Ледіпасвір
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
| |
| Систематична назва (IUPAC) | |
| Methyl N-[(2S)-1-[(6S)-6-[5-[9,9-Difluoro-7-[2-[(1S,2S,4R)-3-[(2S)-2-(methoxycarbonylamino)-3-methylbutanoyl]-3-azabicyclo[2.2.1]heptan-2-yl]-3H-benzimidazol-5-yl]fluoren-2-yl]-1H-imidazol-2-yl]-5-azaspiro[2.4]heptan-5-yl]-3-methyl-1-oxobutan-2-yl]carbamate | |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | |
| Код ATC | |
| PubChem | |
| DrugBank | |
| Хімічні дані | |
| Формула | C49H54F2N8O6 |
| Мол. маса | 889,00 г/моль |
| SMILES | & |
| Фармакокінетичні дані | |
| Біодоступність | НД |
| Метаболізм | гепатичний |
| Період напіврозпаду | 47 год. |
| Виділення | фекалії (86%), Нирки (1%) |
| Терапевтичні застереження | |
| Кат. вагітності |
? |
| Лег. статус |
? (US) |
| Шляхи введення | перорально |
Ледіпасвір (англ. Ledipasvir, лат. Ledipasvirum) — синтетичний противірусний препарат, який є похідним бензімідазолу[1], та застосовується перорально. Ледіпасвір застосовується для лікування гепатиту C виключно в комбінації з софосбувіром.[2][3] Ледіпасвір розроблений у лабораторії компанії «Gilead Sciences»[4], і після кількарічних клінічних досліджень у 2014 році FDA схвалило комбінований препарат софосбувіру та ледіпасвіру для лікування гепатиту C.[3][5]
Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]
Ледіпасвір — синтетичний противірусний препарат, який є похідним бензімідазолу. Механізм дії препарату полягає в інгібуванні білка NS5A[2][3], який грає важливу роль у реплікації вірусу гепатиту C.[6][7] Препарат застосовується для лікування гепатиту C у комбінації з нуклеозидним аналогом софосбувіром, який є інгібітором РНК-залежної РНК-полімерази NS5B вірусу гепатиту С, що призводить до зупинки його реплікації.[2][8] Ледіпасвір із софосбувіром стали першою комбінацією противірусних препаратів, які застосовуються для лікування гепатиту C без використання пегільованих інтерферонів[3], а також комбінацією, яка є ефективною при всіх генотипах вірусу гепатиту C[2][8], найбільш ефективна при генотипові 1.[9] Комбінація ледіпасвіру з софосбувіром може застосовуватися як у дорослих, так і в дітей віком від 12 років.[10] У клінічних дослідженнях застосування комбінації ледіпасвіру з софосбувіром призводила до більш ніж 90 % стійкої вірусологічної відповіді в пацієнтів без цирозу печінки, та вкрай рідко спостерігалась відсутність вірусологічної відповіді.[2][3]
Фармакокінетика[ред. | ред. код]
Ледіпасвір відносно всмоктується при пероральному застосуванні, біодоступність препарату точно не встановлена. Максимальна концентрація ледіпасвіру в крові досягається протягом 4—4,5 годин після прийому препарату. Ледіпасвір майже повністю (на 99,8 %) зв'язується з білками плазми крові. Препарат проникає через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Ледіпасвір частково метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виводиться препарат із організму переважно у незміненому вигляді з калом, незначна частина ледіпасвіру виводиться з сечею. Період напіввиведення препарату становить 47 годин[1][11], цей час може збільшуватися при важкому порушенні функції нирок.[2]
Показання до застосування[ред. | ред. код]
Ледіпасвір застосовують при хронічному вірусному гепатиті C у комбінації з софосбувіром.[2][3][8]
Побічна дія[ред. | ред. код]
При застосуванні комбінації ледіпасвіру і софосбувіру побічні ефекти спостерігаються нечасто, найпоширенішими серед них є головний біль, шкірний висип, набряк Квінке, швидка втомлюваність.[2][3]
Протипокази[ред. | ред. код]
Ледіпасвір протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, а також при сумісному застосуванні з розувастатином, рифампіцином, рифабутином, звіробоєм, карбамазепіном, фенобарбіталом і фенітоїном. Не рекомендоване застосування ледіпасвіру при вагітності, годуванні грудьми, а також у дитячому віці.[2]
Форми випуску[ред. | ред. код]
Ледіпасвір випускають у комбінації з іншим противірусним препаратом софосбувіром (ледіпасвір/софосбувір) по 0,4 г софосбувіру та 0,09 г ледіпасвіру.[8]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Ledipasvir [Архівовано 7 червня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ а б в г д е ж и к ХАРВОНІ (HARVONI®). Архів оригіналу за 12 листопада 2019. Процитовано 12 листопада 2019.
- ↑ а б в г д е ж FDA одобрило первый комбинированный препарат для лечения гепатита C [Архівовано 12 листопада 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Gilead's License on Hepatitis C drugs, Sofosbuvir and Ledipasvir: a Fool's Bargain [Архівовано 26 лютого 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Gilead Files for U.S. Approval of Ledipasvir/Sofosbuvir Fixed-Dose Combination Tablet for Genotype 1 Hepatitis C [Архівовано 1 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Belda, O; Targett-Adams, P (2012). Small molecule inhibitors of the hepatitis C virus-encoded NS5A protein. Virus Research. 170 (1–2): 1—14. doi:10.1016/j.virusres.2012.09.007. PMID 23009750. (англ.)
- ↑ Huang, Y; Staschke, K; De Francesco, R; Tan, SL (2007). Phosphorylation of hepatitis C virus NS5A nonstructural protein: A new paradigm for phosphorylation-dependent viral RNA replication?. Virology. 364 (1): 1—9. doi:10.1016/j.virol.2007.01.042. PMID 17400273. (англ.)
- ↑ а б в г Ledipasvir and Sofosbuvir [Архівовано 25 грудня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ N; Afdhal; Zeuzem, S; Kwo, P; Chojkier, M; Gitlin, N; Puoti, M; Romero-Gomez, M; Zarski, J. P.; Agarwal, K; Buggisch, P; Foster, G. R.; Bräu, N; Buti, M; Jacobson, I. M.; Subramanian, G. M.; Ding, X; Mo, H; Yang, J. C.; Pang, P. S.; Symonds, W. T.; McHutchison, J. G.; Muir, A. J.; Mangia, A; Marcellin, P; Ion-1, Investigators. Ledipasvir and sofosbuvir for untreated HCV genotype 1 infection // New England Journal of Medicine : journal. — 2014. — Vol. 370, no. 20. — P. 1889—98. — DOI:. — PMID 24725239 .
- ↑ Софосбувир и его комбинация с ледипасвиром одобрены FDA для лечения гепатита С в детской популяции [Архівовано 10 лютого 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Ledipasvir. DrugBank [Архівовано 24 січня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)