Милорадівка (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станція Милорадівка

Верхівцеве — Кривий Ріг-Головний
Придніпровська залізниця
Криворізька дирекція
с-ще Милорадівка

Вокзал станції Милорадівка
Вокзал станції Милорадівка
Вокзал станції Милорадівка
48°11′58″ пн. ш. 33°57′46″ сх. д. / 48.19944° пн. ш. 33.96278° сх. д. / 48.19944; 33.96278Координати: 48°11′58″ пн. ш. 33°57′46″ сх. д. / 48.19944° пн. ш. 33.96278° сх. д. / 48.19944; 33.96278
Рік відкриття 1884 (140 років)
Колій 4
Платформ 2
Тип платформ(и) бічна та острівна
Форма платформи пряма
Відстань до Києва, км 501
Відстань до Кривого Рогу-Головного, км 55
Відстань до Верхівцеве, км 42
Код станції 458408 ?
Код «Експрес-3» 2210796 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса
Мапа
Милорадівка. Карта розташування: Дніпропетровська область
Милорадівка
Милорадівка
Милорадівка на Вікісховищі

Милора́дівка — вантажно-пасажирська залізнична станція Криворізької дирекції Придніпровської залізниці на лінії Верхівцеве — Кривий Ріг-Головний між станціями Кудашівка (11 км) та Девладове (23 км).

Розташована в однойменному селищі Кам'янського району Дніпропетровської області на схід від міста Кривий Ріг.

Історія[ред. | ред. код]

Станція відкрита у 1884 році і отримала назву від однойменного села Милорадівка, назва якого походить від власника цих місць — графа Милорадовича. Дана місцевість відома тим, що тут у минулі часи пролягав знаменитий Чумацький шлях від Кременчука через містечко Саксагань до Нікополя, де був Микітський перевіз через річку Дніпро. Пізніше цей шлях використовували як поштова та скотопрогонна дорога. Ця місцевість 200 років тому була безлюдною і мала назву Дике поле. Широкий простір степів залучав сюди втікачів людей з поневоленого правобережжя України і півдня Росії, які рятувалися від свавілля поміщиків. З'являлися численні пункти, назва деяких з них, наприклад Гуляйполе, саме дає поняття про привілля і простір.

Пасажирське сполучення[ред. | ред. код]

На станції Милорадівка зупиняються приміські електропоїзди сполученням Дніпро-Головний — Кривий Ріг.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання[ред. | ред. код]