також є семиразовим володарем премії Греммі[3].

Макбрайд виступав і записувався з низкою джазових музикантів і ансамблів, включаючи Фредді Габбарда, Маккоя Тайнера, Гербі Генкока, Пата Метіні, Джо Хендерсона, Дайану Кролл, Роя Гейнса, Чика Коріа, Вінтона Марсаліса, Едді Палм'єрі, Джошуа Редмана, Рея Брауна та Джона Клейтона у складі SuperBass; а також з поп, хіп-хоп, соул-музикантами та виконавцями класичної музики: Стінгом, Полом Маккартні, Селін Діон, Айзеком Хейзом, The Roots, Квін Латіфою, Кетлін Беттл, Рене Флемінг, Карлі Саймон, Брюсом Хорнсбі.

Біографія[ред. | ред. код]

Макбрайд народився у Філадельфії 31 травня 1972 року. Починав грати на бас-гітарі, але пізніше перейшов на контрабас. Навчався в Джульярдській школі[4][5][6].

Макбрайд із Джиммі Хітом

Макбрайд приєднався до групи саксофоніста Боббі Вотсона у віці 17 років[7]. З 17 до 22 він грав у групах більш дорослих музикантів, таких як Вотсон, Фредді Хаббард, Бенні Голсон, Джордж Дюк, Мілт Джексон, Джей Джей Джонсон і Хенк Джонс, а також його однолітків Роя Харгроува, Бенні Гріна та Джошуа Редмана. В 1996 джазовий басист Рей Браун разом з Макбрайдом і його протеже Джоном Клейтоном сформували групу під назвою SuperBass[8]. Група випустила два альбоми: SuperBass: Live at the Scullers (1997) і SuperBass 2: Live at the Blue Note (2001)[9].

Макбрайд грав у складі квартету саксофоніста Джошуа Редмана на початку 1990-х років спільно з піаністом Бредом Мелдау та барабанщиком Браяном Блейдом. Макбрайд почав керувати власними групами у 1995 році після випуску дебютного альбому Gettin' to It (Verve). Саксофоніст Тім Варфілд, піаністи Чарльз Крейг і Джої Кальдераццо, а також барабанщики Карл Аллен і Грег Хатчінсон входять до музикантів, які грали в ранніх складах Макбрайда. З 2000 по 2008 рік Макбрайд керував власним ансамблем Christian McBride Band із саксофоністом Роном Блейком, піаністом Джеффрі Кізером та барабанщиком Терреоном Галлі. Гурт випустив два альбоми: Vertical Vision (Warner Bros., 2003) та Live at Tonic (Ropeadope, 2006).

У 1996 році Макбрайд зробив свій внесок в альбом на підтримку СНІДу «Offbeat: A Red Hot Soundtrip», випущений Red Hot Organization[10].

Макбрайд в основному грає на контрабасі, але також він не менш майстерний у грі на бас-гітарі. На ній він грав в обох альбомах «The Philadelphia Experiment», у записі яких також брали участь клавішник Урі Кейн і хіп-хоп барабанщик Ахмір «Questlove» Томпсон[11][12]. Інші проекти включали виступи та записи з тріо Пета Метіні, тріо Брюса Хорнсбі та Квін Латіфа. Як і Пол Чемберс, Макбрайд може солювати, граючи в басовому стилі арко[13][14].

У 2006 році Макбрайд був призначений на посаду креативного голови джазу філармонії Лос-Анджелеса, замінивши Дайану Рівз. З ним було підписано дворічний контракт, який пізніше було продовжено ще на два роки[15]. Його змінив Хербі Хенкок в 2010[16].

Макбрайд виступив із Сонні Роллінзом і Роєм Хейнсом у Карнегі-холі 18 вересня 2007 року в ознаменування 50-річчя першого виступу Роллінза там[17]. Макбрайд також був обраний CBS як продюсер триб'ют Роллінзу у передачі Премії Центру Кеннеді 2011 року[18].

У 2008 році Макбрайд приєднався до Джона Маклафліна, Чіка Коріа, Кенні Гарретта і Вінні Колаюти у фьюжн-супергрупі під назвою Five Peace Band[19]. Вони випустили альбом у лютому 2009 року і завершили світове турне в травні того ж року[20], коли Брайан Блейд замінив Вінні Колайуту в Азії та на деяких концертах у США[21]. Альбом Five Peace Band Live отримав премію Греммі 2010 року за найкращий джазовий інструментальний альбом[22].

У 2011 році Макбрайд випустив свій перший альбом біг-бенду The Good Feeling, за який отримав премію Греммі в номінації найкращий виступ великого джазового ансамблю[23].

Макбрайд очолює п'ять груп: Inside Straight[24], до складу якої входять альт і сопрано-саксофоніст Стів Уілсон, вібрафоніст Уоррен Вольф, піаніст Пітер Мартін та барабанщик Карл Аллен; тріо з піаністом Крістіаном Сендсом і барабанщиком Джеромом Дженнінгсом[25][26]; його біг-бенд із 18 осіб[27]; експериментальна група під назвою A Christian McBride Situation з піаністом Патрісом Рашеном, тернтейблістами DJ Logic та Джахі Санденсом, саксофоністом Роном Блейком та вокалісткою Елісон Вільямс[28][29]; і New Jawn з трубачем Джошем Евансом, саксофоністом Маркусом Стриклендом і барабанщиком Нешитом Уейтсом[30].

У березні 2016 року Макбрайд був призначений художнім керівником Ньюпортського джазового фестивалю[31], змінивши засновника та художнього керівника фестивалю Джорджа Вейна.

Макбрайд веде радіошоу NPR «Jazz Night In America»[32].

У 2018 році був випущений альбом «Christian McBride's New Jawn», записаний у складі квартету без фортепіано, за участю трубача Джоша Еванса, тенор-саксофоніста Маркуса Стрикленда і барабанщика Нешіта Уейтса[30]. Через рік був записаний спільний лайв-альбом з Чіком Коріа і Браяном Блейдом під назвою «Trilogy 2», який як і «Christian McBride's New Jawn» був удостоєний премії Греммі[33][34].

У лютому 2020 року Макбрайд випустив свою роботу для великого ансамблю «The Movement Revisited: Musical Portrait of Four Icon», присвячену життю знаменитих лідерів захисту цивільних прав Мартіна Лютера Кінга, Малкольма Ікс, Рози Паркс і Мухаммеда Алі[35]. У вересні того ж року було випущено альбом у складі біг-бенду під назвою For Jimmy, Wes and Oliver. Це данина поваги таким джазовим виконавцям як Джиммі Сміт, Уес Монтгомері та Олівер Нельсон[36][37]. Також Макбрайд приєднався до складу Джошуа Редмана в альбомі «RoundAgain», де відбулося возз'єднання квартету 90-х років з піаністом Бредом Мелдау і барабанщиком Брайаном Блейдом[38].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Крістіан одружений на джазовій співачці та педагогу Меліссі Вокер. Уокер за участю Макбрайда очолила Jazz House Kids, джазову школу в їхньому рідному місті Монклер, штат Нью-Джерсі. Щоліта вони обидва виступають на джазовому фестивалі в місті, разом із студентськими колективами під керівництвом кураторів, професійними колективами, що складаються з викладачів, та запрошеними артистами.

Макбрайд поділився історією своїх перших зустрічей із Фредді Хаббардом у радіо-шоу «The Gig» та своїми стосунками з Джеймсом Брауном у підкасті «Mr. Soul On Top» на The Moth Radio Hour, присвячені розповіді історій[39].

Дискографія[ред. | ред. код]

Як лідер[ред. | ред. код]

Рік Назва Лейбл Склад/Примітки
1994 Gettin' to It Verve
1995 Number Two Express Verve
1998 A Family Affair Verve
2000 SciFi Verve
2000 The Philadelphia Experiment Ropeadope
2002 Vertical Vision Warner Bros.
2005 Live at Tonic Ropeadope
2009 Kind of Brown Mack Avenue
2011 The Good Feeling Mack Avenue Премія Греммі за найкращий альбом великого джазового ансамблю
2011 Conversations with Christian Mack Avenue
2013 People Music Mack Avenue
2013 Out Here Mack Avenue
2015 Live at the Village Vanguard Mack Avenue Премія Греммі за найкраще імпровізоване джазове соло
2017 Bringin' It Mack Avenue Премія Греммі за найкращий альбом великого джазового ансамблю
2018 Christian McBride's New Jawn Mack Avenue
2020 The Movement Revisited Mack Avenue
2020 For Jimmy, Wes and Oliver Mack Avenue

Компіляції[ред. | ред. код]

  • It's Christmas on Mack Avenue (Mack Avenue, 2014)

Як сайдмен[ред. | ред. код]

Артист Название альбома Год Примечания
Уоллес Роні Obsession 1990
Гері Бартц Shadows 1991
Рікі Форд Hot Brass 1991
Бенні Грін Greens 1991
Рой Харгроув Public Eye 1991
Х'юстон Персон The Lion and His Pride 1991 Випущений у 1994 році
Джо Хендерсон Lush Life: The Music of Billy Strayhorn 1992 Премія Греммі за найкраще імпровізоване джазове соло
Бенні Грін That's Right! 1992
Бенні Грін Testifyin': Live at the Village Vanguard 1992
Фредді Хаббард Live at Fat Tuesday's 1992
Етта Джонс Reverse the Charges 1992
Малгрю Міллер Hand in Hand 1992
Бенні Картер Legends 1993
Кріс Поттер Presenting Chris Potter 1993
Джошуа Редман Joshua Redman 1993
Джо Ловано Tenor Legacy 1993
Гарольд Маберн Lookin' on the Bright Side 1993
Гарольд Маберн The Leading Man 1993
Уоллес Роні Munchin' 1993
Девід Сенборн Pearls 1994
Пітер Бернштейн Signs of Life 1994
Дон Брейден After Dark 1994
Тедді Едвардс Tango in Harlem 1994
Бенні Грін The Place To Be 1994
Джошуа Редман Moodswing 1994
Бред Мелдау Introducing Brad Mehldau 1995
Рой Харгроув Family 1995
Fleurine Meant to be 1995
Джо Ловано Quartets: Live at the Village Vanguard 1995
Джо Хендерсон Double Rainbow: The Music of Antonio Carlos Jobim 1995
Дайана Кролл Only Trust Your Heart 1995
Джиммі Сміт Damn! 1995
Маккой Тайнер Prelude and Sonata 1995
Майкл Вольф Jumpstart 1995
Сідар Волтон Composer 1996
Джиммі Сміт Angel Eyes: Ballads & Slow Jams 1996
Гарольд Маберн Mabern's Grooveyard 1996
Джо Хендерсон Big Band 1996
Маккой Тайнер What the World Needs Now: The Music of Burt Bacharach 1997
Дайана Кролл Love Scenes 1997
Рене Роснес As We Are Now 1997
Чик Коріа Remembering Bud Powell 1997
Френк Фостер Leo Rising 1997
Майкл Вольф 2AM 1997
Фредді Хаббард God Bless the Child 1998
Джордж Дюк After Hours 1998
Ютака Шіїна United 1998
Бенні Грін These Are Soulful Days 1999
Бенні Грін Naturally 2000
Гарольд Маберн Maya with Love 2000
Еліан Еліас Everything I Love 2000
Дайана Кролл The Look of Love 2001
Джим Хол Jim Hall & Basses 2001
Стінг All This Time 2001
Чик Коріа Rendezvous in New York 2002
Джордж Дюк Face the Music 2002
Дайана Кролл Live in Paris 2002
Стінг Sacred Love 2003
Девід Санборн Time Again 2003
Дайана Кролл The Girl in the Other Room 2004
Регіна Белль Lazy Afternoon 2004
Маккой Тайнер Illuminations 2004 Премія Греммі за найкращий джазовий інструментальний альбом
Девід Санборн Closer 2005
Кріс Ботті To Love Again: The Duets 2005
Джордж Дюк Duke 2005
Пет Метіні та Антоніо Санчес Day Trip 2005
Едді Палмієрі Listen Here! 2005
Кріс Ботті December 2006
Чик Коріа Super Trio: Corea/Gadd/McBride 2006
Хенк Джонс West of 5th 2006
Гері Смулян Hidden Treasures 2006
Брюс Хорнсбі Camp Meeting 2007
Кріс Ботті Italia 2007
Чик Коріа Chillin' In Chelan 2007
Джошуа Редман Back East 2007
Маккой Тайнер Quartet 2007
Девід Санборн Here and Gone 2008
Квін Латіфа Trav'lin' Light 2008
Пет Метіні та Антоніо Санчес Tokyo Day Trip 2008
Джордж Дюк Dukey Treats 2008
Джеймс Картер Heaven on Earth 2009
Чик Коріа та Джон Маклафлін Five Peace Band Live 2009 Премия Грэмми за лучший джазовый инструментальный альбом
Пол Маккартні Kisses on the Bottom 2012
Девід Кікоскі Consequences 2012
Макото Озон My Witch's Blue 2012
Чик Коріа Trilogy 2013 Премия Грэмми за лучший джазовый инструментальный альбом
Джордж Дюк DreamWeaver 2013
Джозеф Тавадрос Permission to Evaporate 2014
Пітер Бернштейн Signs Live! 2015
Дайана Кролл Wallflower 2015
Крейг Таборн Flaga: Book of Angels Volume 27 2016
Дайана Кролл Turn Up the Quiet 2017
Уолтер Сміт III Twio 2018
Чик Коріа Trilogy 2 2018 Премія Греммі за найкращий джазовий інструментальний альбом
Джошуа Редман RoundAgain 2020

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Montreux Jazz Festival Database
  2. ↑ Christian McBride. Discogs (рос.). Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.
  3. ↑ Christian McBride. GRAMMY.com (англ.). 22 квітня 2021. Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.
  4. ↑ Matt Collar. Christian McBride Biography, Songs, & Albums. AllMusic (англ.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.
  5. ↑ Drew Pierson (2007-11). In 2 Classes, McBride Shares Memories and Practical Advice. The Juilliard School (англ.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.
  6. ↑ Christian McBride. NPR.org (англ.). Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.
  7. ↑ Wayne Bledsoe (15 квітня 2016). Christian McBride remains the ace of the bass. Knoxville News Sentinel (амер.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.
  8. ↑ The Virgin Encyclopedia of Jazz / Colin Larkin. — Virgin, 2004. — С. 124, 179. — ISBN 9781852271831.
  9. ↑ Herb Wong, Paul Simeon Fingerote. Jazz on My Mind. — McFarland Incorporated Publishers, 2016. — С. 116. — ISBN 9780786496402.
  10. ↑ The Beat Experience. Red Hot (англ.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 12 жовтня 2021.
  11. ↑ David R. Adler. Philadelphia Experiment. AllMusic (англ.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 12 жовтня 2021.
  12. ↑ Richard Anderson (1 лютого 2002). Uri Caine / Christian McBride / Ahmir Thompson: The Philadelphia Experiment album review. All About Jazz (англ.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 12 жовтня 2021.
  13. ↑ Jazz CD of the week: Christian McBride, Sci-Fi. The Guardian (англ.). 8 вересня 2000. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 12 жовтня 2021.
  14. ↑ Christian McBride and Edgar Meyer, Wigmore Hall, London. Marlbank (англ.). 6 грудня 2019. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 12 жовтня 2021.
  15. ↑ Los Angeles Philharmonic 2006/2007 Season | McBride Biography. LA Phil (англ.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 12 жовтня 2021.
  16. ↑ Herbie Hancock. LA Phil (англ.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 12 жовтня 2021.
  17. ↑ Fred Patterson (19 вересня 2007). Sonny Rollins live at Carnegie Hall, Tuesday September 18, 2007. The ARChive of Contemporary Music (амер.). Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 13 жовтня 2021.
  18. ↑ Christian McBride Selected as the Musical Director for Rollins Tribute at Kennedy Center; nominated for 2012 GRAMMY. JazzCorner.com (англ.). 9 грудня 2011. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 13 жовтня 2021.
  19. ↑ Five Peace Band. Official website of John McLaughlin (англ.). 28 серпня 2008. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 13 жовтня 2021.
  20. ↑ FIVE PEACE BAND US Tour. Official website of John McLaughlin (англ.). 4 лютого 2009. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 13 жовтня 2021.
  21. ↑ John Kelman (13 травня 2009). John McLaughlin/Chick Corea: Five Peace Band, Montreal, Canada, April 28, 2009 article. All About Jazz (англ.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 13 жовтня 2021.
  22. ↑ Five Peace Band Live vince il Grammy®! ascolta un brano dal CD. universalmusic.it (італ.). 2 лютого 2010. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 13 жовтня 2021.
  23. ↑ Sheila E. Anderson. How to Grow as a Musician: What All Musicians Must Know to Succeed. — Simon and Schuster, 2019. — 264 с. — ISBN 1621537188.
  24. ↑ Javon Christopher Anderson (22 вересня 2021). Christian McBride’s Inside Straight returns with first live album. JAZZ.FM91 (англ.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 13 жовтня 2021.
  25. ↑ Christian Sands Trio. sfjazz.org (англ.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 13 жовтня 2021.
  26. ↑ Home. Christian Sands (амер.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 13 жовтня 2021.
  27. ↑ Christian McBride Big Band. Discogs (рос.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 13 жовтня 2021.
  28. ↑ Rob Shepherd (26 липня 2021). Newport Jawn: A Conversation with Christian McBride (Part One). PostGenre (амер.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 13 жовтня 2021.
  29. ↑ A Christian McBride Situation at Blue Note NYC (A Gallery). Relix Media (амер.). 23 вересня 2019. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 13 жовтня 2021.
  30. ↑ а б Hilary Brown (2018-11). Christian McBride’s New Jawn | DownBeat Reviews. Downbeat (англ.). Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.
  31. ↑ Chinen, Nate (10 березня 2016). Christian McBride, Newport Jazz Festival Star, Becomes a Backstage Player. The New York Times. 0362-4331. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 13 жовтня 2021.
  32. ↑ Jazz Night In America: The Radio Program. NPR.org (англ.). Архів оригіналу за 13 жовтня 2021. Процитовано 13 жовтня 2021.
  33. ↑ Christian McBride's New Jawn - Ronnie Scott's. Ronnie Scotts Jazz Club (англ.). Процитовано 11 жовтня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  34. ↑ The 63rd Grammy Awards: Chick Corea «Trilogy 2» (with Christian McBride & Brian Blade). Canopus Drums (амер.). 2 квітня 2021. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.
  35. ↑ Christian McBride's The Movement Revisited: A Musical Portrait of Four Icons. NJPAC (амер.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.
  36. ↑ Gary Fukushima (2020-10). Christian McBride Big Band For Jimmy, Wes And Oliver | DownBeat Reviews. DownBeat (англ.). Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.
  37. ↑ Thomas Conrad. Christian McBride Big Band: For Jimmy, Wes and Oliver (Mack Avenue). JazzTimes (амер.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.
  38. ↑ James Hale (2020-09). Redman/Mehldau/McBride/Blade RoundAgain | DownBeat Reviews. DownBeat (англ.). Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.
  39. ↑ The Moth | Stories | The Gig. The Moth (амер.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 13 жовтня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Крістіан_Макбрайд&oldid=42366877