Фізична величина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Фізи́чна величи́навластивість, спільна в якісному відношенні для багатьох фізичних об'єктів (фізичних систем, їхніх станів і процесів, що в них відбуваються) та індивідуальна в кількісному відношенні для кожного з них. Під індивідуальністю розуміється, що властивість, притаманна одному об'єктові, може у визначену кількість разів перевищувати або бути меншою порівняно з властивістю іншого об'єкта.

Загальний опис[ред.ред. код]

Фізична величина - властивість, спільна в якісному відношенні у багатьох матеріальних об'єктів та індивідуальна в кількісному відношенні у кожного з них. Розрізняють основну та похідну Ф.в.

Основна Ф.в. – та, що входить у систему фізичних вели¬чин і прийнята за незалежну від інших величин цієї системи.

Похідна Ф.в.– та, що входить у систему величин та визначається через основні величини цієї системи.

Крім того, за ДСТУ 2681-94 виділяють розмірні та безрозмірні Ф.в., квантові (поділені на рівні за розміром частини, кванти), системні й позасистемні, когерентні (похідні Ф.в., пов'язані з іншими Ф.в. системи рівнянням, в якому числовий коефіцієнт дорівнює одиниці) та ін.

Основні поняття та терміни[ред.ред. код]

Якісна означеність фізичної величини визначає її рід, величини з однаковою якісною означеністю є однорідними (наприклад, довжина, висота, відстань, діаметр).

Кількісний вміст фізичної величини в даному об'єкті є розміром (фізичної) величини. Для запобігання тавтології термін «величина» не слід використовувати як кількісну характеристику даної властивості. Наприклад, «величина маси» є тавтологією (величина величини), слід писати «значення маси».

Числовим значенням (фізичної) величини називається число, що дорівнює відношенню розміру фізичної величини, що вимірюється, до розміру одиниці цієї фізичної величини чи кратної (частинної) одиниці.

Значенням (фізичної) величини називається відображення фізичної величини у вигляді числового значення величини з позначенням її одиниці. Значення фізичної величини можна отримати як результат обчислення або вимірювання.

Істинним значенням (фізичної величини) називається значення фізичної величини, яке ідеально в кількісному та якісному відношенні відображало б певну властивість об'єкта.

Умовно істинним значенням (фізичної величини) або дійсним значенням (фізичної величини) називається значення фізичної величини, знайдене експериментальним шляхом і настільки наближене до істинного значення, що його можна використати замість істинного для даної мети.

Розмірнісні та безрозмірнісні фізичні величини[ред.ред. код]

Розмірнісна фізична величина (рос. размерная физическая величина; англ. dimensional quantity; нім. dimensionelle grosse) — величина, в розмірності якої розмірність хоча б однієї з основних величин піднесена до степеня, що не дорівнює нулю.

Безрозмірнісна фізична величина (рос. безразмерная физическая величина; англ. dimensionless quantity; non-dimentional physical quantity; нім. dimensionsloser physikalischer Grad) — величина, в розмірності якої всі степені розмірностей основних величин дорівнюють нулю.

Групи фізичних величин[ред.ред. код]

Залежно від галузі науки та техніки фізичні величини поділяються на групи:

Система одиниць (фізичних величин)[ред.ред. код]

Система одиниць (фізичних величин) (англ. system of units) — сукупність одиниць певної системи фізичних величин.

Система фізичних величин (англ. system of quantities) — сукупність взаємопов'язаних фізичних величин, в якій декілька величин приймають за незалежні, а інші визначають як залежні від них. Побудова системи фізичних величин передбачає вибір основних і похідних фізичних величин.

  • Основна фізична величина — фізична величина, яка входить у систему фізичних величин і приймається за незалежну.
  • Похідна фізична величина — фізична величина, яка входить у систему фізичних величин і визначається через основні величини цієї системи.

Приклади систем одиниць фізичних величин — СІ, СГС.

Розмірність фізичної величини — вираз, що відображає зв'язок фізичної величини з основними величинами системи фізичних величин[1].

Символи фізичних величин[ред.ред. код]

Символ фізичної величини — умовний знак, що його прийнято для позначення фізичних величин одного роду.

Символи фізичних величин є окремими буквами латинського чи грецького алфавіту, іноді з підрядковими або/і надрядковими індексами. Вони друкуються похилим шрифтом (курсивом), незалежно від того, яким шрифтом видрукувано весь текст. Символи, що є літерами грецької абетки, дозволено друкувати прямим шрифтом.

Символи векторних величин можуть друкуватись напівгрубим шрифтом, або споряджуватись спеціальною позначкою — стрілкою над символом величини.

Коли у даному тексті різні величини мають однакові символи, то відмінність між ними можна показати за допомогою індексу. Якщо індекс є символом величини, він друкується похилим шрифтом, в іншому разі — прямим.

Приклади:

  • прямі індекси: Cг (г — газ); χе (е — електрична);
  • похилі індекси: Cp (p — тиск); Iλ (λ — довжина хвилі).

Числа у числових значеннях фізичних величин друкують прямим шрифтом. Назви одиниць СІ завжди пишуться з малої літери. Позначення одиниць СІ теж пишуться з малої літери, за винятком тих, назви яких походять від прізвищ вчених.

Приклад:

  • ампер, герц, ньютон, вольт тощо,

але

  • А, Гц, Н, В.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. ДСТУ 2681-94 Державна система забезпечення єдності вимірювань. Метрологія. Терміни та визначення.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Правила написання та друкування символів величин, назв і позначень одиниць