Магнітна сприйнятливість

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Магнітна сприйнятливість (найчастіше позначається  \chi_m ) характеризує здатність речовини намагнічуватись під дією зовнішнього магнітного поля:

 \mathbf{M} = \chi_m \mathbf{H}

де

 \mathbf{H} - вектор напруженості магнітного поля;
 \mathbf{M} - вектор намагніченості середовища.

(Наведена формула справедлива лише у випадку статичного (постійнго у часі) магітного поля у середовищах, що не мають властивості магнітного гістерезису).

У залежності від значення магнітної сприйнятливості речовини класифікуються так:

При \chi_m < 0 — речовина є діамагнетиком
При \chi_m > 0 — речовина є парамагнетиком
При \chi_m \gg 1 — речовина є феромагнетиком.

Магнітна сприйнятливість пов'язана з магнітною проникністю  \mu_r :

 \mu_r = 1 + \chi_m  (Система СІ).

В анізотропних середовищах магнітна сприйнятливість є тензорною величиною, внаслідок чого вектори напруженості магнітного поля та намагніченості середовища можуть бути неколінеарними.

У випадку феромагнетиків магнітна сприйнятливість велика, але визначена неоднозначно, бо залежить від передісторії намагнічення зразка.

Магнітна сприйнятливість для деяких матеріалів
Матіріал \chi_m Tк
вакуум 0
вода -1.2·10-5
Bi -16.6·10-5
C -2.1·10-5
O2 0.19·10-5
Al 2.2·10-5
Fe 200 774 °C
Co 70 1131 °C
Ni 110 354 °C

Об’ємна магнітна сприйнятливість κ дорівнює відношенню намагніченості тіла J до напруженості магнітного поля Н, у якому знаходиться це тіло:

κ = J /Н.

Питома магнітна сприйнятливість χ – об’ємна магнітна сприйнятливість одиниці маси тіла:

χ = κ / δ ,

де δгустина тіла, кг/м3.

Див. також[ред.ред. код]