Матіола запашна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Матіола запашна

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Евдикоти
Порядок: Капустоцвіті (Brassicales)
Родина: Капустяні (Brassicaceae)
Рід: Матіола[1] (Matthiola)
Вид: Матіола запашна
Matthiola fragrans
(Fisch.) Bunge, 1839
Посилання
Вікісховище: Matthiola fragrans
Віківиди: Matthiola fragrans
EOL: 5153268
IPNI: 286897-1
NCBI: 664021
The Plant List: kew-2359104

Матіола запашна,[2] левкоя запашна або левко́й запашни́й (Matthiola fragrans (Fisch.) Bunge) — багаторічна трав'яна рослина, належить до родини капустяні (Хрестоцвіті). Занесена до Червоної Книги України.

Умови місцезростання[ред. | ред. код]

Східно-євразійський та західно-сибірський вид, поширений від басейну р. Сіверський Донець до Південноуральського плато, а також на півдні Західного Сибіру, північному заході Казахстану. В Україні трапляється на крейдяних відшаруваннях в басейні р. Сіверський Донець (Донецький кряж, південні відроги Середньоруської височини). Поширений у Харківській, Донецькій та Луганській областях.

Зростає на крейдяних відшаруваннях, схилах берегів рік, балках, рідше на рухливих осипах крейди у підніжжя схилів (переважно південна або східна експозиція). Угруповання кл. Helianthemo-Thymetea (порядок Thymo cretacei-Hyssopetalia cretacei). Ксерофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]

Хамефіт. Багаторічна білувато-шерстистоповстиста трав’яна рослина 20–50 см заввишки. Стебла прості або галузисті, біля основі здерев’янілі. Прикореневі листки черешкові, чисельні, від виїмчасто-зубчастих до пірчасторозсічених, з краю часто хвилясті; стеблові листки — сидячі. Суцвіття — китиця, квітки брудно жовтувато-бурі, 20–25 мм завдовжки, 2,5–3 мм завширшки; пелюстки з лінійним відгином. Плоди — сплощені прямостоячі запушені стручки до 11 см завдовжки, 2,5–3 мм завширшки. Квітне наприкінці травня — початку липня, плодоносить у серпні–вересні. Розмножується насінням та вегетативно.

Чисельність та структура популяцій[ред. | ред. код]

Популяції нечисленні, середня щільність дорівнює 2–3 особини на 1 м². Зрідка може мати більш високу щільність. Площа популяцій від 0,1 га до 20 га.

Причини скорочення чисельності: промислова розробка крейди, неконтрольований випас худоби, насадження лісу на крейдяних схилах; вузька екологічна амплітуда виду.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони[ред. | ред. код]

Охороняється у Дворічанському національному природному парку, у відділенні «Стрільцівський степ» Луганського ПЗ та відділені «Крейдова флора» Українського степового ПЗ; також у ботанічних заказниках та заповідних урочищах. Рекомендовано виявляти нові місця знаходження, контролювати стан популяцій, вирощувати у ботанічних садах. Необхідно створити ботанічні заказники в околицях с. Весела Тарасівка Лутугинського р-ну і с. Попівка Краснодонського р-ну в Луганській обл.

Заборонено порушення умов місцезростань виду.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]