Михайло Юзеф Масальський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Юзеф Масальський
пол. Michał Józef Massalski
Народився 1697
Тракай, Велике князівство Литовське, Річ Посполита
Помер 26 січня 1768(1768-01-26) або 20 січня 1768(1768-01-20)[1]
Країна  Річ Посполита
Діяльність дипломат
Посада Великий гетьман Литовський[2], польний гетьман литовський[3], воєвода Мстиславльський[4], Віленський каштелян[5], посол Сейму Речі Посполитої[d], учасник виборів короля Польщіd, Гродненський старостаd, Маршалок Сейму Речі Посполитої, троцький каштелян[6][7], Великий писар Литовський[8], Маршалок Головного трибуналу Великого князівства Литовського[d], Q65239826?, Q65720389?, староста бержницькийd, Староста Пропойськийd, Чечерський старостаd і Q125526052?
Рід Мосальські
Батько Jan Antoni Massalskid
Мати Anna Wołłowiczd
У шлюбі з Q25712999?[4]
Діти Ігнатій Якуб Масальський, Józef Adrian Massalskid, Jonas Mikalojus Masalskisd, Kazimierz Massalskid, Катерина Масальськаd і Józef Bielawskid
Нагороди
Орден Білого Орла Кавалер ордена Святого Станіслава (Річ Посполита)

Михайло Юзеф Масальський (1700 — 26 грудня 1768) — військовий діяч Великого князівства Литовського і Речі Посполитої, тіун і староста радошковський (з 1717), великий писар литовський (з 1726), воєвода мстиславський (1737—1742), каштелян троцький (1742—1744), каштелян віленський (1744—1768), польний гетьман литовський (1744—1762), великий гетьман литовський (1762—1768). З княжого роду Мосальських (Рюриковичі).

Біографія[ред. | ред. код]

Належав до Другої Гродненської лінії роду Масальських власного гербу. Нащадок мінського воєводи Андрія Масальського через старшого сина Станіслава. Син старости гродненського Яна Масальского (близько 1675—1706) і Ганни Волович.

Вчився у Віленському університеті. З 1717 року — депутат Верховного трибуналу Литви. У 1726 році допомагав Михайлу Чарторийського стати великим канцлером литовським. У 1733 році на елекційному сеймі Речі Посполитої був його маршалком, підтримував кандидатуру Станіслава Лещинського на королівський трон, воював на стороні Лещинського у Війні за польську спадщину, і після поразки відступив в Кенігсберг.

Повернувшись до Литви, став прихильником нового короля Августа III. З 1737 року — воєвода мстиславський. У литовському сеймі виступав за проведення військової реформи, зокрема вимагав збільшити литовське військо. З 1741 маршалок Литовського верховного трибуналу, з 1742 року каштелян троцький, з 1744 — віленський каштелян і польний гетьман литовський, з 1762 — великий гетьман литовський. Висував проект, за яким кожен п'ятдесятий селянин повинен був служити в армії. У 1764 році на його запрошення до Литви вступила російська армія для того, щоб підтримати короля Станіслава Понятовського. Сейм скасував гетьманський титул, а замість нього була створена Військова комісія, яка стояла проти реформ клану Чорторийських.

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина — Франциска Огинська,

діти:

Нагороди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]