Роза Паркс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Роза Паркс
Rosaparks.jpg
Народилася 4 лютого 1913(1913-02-04)
Таскігі, Алабама, США
Померла 24 жовтня 2005(2005-10-24) (92 роки)
Детройт
Громадянство США
Національність Афроамериканка
Відома борець за громадянські права
Автограф Автограф — Роза Паркс
Нагороди
Президентська медаль Свободи

Роза Паркс (4 лютого 1913 — 24 жовтня 2005) — американська громадська діячка, з чиїм ім'ям пов'язаний початок масової боротьби чорношкірих за рівні права в Америці.

Біографія[ред.ред. код]

Роза Макколі народилася 4 лютого 1913 р. в місті Таскідж, шт. Алабама, в методистській негритянській сім'ї. Виховувалася на фермі, потім працювала швачкою.

У 1932 р. вийшла заміж на Реймонда Паркса, активного правозахисника. З 1943 року Паркс співпрацювала з відділенням Національної асоціації сприяння прогресу кольорового населення в місті Монтгомері.

Інцидент в автобусі[ред.ред. код]

1 грудня 1955 року чорношкіра Роза Паркс відмовилася поступитися місцем білому чоловікові в муніципальному автобусі в місті Монтґомері (штат Алабама). За це її заарештувала поліція. Арешт Рози Паркс призвів до 381-денного бойкотування громадського транспорту чорношкірими американцями, організованого Мартіном Лютером Кінгом, тоді ще невідомого борця за права чорних. На знак протесту проти прояву расизму темношкіре населення Монтґомері під керівництвом баптистського проповідника Мартіна Лютера Кінга протягом року бойкотувало міські автобусні поїздки.

У результаті тривалого судового розгляду 13 листопада 1956 року Верховний суд США скасував закон про сегрегацію в міському транспорті, і за 381 день Роза Паркс була серед перших чорношкірих, хто проїхався міським автобусом. Це була перша перемога Мартіна Лютера Кінга і його руху за ненасильницьке відстоювання громадянських прав. Започаткований ним рух домігся прийняття в 1964 році Акту про громадянські права, який забороняв расову дискримінацію.

Громадська діяльність[ред.ред. код]

Після цих подій їхня героїня ще десять років продовжувала займатися шитвом, допоки 1965 року чорношкірий конгресмен Джон Коньєрс не запросив її для роботи в приймальню свого офісу.

Після смерті чоловіка та на його честь 1977 року місіс Паркс заснувала Інститут саморозвитку, в якому молодь вивчає історію боротьби за громадянські права. 1992 року вона опублікувала автобіографічну книжку «Роза Паркс: Моя історія». Ще за життя вона була визнана гідною багатьох нагород, включаючи, зокрема, шведську Премію миру її власного імені (Rosa Parks Peace Prize), а після смерті, у віці 92-х років, стала першою жінкою, церемонія прощання з якою пройшла в ротонді Капітолія, — честь, якої дотепер удостоювалися лише президенти, конгресмени та воєначальники. [1]

Спадщина[ред.ред. код]

Роза Паркс померла 24 жовтня 2005 року, але як і раніше залишається вкрай значущою фігурою негритянського населення США. Більш того, Роза Паркс стало власним ім'ям, синонімом стійкої кольорової жінки, що бореться за свої права. Тому багатьох представників меншин, які борються проти білого расизму, стали називати в ЗМІ Розою Паркс.

Факти[ред.ред. код]

  • Згідно з переказом, в 1862 році в ході Громадянської війни президент Абрахам Лінкольн, зустрівшись з автором книги «Хатина дядька Тома» Гаррієт Бічер-Стоу, сказав: «Так от та маленька жінка, через яку почалася ця велика війна». У 1999 році подібну фразу на адресу Рози Паркс вимовив президент Білл Клінтон, вручаючи їй вищу цивільну нагороду країни — Президентську медаль свободи. 42-й президент США, що народився і виріс на Півдні, по суті бастіоні расової сегрегації, дякував Паркс абсолютно щиро — вона дійсно змінила Америку. [2]
  • Компанія Apple використала образ Рози Паркс у одній із своїх рекламних кампаній [3]

Виноски[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]