Маєвська Тетяна Петрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Тетяна Маєвська
Маєвська Тетяна Петрівна
Народилася 21 листопада 1928(1928-11-21)
м. Харків, УРСР, СРСР
Померла 8 вересня 2003(2003-09-08) (74 роки)
м. Київ, Україна
Країна СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українка
Діяльність науковиця
Alma mater Київський державний університет імені Тараса Шевченка (1953)
Галузь літературознавство
Посада професорка кафедри
Вчене звання доктор філологічних наук (1989)
Науковий ступінь Професор (1991)

Тетяна Петрівна Маєвська (нар.. 21 листопада 1928, Харків, УРСР, СРСР — пом. 8 вересня 2003, Київ, Україна) — український літературознавець, доктор філологічних наук (1989), професор (1991).

Життєпис[ред. | ред. код]

Тетяна Маєвська народилася 1928 року в Харкові. В післявоєнний час вступила до Київського державного університету імені Тараса Шевченка, який закінчила в 1953 році. Свою трудову діяльність розпочала 1953 року на посаді викладача Конотопського будівельного технікуму. Відпрацювавши три роки повернулася до української столиці, де з 1957 року майже три десятиліття працювала в Інституті літератури Академії наук Української РСР. Спочатку, вісім років, на посаді лаборанта у відділі сучасної української літератури, а потім — науковим співробітником у відділі російської літератури.

У 1984 році Тетяна Маєвська обійняла посаду завідувача кафедри російської мови і літератури Центрального інституту вдосконалення вчителів. В 60-річному віці вчена перейшла до своєї альма-матер, працюючи на посаді викладачки кафедри російської літератури Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Через рік, у 1989 році Тетяна Маєвська переїхала до Ніжина на Чернігівщині, де обіймала посаду професора кафедри світової літератури Ніжинського педагогічного інституту. Працювала тут на викладацькій та науковій роботі до 1999 року, а потім переїхала до Херсона. Померла 2003 року в Києві на 75-му році життя.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Вчена вивчала українсько-російські зв'язки, пое­тику реалізму російської літератури XIX століття, творчість українського письменника Миколи Гоголя та російських письменників-народників. Брала участь в укладанні двотомної «Історії українсько-російських літературних зв'язків» (т. 1, Київ, 1987). Уклала бібліографічні покажчики творів та літератури українських письменників Степана Тудора та Андрія Головка.

Наукові праці
  • Слово и подвиг: (Жизнь и творчество С. М. Степняка-Кравчинского). Монографія. Киев, 1968;
  • Идеи и образы русского народнического романа (70–80-е годы XIX в.). Монографія. Киев, 1975;
  • Романтические тенденции в русской прозе конца XIX века. Монографія. Киев, 1978;
  • Гоголевская романтическая традиция в русской и украинской малой прозе начала ХІХ — начала ХХ в. // Гоголь и литература народов Советского Союза. Ереван, 1986;
  • О поэтике про­зы И. С. Шмелева и Н. С. Лескова: (К постановке проблемы) // Питання літературознавства. 1993. Вип. 1.

Джерело[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]