Латіфе Ушаклигіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Латіфе Ушаклигіль , на початку 1930-х років.

Латіфе Ушаклигіль (тур. Latife Uşakizade, або Uşakizâde Latife (18981975)) — дружина першого президента Турецької Республіки Мустафи Кемаля Ататюрка в 1923—1925 роках.

Біографія[ред.ред. код]

Перша леді туреччина,Латіфе Ушаклигіль (1923).

Народилася в 1898 році в місті Ізмірі в родині відомого торговця із спорідненими коренями в місті Ушаку, звідки пішла неофіційна назва їх роду - Ушакізаде. По батьківській лінії доводилася родичкою відомому турецькому письменникові Халіту Зіє Ушаклигілю. Закінчила середню школу в Ізмірі й 1919 року почала навчання юриспруденції в Парижі та Лондоні. Коли вона повернулася на батьківщину, турецька війна за незалежність наближалася до кінця. 11 вересня 1922 року, дізнавшись, що Мустафа Кемаль-паша знаходиться в Ізмірі, Латіфе пішла до нього в ​​штаб і запропонувала залишитися в їхньому сімейній садибі з міркувань безпеки. Мустафа Кемаль із вдячністю прийняв пропозицію, після чого почалися їх стосунки. Латіфе і Мустафа Кемаль одружилися 29 січня 1923 року, коли майбутній глава держави повернувся в Ізмір після смерті своєї матері -Зюбейде-ханим. Упродовж двох з половиною років їх шлюбу, Латіфе як перша леді Туреччини була свого роду символом емансипації жінок, що йшла в ході численних реформ Ататюрка[1].

Латіфе Ушаклигіль з чоловіком Ататюрком

Мустафа Кемаль і Латіфе розлучилися 5 серпня 1925 року. Після цього Латіфе мешкала разом із матір'ю до своєї смерті в 1975 році в Ізмірі й Стамбулі, уникаючи контактів з ким-небудь. Після розлучення з Мустафою Кемалем вона більше не виходила заміж і зберігала мовчання з приводу їх стосунків протягом усього життя. У 2005 році сім'я Латіфе відхилила пропозиції про публікацію її ​​щоденника і листування з Ататюрком[2]. Детальна біографія Латіфе, написана журналістом газети "Джумхурієт" Іпеком Чалишларом, була опублікована в 2006 році й викликала велику полеміку в Туреччині[3].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. 1152032.ece Article: «Turkey in the 21st century : The Legacy Of Mrs Ataturk». Pelin Turgut. The Independent. 1 July 2006. Процитовано 2007-09-29. 
  2. 2/hi/europe/4235691.stm Article: «Ataturk diaries to remain secret». BBC. 4 February 2005. Процитовано 2007-09-29. 
  3. Article: «Atatürk, his wife and her biographer». Emrah Güler. Turkish Daily News. 25 August 2006. Процитовано 2007-09-29.