Морська корова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Морська корова
Em - Hydrodamalis gigas model.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
- Амніоти (Amniota)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Звіри (Theria)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Надряд: Афротерії (Afrotheria)
Ряд: Сирени (Sirenia)
Родина: Дюгоневі (Dugongidae)
Підродина: Hydrodamalinae
Рід: Hydrodamalis
Retzius, 1794
Вид: Морська корова
Біноміальна назва
Hydrodamalis gigas
(Zimmermann, 1780)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Hydrodamalis gigas
ITIS logo.jpg ITIS: 180681
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 10303
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 63631
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Hydrodamalis gigas
Fossilworks: 53136[1] 53136[1]

Морська корова або стеллерова корова (Hydrodamalis gigas) — вимерла морська тварина з родини дюгоневих ряду сирен. Була єдиним видом цього ряду який мешкав у холодних водах.

Морська корова була завдовжки 8 — 10 м і вагою до 3,5 тонн. Мешкали поблизу Командорських островів у Тихому океані. Вони майже не пірнали й плавали на мілководді, харчуючись здебільшого морською капустою. Морські корови жили стадами. Зазвичай, самець і самиця трималися поруч, дитинчат вони тримали перед собою. Спина морських корів перебували постійно над водою. Їхнім єдиним заняттям був пошук їжі. Під час живлення морські корови постійно рухали головою й шиєю, як бики, і щодві хвилини висували голову з води, щоб набрати свіжого повітря, при цьому видавали звук подібний до кінського іржання. За схожіть своєї поведінки з коровами на пасовищі вони й отримали назву.

Відкриття та описи очевидців[ред.ред. код]

Малюнок морської корови виконаний Джорджем Стеллером. Зверніть увагу, що хвіст намальовано під таким кутом лише для того, щоб краще показати його форму.
Скелет морської корови в Музеї природи Харківського національного університету

Уперше європейці побачили морських корів 6 листопада 1741 року коли на них натрапила експедиція Вітуса Беринга.

Відомий науковець Г. Стеллер, завдяки якому нам ця тварина і стала відома, і на честь якого її назвали, описав цей вид і процес полювання на цю велику морську істоту.

«21 травня 1742 року, — писав Стеллер, — була зроблена перша спроба зачепити цю сильну й величезну тварину спеціально виготовленим великим залізним гаком, прив'язаним до міцного довгого канату, і витягти її на берег. Та спроба не вдалася: шкіра виявилася твердою й міцною, а гачок занадто тупим. Намагалися змінити його, але подальші спроби призводили до того, що тварини зривалися в море разом з гаком і канатом».

«З можливою обережністю ми підпливали до тварин, які стадами бродили по своєму водному пасовищу вздовж берегів. Як тільки гарпунник втикав у тварину гарпун, люди, які перебували на березі, починали поступово тягти її з води, у той час як ті, що сиділи в шлюпці, наближалися до тварини й наносили їй удари ножем і багнетами, поки вона не спливала кров'ю, що фонтанами била з її ран. При припливі тварина витягалася на берег і там прикріплювалася. Як тільки вода спадала і тварина лежала на суші, у неї вирізали м'ясо й жир і з радістю доставляли до хат».

Морські корови зовсім не боялися людей, що дуже полегшувало процес полювання. При цьому їх ареал, Командорські острови перебував на шляху з Камчатки в Америку. Вони стали продовольчою базою російських промислових експедицій. Проте запаси острову були мізерно малі в порівнянні з дедалі ростучою потребою в солонині Камчатського й Охотського промислового флотів. Тож великі, смачні й абсолютно беззахисні морські корови були приречені на винищення. Що й сталося менш як за 30 років — 1768 року була вбита остання морська корова. Ця тварина була приречена на зникнення з лиця Землі.

  1. а б в Fossilworks