Леон Фестінґер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Леон Фестінґер
англ. Leon Festinger
Народився 8 травня 1919(1919-05-08)
Нью-Йорк, США США
Помер 11 лютого 1989(1989-02-11) (69 років)
Нью-Йорк, США США
Галузь наукових інтересів психологія
Alma mater Університет Айови
Вчене звання професор
Науковий ступінь Доктор філософії з психології
Науковий керівник Курт Левін
Відомі учні Зімбардо Філіп, Ерсон Еліот, Стенлі Шехтер
Відомий завдяки: теорія когнітивного дисонансу
Нагороди АПА «За видатний науковий вклад», 1959 рік

Леон Фестінґер (англ. Leon Festinger; *8 травня 1919, Нью-Йорк — †11 лютого 1989) — американський психолог, автор теорії когнітивного дисонансу та теорії соціального порівняння[en].

Народився в сім'ї емігрантів з Росії, Алекса Фестінґера та Сари Соломон, отримав ступінь бакалавра в 1939 в коледжі Нью-Йорк Сіті. Захистив докторську дисертацію в Університеті Айови під керівництвом Левіна (1942), після чого працював асистентом Левіна в дослідному центрі групової динаміки в MIT. З 1947 до 1968 працював в університетах Мічигана, Мінесоти та Стенфорді. З 1968 і до своєї смерті в 1989 — професор Нової школи соціальних досліджень у Нью-Йорку.

Фестінґер став основною фігурою повороту післявоєнної соціальної психології до експериментальних методів. Окрім теорії когнітивного дисонансу, відома також висунута Фестінґером теорія соціального порівняння, відповідно до якої людина здебільшого оцінює себе та свою поведінку, порівнюючи з іншими людьми та їх поведінкою.

Серед найвідоміших учнів Фестінґера — Еліот Ерсон, Філіп Зімбардо та Стенлі Шехтер.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Фестингер став основною фігурою повороту післявоєнній соціальної психології до експериментальних методів. Крім теорії когнітивного дисонансу, відома також висунута Фестінгером теорія соціального порівняння, згідно з якою людина в більшості випадків оцінює себе і свою поведінку на основі порівняння з іншими людьми та їх поведінкою.

Теорія когнітивного дисонансу[ред.ред. код]

Теорія когнітивного дисонансу була сформульована Фестінгер в 1957 на основі теорії польової поведінки Курта Левіна та теорії структурного балансу Ф. Хадера. Поштовхом до неї послужило вивчення чуток, що поширилися внаслідок землетрусу в одному з північноамериканських штатів. Пояснюючи походження цих чуток та причини повсюдної віри в них, учений зробив висновок, що люди прагнуть до внутрішньої рівноваги між одержуваною інформацією та особистими мотивами їх поведінки.

До цих досліджень роль когнітивних складових мотиваційного процесу оцінювалася недостатньо. У даній теорії був реалізований основний принцип гештальтпсихологиі: динаміка розвитку визначається досягненням гарного гештальта. Було постулировано, що індивід прагне до гармонії когнітивних репрезентацій будь-яких знань, думок, переконань про навколишній, про себе, про чиє-небудь поведінці. Дисонанс цих репрезентацій переживається як щось неприємне, що потрібно максимально редукувати. Тому якщо індивід зустрічається з суперечливими уявленнями, то у нього з'являється особлива мотивація, яка веде до зміни поведінки — або одне з уявлень переглядається, або шукається нова інформація.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Фестингер Л. Теория когнитивного диссонанса = A theory of cognitive dissonance / [Пер. А. Анистратенко, И. Знаешева]. — СПб.: Ювента, 1999.

Див. також[ред.ред. код]