Лоєвці
| село Лоєвці | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Хмельницька область |
| Район | Новоушицький район |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 15 століття |
| Населення | 0 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°35′41″ пн. ш. 27°12′34″ сх. д. / 48.594776000° пн. ш. 27.20953000° сх. д.Координати: 48°35′41″ пн. ш. 27°12′34″ сх. д. / 48.594776000° пн. ш. 27.20953000° сх. д. |
| Водойми | Дністер |
| Місцева влада | |
| Карта | |
  Лоєвці | |
 Лоєвці | |
Лоєвці (МФА: [Lojeʋt͡si]) — колишнє село у Новоушицькому районі Хмельницької області. До 1970-х років знаходилось на лівому березі Дністра та межувало з Сокирянським районом Чернівецької області. Затоплене Дністровською ГЕС. 27 жовтня 1981 року виключено з облікових даних.
Історія[ред. | ред. код]
Найдавніші археологічні свідчення перебування на території району людей відносяться до доби пізнього Палеоліту (35-10 тис. років тому)
Археологічні розкопки, що відбувалися у 20 ст. виявили сотні стоянок та курганів племінних культур в околицях Лоєвців. Частими на стоянках були знахідки кремнієвих інструментів та зброї, які виготовлялись з каменю на місцевих берегах Дністра.
Також зустрічались значні поклади кераміки та глиняних скульптур, у тому числі ліпного трипільського розписного посуду (IV—III тис. до н. е.)[1].
Перші згадки про село Лоєвці у церковних реєстрах зафіксовано з 15 століття, у 16 — 17 ст. село належало роду Лоєвських[2].
У 1702 році жителі села брали участь у повстаннях проти поміщиків[3].
У радянські часи — центр сільської Ради, за 28 км від районного центру і за 50 км від залізничної станції Кам'янець-Подільський. Сільраді були підпорядковані хутори Березівка та Пижівка з прилеглими територіями.
До приєднання Буковини у 1940 році межею села по Дністру був кордон з Румунією.
Наявність кордону була причиною малої смертності у Лоєвцях під час Голодомору. Радянська влада приховувала геноцид перед іноземцями, тому сусідство з Румунією врятувало більшість населення.
Через сприятливу продовольчу ситуацію у село масово приходили голодуючі. Також до села вів підпільний підземний тунель з ближнього хутора Пижівка, по якому транспортували їжу та пересувались люди.
Під час Другої світової війни село було окуповане німецькими військами, молодих жителів села вивозили на примусові роботи остарбайтериами.
На війні, у лавах Червоної Армії загинули десятки жителів села у боротьбі проти нацизму.
Село було відоме найбільшим в Новоушицькому районі колгоспом ім. Жданова, який обробляв 3,1 тис., га орної землі. Виробничий напрям господарства — зернові і технічні культури, м'ясо-молочне тваринництво.
Допоміжні галузі виробництва: бджільництво, овочівництво, садівництво, виноградарство і шовківництво. Колгосп вирощував високі врожаї тютюну (в середньому 14,6 цнт з га).
В селі існували — восьмирічна школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, майстерня побутового обслуговування.
Після затоплення населення села мігрувало у прилеглі села Березівку та Пижівку та інші населені пункти Хмельницької області та України.
Клімат, ландшафт та природні ресурси[ред. | ред. код]
Кліматична зона — Континентальний клімат
Природна зона — Лісостеп
Прилеглі до Лоєвців території є складовою частиною Подільських Товтр.
Саме село знаходиться у Дністровському каньйоні.
Після створення Дністровської ГЕС на схилах Дністровського каньйону відбулась рекультивація та відновлення місцевих лісів.
Тут проживають занесені у Червону книгу України види тварин та рослин. На плато в околицях Березівки та Пижівки наявний ареал рідкісних польових та лугових рослин.
У водосховищі займаються любительським виловом риби. Також в околицях розвиваються відпочинкові бази та яхт-клуб.
Люди[ред. | ред. код]
В селі народився Созанський Вадим Андрійович (1909—?) — український архітектор.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Петраш, Ігор Володимирович; Шпаковський, Сергій Михайлович; Климчук, Василь Васильович (2018). Новоушиччина: історія у пам’ятках (PDF). https://nenc.gov.ua/wp-content/uploads/2016/12/Nip.pdf (українською) . Хмельницький: Поліграфіст. Архів оригіналу (PDF) за 14 січня 2020.
- ↑ Труды подольского епархиального историко-статистического комитета (1901). resource.history.org.ua. Архів оригіналу за 4 січня 2022. Процитовано 13 січня 2020.
- ↑ Лоївці с. www.pslava.info. Архів оригіналу за 14 січня 2020. Процитовано 14 січня 2020.