Марія Кароліна Бурбон-Сицилійська (1856—1941)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марія Кароліна Бурбон-Сицилійська
італ. Maria Carolina di Borbone-Due Sicilie
Світлина Марії Кароліни невідомого авторства, 13 листопада 1875
Ім'я при народженні Марія Кароліна Джузеппіна Фердинанда
Народилася 21 лютого 1856(1856-02-21)
Неаполь, Королівство Обох Сицилій
Померла 7 квітня 1941(1941-04-07) (85 років)
Варшава, дистрикт Варшава, Генеральна губернія, Третій Рейх
Країна  Королівство Італія
Титул принцеса Бурбон-Сицилійська
Конфесія католицтво
Рід Неаполітанські Бурбони, Замойські
Батько Франческо Бурбон-Сицилійський
Мати Марія Ізабелла Австрійська
Брати, сестри Антонієтта, Леопольдо, Тереза, Фердинандо, Аннунціата
У шлюбі з Анджей Замойський
Діти Марія Юзефа, Франц Юзеф, Станіслав, Марія Ізабелла, Марія Тереза, Марія Кароліна, Ян Канті

Марія Кароліна Джузеппіна Фердинанда Бурбон-Сицилійська (італ. Maria Carolina Giuseppina Ferdinanda di Borbone-Due Sicilie), (нар. 21 лютого 1856 — пом. 7 квітня 1941) — сицилійська принцеса з династії Бурбонів, донька сицилійського принца Франческо та тосканської принцеси Марії Ізабелли, дружина польського графа Анджея Замойського.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилась 21 лютого 1856 року у Неаполі. Була четвертою дитиною та третьою донькою в родині принцеси Марії Ізабелли Тосканської та її чоловіка Франческо Бурбон-Сицилійського, який водночас був її рідним дядьком. Мала старшого брата Леопольдо та сестер Антонієтту і Терезу, яка за кілька місяців померла. Згодом у неї з'явились молодший брат Фердинандо і сестра Аннунціата.

Світлина Кароліни з матір'ю

Сімейство мешкало у Неаполі. Після падіння Королівства Обох Сицилій у 1861 році певний час проживали у Римі, а після захоплення у 1870 році Папської держави — втекли до Франції.

У віці 29 років Кароліна побралася із 33-річним польським графом Анджеєм Пшемислом Замойським гербу Єліта.[1] Весілля пройшло 19 листопада 1885 у Парижі. 18 листопада у міській ратуші зареєстрували відповідний акт цивільного стану.[2] Вказується, що шлюб був укладений на ґрунті взаємної схильності.[3] Святкування відвідали представники польської, французької, іспанської та італійської аристократії. Коштовні подарунки молодятам можно було побачити на квартирі нареченої.[4]

Анджей Пшемисл полюбляв історію, генеалогію та богослов'я, знав кілька іноземних мов, колекціонував предмети мистецтва. Сімейні стосунки з родиною Бурбонів відкрили йому можливості для широких контактів з аристократичною та політичною елітою західних країн. Граф відвідував аудієнції у Папи Римського та зустрічався з представниками Ватикану, італійської та французької дипломатії.[3]

Маючи палац Підзамче поблизу Мацейовиць і половину Маґнушева, Замойський ще до весілля придбав Любовнянський маєток,[5] до якого, окрім замку у Старій Любовні, входили селища Подсадек і Хмельниця. Також купив курорт Вишні Ружбахи, ліси, кілька будівель, у тому числі, садибу у Мнішеку, яка використовувалась під час полювання. Загальна площа його угідь у тому регіоні становила 1739, 67 га.[3]

Пара мешкала, переважно, в садибі під Любовнянським замком на прибутки від курорту.[6] Мали необхідну кількість слуг, що забезпечувало комфорт родини. Підзамчим в цей час керував брат Анджея, Ян Флоріан.[7]

Марія Кароліна вивчила польську мову, читала польську літературу.[8] У подружжя з'явилося семеро дітей:

Любовн'янський Град, який перебував у власності Замойських
  • Марія Юзефа (18871961) — була двічі одруженою, мала чотирнадцятеро дітей від обох шлюбів;
  • Франц Юзеф (18881948) — був одружений із графинею Софією Броел-Платер, мав п'ятеро дітей;
  • Станіслав (18891913) — одруженим не був, дітей не мав, скоїв самогубство через нещасливе кохання;
  • Марія Ізабелла (18911957) — дружина Стефана Бжозовського, мала єдину доньку, яка не залишила нащадків;
  • Марія Тереза (18941953) — дружина графа Їржі Їжерського, дітей не мала;
  • Марія Кароліна (18961968) — дружина Райнера Бурбон-Сицилійського, титулярного короля Обох Сицилій, мала сина та доньку;
  • Ян Канті (19001961) — був одружений з принцесою Ізабелою Альфонсою Бурбон-Сицилійською, мав четверо дітей.

Граф присвятив себе управлінню своєю власністю, будівництву та розвитку курортів. Марія Кароліна у всьому допомагала чоловікові, ставши його правою рукою у справах. Також сприяла розширенню сімейної бібліотеки.[8] Діти отримали католицьке виховання від приватних репетиторів.[6] На честь доньок, новозбудовані вілли у Ружбахах були названі Марія, Тереза та Кароліна.[2] Подружжя також займалося благодійною та громадською діяльністю. Підтримували зв'язки з польським і словацьким духовенством. Так, надавали представникам духовенства можливості користування своєю багатою бібліотекою, організовували літні канікули для випускників семінарії та студентів католицьких шкіл з Галичини та Королівства Польського. Поширювали релігійну літературу у селищах поблизу своїх маєтностей.[8]

Палац Замойських у Підзамчому, світлина 2019 року

Священник Адольф Плещинський свідчив, що під час Першої Світової війни, 31 липня 1915 року, родина графа через бомбардування Підзамчого, була змушена залишити домівку.[9] Після повернення графиня Замойська з доньками підтримували лікарню Святої Констанції[7] у Мацейовицях.[3]

У лютому 1920 року, після створення Чехословацької Республіки та під час підготовки закону про реформу сільського господарства, Замойському довелося виїхати до словацьких маєтків. Кароліна із донькою Марією Ізабеллою приїхали до нього лише після звільнення сина Яна з армії навесні 1922 року. Згодом, у зв'язку з погіршенням здоров'я Анджея, пара повернулася до Підзамчого. Принцеса втратила чоловіка у липні 1927 року.

Під час окупації Польщі Третім Рейхом здоров'я Марії Кароліни погіршилося, і графиня, страждаючи від діабету, переїхала до Варшави. Старший син навідував матір і підтримував матеріально. Молодший син Ян також надсилав їй фінансову допомогу на ліки, їжу та доглядальницю. Жінка підтримувала давню дружбу з черницями конгрегації Св. Єлизавети (пол. Zgromadzenie Sióstr św. Elżbiety), які дбайливо доглядали за нею під час хвороби.[3] У березні 1940 року до неї вдалося дістатися доньці Марії Терезії, чий чоловік був захоплений НКВС і зник безвісти. У другій половині того ж року овдовіла її донька Марія Ізабелла і надалі мешкала з матір'ю.[8]

Марія Кароліна померла у своїй квартирі в Варшаві у віці 85 років 7 квітня 1941. Ймовірно, похована разом із чоловіком у родинній гробниці в Мацейовіцях.[3]

Нагороди[ред. | ред. код]

Генеалогія[ред. | ред. код]

Фердинанд I
 
Марія Кароліна Австрійська
 
Карл IV
 
Марія Луїза Пармська
 
Фердинанд III
 
Луїза Марія Бурбон-Сицилійська
 
Франциск I
 
Марія Ізабелла Іспанська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Франциск I
 
 
 
 
 
Марія Ізабелла Іспанська
 
 
 
 
 
Леопольд II
 
 
 
 
 
Марія Антонія Бурбон-Сицилійська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Франческо Бурбон-Сицилійський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Ізабелла Австрійська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Кароліна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Світлина Анджея Замойського 1886 року.[1]
  2. а б Курорт Вишні Ружбахи. Принцеса Кароліна. [2] (словац.)
  3. а б в г д е Шляхетений рід Замойських і Любовнянський маєток. [3] [Архівовано 2023-03-08 у Wayback Machine.] (словац.)
  4. «Gazeta Warszawska», 1885, № 262, стор. 4.
  5. Сучасна Словаччина.
  6. а б Курорт графа Замойського. [4] (словац.)
  7. а б Zamoyscy na Podzamczu – cztery pokolenia. [5] (пол.)
  8. а б в г Mariusz Nowak. Dzieje rodu hrabiów Zamoyskich (gałąź na Podzamczu i Maciejowicach) – zarys problemu. Rocznik Lubelskiego Towarzystwa Genealogicznego 2, 61-77. 2010. [6] (пол.)
  9. «Boże zmiłuj się nad nami» – ks. Adolf Pleszczyński o przejściu przez Maciejowice frontu w 1915 r.[7] (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]