Морська корова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Морська корова
Період існування: пізній пліоцен до голоцен, 3.6–0 млн р. т.
Скелет морської корови Стеллера (Hydrodamalis gigas) у Фінському музеї природної історії
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Сирени (Sirenia)
Родина: Дюгоневі (Dugongidae)
Підродина: Hydrodamalinae
Рід: Морська корова (Hydrodamalis)
Retzius, 1794
Типовий вид
Hydrodamalis stelleri
Retzius, 1794
Види

Hydrodamalis gigas (Zimmermann, 1780)
Hydrodamalis cuestae Domning, 1978
?Hydrodamalis spissa Furusawa, 1988

Синоніми[1]
Список
    • Dystomus von Waldheim, 1813
    • Haligyna Billberg, 1827
    • Manati Steller, 1774
    • Nepus von Waldheim, 1814
    • Rhytina Berthold, 1827
    • Rhytine Burmeister, 1837
    • Rytina Illiger, 1811
    • Sirene Link, 1794
    • Stellerus Desmarest, 1822
Вікісховище: Hydrodamalis

Морська корова[2] (Hydrodamalis) — рід вимерлих травоїдних сиренських морських ссавців, до складу якого входять морська корова Стеллера (Hydrodamalis gigas), морська корова Куеста (Hydrodamalis cuestae) і морська корова Такікава (Hydrodamalis spissa). Викопний рід Dusisiren вважається сестринським таксоном Hydrodamalis: разом ці два роди утворюють підродину Hydrodamalinae[1]. Вони були найбільшими представниками ряду Sirenia[3]. Вони досягали до 9 метрів у довжину[4]. Стеллерова морська корова була єдиним представником роду, який зберігся до наших часів, і, хоча раніше була велика кількість у північній частині Тихого океану, до середини 1700-х років її ареал був обмежений єдиною ізольованою популяцією навколо безлюдних Командорських островів. На стеллерову морську корову полювали через м'ясо, шкіру та жир торговці хутром, а також полювали аборигени північного узбережжя Тихого океану, що призвело до вимирання виду й роду через 27 років після відкриття[5]. Морська корова Куеста разом із морською коровою Такікава, ймовірно, вимерли наприкінці пліоцену внаслідок початку льодовикових періодів і подальшого зменшення морських трав — їхнього основного джерела їжі[6].

Sirenia
Halitherium

H. schinzii

H. alleni

Dusisiren

D. jordani

D. reinharti

D. dewana

D. takasatensis

Hydrodamalis

H. gigas

H. cuestae

H. spissa

Dugong

Dugong dugon

Trichechidae
.....Trichechus

Trichechus inunguis

Trichechus manatus

Trichechus senegalensis


Кладограма на основі дослідження Хітоші Фуруваші 2004 року[7]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Hydrodamalis. Fossilwork.org. Процитовано 17.12.2021. 
  2. Маркевич, О. П. Номенклатура // Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 208.
  3. Furusawa, H. (1988). A new species of hydrodamaline Sirenia from Hokkaido, Japan. Takikawa Museum of Art and Natural History. с. 1–73. 
  4. Marsh, Helene; O'Shea, Thomas J.; Reynolds III, John E. (2011). Steller's sea cow: discovery, biology and exploitation of a relict giant sirenian. Ecology and Conservation of the Sirenia: Dugongs and Manatees. New York: Cambridge University Press. с. 18–35. ISBN 978-0-521-88828-8. 
  5. Jones, Ryan T. (September 2011). A 'Havock Made among Them': Animals, Empire, and Extinction in the Russian North Pacific, 1741–1810. Environmental History. 16 (4): 585–609. doi:10.1093/envhis/emr091. JSTOR 23049853. 
  6. Domning, Daryl P. (1978). An Ecological Model for Late Tertiary Sirenian Evolution in the North Pacific Ocean. Systematic Zoology. 25 (4): 352–362. doi:10.2307/2412510. JSTOR 2412510. 
  7. Furusawa, Hitoshi (2004). A phylogeny of the North Pacific Sirenia (Dugongidae: Hydrodamalinae) based on a comparative study of endocranial casts. Paleontological Research. 8 (2): 91–98. doi:10.2517/prpsj.8.91.