Кінбурнська баталія (1855)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кінбурнська баталія (1855)
Кримська війна
Anonimo Bombardamento e presa del forte di Kinburn incisione L'Illustration 15 dic 1855 Parigi.JPG
Бомбардування фортеці Кінбурн
(ілюстрація L'Illustration-Journal Universel, 1855 )
Дата: 1517 жовтня 1855
Місце: Чорне море, Кінбурнська коса
Результат: Перемога англо-французького флоту
Сторони
Британська імперія, Франція Російська імперія
Військові сили
9500 1460

Атака Кі́нбурну — морське бомбардування і оволодіння союзним англо-французьким флотом фортецею Кінбурн під час Кримської війни.

Склад сил сторін[ред.ред. код]

Чисельність коаліційного флоту становила 50 англійських і 40 французьких кораблів різних класів, а також три броненосні плавучі батареї, прибуксовані на буксирах з Тулону, які відіграли вирішальну роль в битві.

Броненосні батареї являли собою несамохідні судна тоннажем 1400 тон, довжиною 55, шириною 13 і осадкою 2,8 м. Вони були побудовані з деревини але мали броню товщиною до 35 см покладену на дерев'яну підкладку. Озброєння становило 18 50-фунтових мортир на батарейній палубі. Судна мали спеціальні броньовані надбудови — командні пункти.

На кораблях і суднах знаходилося до 9500 чоловік десанту.

Кінбурнська фортеця мала 70 гармат, головним чином, 24-фунтового калібру, дві дев'ятигарматні батареї були висунуті до в північну частину коси ближче до фарватеру. Гарнізон нараховував 37 офіцерів і 1427 солдатів.

Хід баталії[ред.ред. код]

Кінбурнська фортеця після нищівного бомбардування 17 жовтня 1855 року

Англо-французький флот на чолі із адміралом Брюа, який вийшов з Балаклавської і Комишової бухт під Севастополем, 14 жовтня 1855 року став на якір недалеко від Кінбурнської коси.

Перший союзний десант був висаджений на косу в ніч на 15 жовтня. Десантники відразу окопалися. Вранці англо-французька ескадра розпочала бомбардування фортеці, але через шторм змушена була його припинити. Обстріл продовжився 17 жовтня. Після п'ятигодинного бомбардування майже усі батареї Кінбурна були подавлені. Фортеця капітулювала.

Пізніше за умовами Паризької мирної угоди Кінбурнська фортеця була розібрана.

Воєнно-теоретичне значення бою[ред.ред. код]

Бомбардування Кінбурну є одним з яскравих прикладів дій флоту проти берега. В цей період корабельна броня виявилася невразливою для берегових гармат: снаряди відбивалися від броньових палуб не завдаючи їм суттєвої шкоди. Що і обумовило врешті-решт перемогу флоту.

Аналіз битви став поштовхом до будівництва бронепалубних кораблів. Крім того, після нього деякі військові теоретики дійшли думки про недоцільність будівництва приморських фортець. Однак у подальшому берегові батареї, не пов'язані з масогабаритними обмеженнями озброєнь, стали сильнішими ніж кораблі.

Джерела[ред.ред. код]

  • В. Д. Доценко. Захват и оборона военно-морских баз. Истоия военно-морского искусства. Т. 1 Галеры, парусники, броненосцы. — М.: Эксмо, 2003 ISBN 5-699-04856-1
  • С. Р. Гриневецкий, И. С. Зонн, С. С. Жильцов. Черноморская энциклопедия. М.: Международные отношения, 2006 ISBN 5-7133-1273-9

Див. також[ред.ред. код]