Ліліта Затлере
| Ліліта Затлере | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
24 лютого 1953 (71 рік) Рига, Латвійська РСР, СРСР |
| Країна |
 Латвія |
| Діяльність | бізнесвумен |
| У шлюбі з | Валдіс Затлерс |
| Нагороди |
      |
Ліліта Затлере (нар. 24 лютого 1953, Рига)[1] — дружина колишнього президента Латвії Валдіса Затлереса.
Біографія[ред. | ред. код]
З 1960 по 1968 рік навчалася в 15-й восьмирічній школі в Ризі, з 1968 по 1971 рік у Ризькому торговому технікумі за спеціальністю «Промислові товари»[2].
У 1971 році почала працювати в компанії з торгівлі спортивними і культурними товарами «Mākslas antikvariāta veikals», де вона була товарознавцем до 1993 року. З 1992 по 1993 рік Затлере також була експертом у Комісії з виплати компенсації за майновий збиток репресованим громадянам Центрального райвиконкому Риги[2]. З 1995 по 2007 рік керувала компанією "Ortopēdijas privātprakse".
Особисте життя[ред. | ред. код]
Була дружиною художника Айварса Мангуліса[3], який нині[джерело?] проживає в Німеччині, дочка - Агнесе Мангуле.
У 1990-х познайомилася з Валдісом Затлерсом, мають сина Карліса Затлерса.
Участь у міжнародних форумах[ред. | ред. код]
У лютому 2008 року вона відкрила в Ризі Конференцію Європи і Північної Америки, яка проходила в рамках підготовки конференції UNESCO для міністрів освіти країн світу в Женеві. В червні 2008 року вона брала участь в міжнародному форумі «Розширюючи роль жінки в міжкультурному діалозі», що проходив в Азербайджані[4]. На пленарній сесії форуму Ліліта Затлере виступила з промовою про участь жінки в міжкультурному діалозі, ролі жінки в суспільстві і сім'ї, особливу увагу приділивши ролі жінки як стабілізуючого фактора в міжетнічних відносинах[1].
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден княгині Ольги I ступеня (Україна, 2008)[5];
- великий хрест Ордена «Pro Merito Melitensi» (Мальтійський орден, 2008);
- орден Хреста землі Марії 1 класу (Естонія, 2009);
- орден Ізабелли-католички I ступеня (Іспанія, 2009)[6];
- орден Білої Троянди I ступеня (Фінляндія, 2010);
- Великий хрест ордена Вітовта Великого (Литва, 2011)[7];
- орден Вірного служіння[уточнити] I ступеня (Румунія, 2011).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Latvijas Valsts prezidenta mājas lapa. web.archive.org. 5 квітня 2014. Архів оригіналу за 5 квітня 2014. Процитовано 7 квітня 2021.
- ↑ а б Prezidenta kancelejas mājas lapa. web.archive.org. 31 жовтня 2007. Архів оригіналу за 31 жовтня 2007. Процитовано 7 квітня 2021.
- ↑ Kundze :: Diena.lv. archive.ph. 31 жовтня 2014. Архів оригіналу за 31 жовтня 2014. Процитовано 7 квітня 2021.
- ↑ APA.az. Первая леди Азербайджана провела ряд встреч в рамках IV Глобального Бакинского форума. apa.az (азерб.). Процитовано 7 квітня 2021.
- ↑ Про відзначення державними нагородами України громадян Латвійської Республіки № 582/2008 від 25.06.2008. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 6 квітня 2021.
- ↑ BOLETÍN OFICIAL DEL ESTADO (PDF). boe.es. Архів оригіналу (PDF) за 20 листопада 2011. Процитовано 7 квітня 2021.
- ↑ The President: Lithuanian-Latvian unity was and is strong. The President: Lithuanian-Latvian unity was and is strong | President of the Republic of Lithuania (англ.). Процитовано 7 квітня 2021.
