Мосгаз (телесеріал)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мосгаз
Тип телесеріал
Телеканал(и) Перший канал і Інтер
Жанр драма і детектив
Формат зображення 16:9
Компанія Мосфільм і Red Squared
Сценарист Кудря Зоя Анатоліївнаd
Режисер Малюков Андрій Ігорович
Оператор Aleksey Fyodorovd
У головних ролях Андрій Смоляков
Александрова Марина Андріївна
Кузнецова Агнія Євгеніївна
Матвєєв Максим Олександрович
Ходченкова Світлана Вікторівна
Чурсін Юрій Анатолійович
Країна-виробник  Росія
Місце зйомок Тутаєв, Ярославль і Москва
Мова оригіналу російська
Перший показ 8 жовтня 201211 жовтня 2012
Кількість сезонів 1
Кількість серій 8
Посилання

«Мосгаз» — російський десятисерійний детективний телевізійний художній фільм 2012 року, знятий режисером Андрієм Малюковим. Сценарій фільму віддалено заснований на п'яти злочинах, скоєних у Москві одним із перших радянських серійних убивць Володимиром Йонесяном, у період із грудня 1963 по січень 1964 року.

У Росії прем'єра відбулася на «Першому каналі» 29 жовтня 2012[1] . У 2014 році телесеріал був нагороджений премією «Золотий орел» у номінації «Найкращий телефільм або міні-серіал (до 10 серій)».

Телесеріал «Мосгаз» є першим у серії детективів про майора Черкасова. Пригоди майора Івана Черкасова продовжились у телесеріалах:

  • «Кат» (2014);
  • «Павук» (2015);
  • «Шакал» (2016);
  • «Операція „Сатана“» (2018);
  • «Формула помсти» (2019);
  • «Катран» (2020);
  • «Пастка» (2021).

Сюжет[ред. | ред. код]

1 грудня 1962 року Микита Хрущов відвідує виставку художників-авангардистів у Манежі і обрушує хвилю різкої критики на молодого амбітного художника Стаса Шелеста. Через деякий час хтось вбиває хлопчика Сергія Чеботаря. Справою займаються майор Іван Черкасов[2] та лейтенант-криміналіст Соня Тимофєєва, яким за допомогою єдиного свідка — друга Сергія Славика Карпухіна, — вдається скласти приблизний портрет убивці: чоловік в окулярах, темному пальті, вушанці з бородою та вусами. У квартири він проникає, кажучи «Мосгаз. Відкрийте!».

Зрештою докази та підозри виводять Черкасова та Соню на Стаса Шелеста (який, за сумісництвом, друг Соні), та його друзів-акторів, один з яких, Влад Вихров, закохується у Соню, але загинуть ще вісім людей, перш ніж справжній вбивця нарешті розкриє себе.

Ролі виконують[ред. | ред. код]

У головних ролях[ред. | ред. код]

  • Андрій Смоляков — Іван Петрович Черкасов, майор міліції (серії 1-5 та 8), капітан міліції (серії 5-8), начальник карного розшуку районного відділення міліції
  • Марина Олександрова — Софія (Соня) Борисівна Тимофєєва, молодший лейтенант міліції, експерт-криміналіст (прототип — Софія Файнштейн)
  • Максим Матвєєв — Владислав (Влад) Георгійович Вихров, співак, артист Московського державного театру музичної комедії
  • Юрій Чурсін — Станіслав (Стас) Петрович Шелест (Нілін), художник-декоратор у Московському державному театрі музичної комедії
  • Агнія Кузнєцова — Наталія Василівна Строєва, художник, подруга Соні Тимофєєвої та дівчина Стаса Шелеста
  • Світлана Ходченкова — Ірина Вікторівна Лаврова, артистка кордебалету у Московському державному театрі музичної комедії, подруга Влада Вихрова
  • Катерина Клімова — Віра Іллівна Томіліна, дружина (потім — колишня дружина) Івана Черкасова, директор універмагу «Московський»
  • Даніела Стоянович — Маргарита Семенівна Карпухіна, лікар-педіатр, мати Славіка
  • Анатолій Кузнєцов — Анатолій Тимофєєв, генерал, дід Соні, фронтовий друг Івана Черкасова
  • Олександр Дробитько — Славік Карпухін, син Маргарити Семенівни (прототип — Артем Фролов)

У ролях[ред. | ред. код]

  • Роман Мадянов — Едуард Максимович Самойленко, директор Московського державного театру музичної комедії
  • Олексій Бардуков — Олексій Гаркуша, старший лейтенант міліції, оперативник
  • Юрій Тарасов — Микита Васильович Пожидаєв, майор міліції, співробітник МУРу
  • Анатолій Гущин — Василь Перм'як, оперативник
  • Володимир Юматов — Григорій Михайлович Чудовський, журналіст, фронтовий друг Івана Черкасова
  • Євгенія Дмитрієва — Алевтина Матвіївна Чоботар, бібліотекар, дружина Ігоря Васильовича, мати Сергія
  • Владислав Вєтров — Ігор Васильович Чоботар, технолог ткацької фабрики, чоловік Алевтини Матвіївни, батько Сергія
  • Ігор Савочкін — Микола Арсенович Агєєв, підозрюваний у серії жорстоких вбивств
  • Луїза Мосендз — Зінаїда Василівна Кац, експерт
  • Вадим Андрєєв — Федір Григорович Шаблін, полковник міліції, начальник МУРу, колишній фронтовик
  • Борис Каморзін — Дмитро Романович Перетягін
  • Алефтіна Євдокимова — Кіра Іллівна, мати першої дружини Черкасова
  • Раїса Рязанова — тітка Даша, помічниця в будинку генерала Тимофєєва
  • Аліна Ольшанська — Потапова
  • Данило Кокін — Цепляєв («Милиця»)
  • Анастасія Шалонько — Валя, сусідка та подруга Славіка Карпухіна
  • Сергій Лосєв — Микита Сергійович Хрущов, Перший секретар ЦК КПРС (озвучив Сергій Безруков)
  • В'ячеслав Чепурченко — Юрков, сержант, дільничний інспектор міліції
  • Денис Курочка — Алік Фатьянов, фотограф-криміналіст
  • Олег Васильков — «Тугрик», колишній зек, таємний інформатор Івана Черкасова
  • Семен Тріскунов — Сергій Чеботар («Чебот»), син Ігоря Васильовича та Алевтини Матвіївни (прототип — Костянтин Соболєв)

Критика[ред. | ред. код]

Хоча промореклама серіалу насамперед посилалася на Йонесяна, сам серіал є дуже вільним викладом реальних подій і запозичує вкрай мало реальних деталей із справи Йонесяна.

Згідно з газетою «Співрозмовник», автори серіалу вирішили показати історію не про Йонесяна та його злочини, а про час, коли це відбувалося, і тому образ «МосГазу» в серіалі багато в чому романтизований, а саме поєднання «МосГаз-Іонесян» було використане для піару.[3]

Імовірно, всіх співробітників МУРу, які займалися справою Йонесяна, на момент прем'єри серіалу вже не було в живих[4](криміналіст Софія Файнштейн, яка створювала фоторобот Іонесяна, померла за півроку до прем'єри 25 травня 2012[5]). Керівник прес-групи МУРу Олексій Бахромєєв заявив, що сюжет повністю «висмоктаний з пальця», зазначивши, що зумів подивитися лише півтори серії, і що автори серіалу офіційно за консультацією в МУР не зверталися[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Детективный телесериал «Мосгаз» (Россия, 2012) (рос.). Официальный сайт «Первого канала» // 1tv.ru. 29 жовтня 2012. Архів оригіналу за 30 грудня 2012. Процитовано 4 листопада 2012.
  2. «Мосгаз». Новое дело майора Черкасова [Архівовано 21 листопада 2021 у Wayback Machine.] // 1tv.com, окт 2019
  3. Ольга Сабурова (31 жовтня 2012). Сериал «МосГаз»: Первый канал и уловка для зрителя (рос.). Собеседник. Архів оригіналу за 29 грудня 2012. Процитовано 4 листопада 2012.
  4. а б Евгения Коробкова, Елена Мотренко (4 листопада 2012). Сотрудники МУРа о сериале «МосГаз»: Из пальца высосано – всё очень долго и мутно (рос.). Вечерняя Москва. Архів оригіналу за 16 березня 2013. Процитовано 3 березня 2013.
  5. Совет ветеранов, сотрудники и слушатели ЦПП ГУ МВД России по г. Москве. НЕКРОЛОГ СОФЬЯ ИСААКОВНА. Петровка 38 (рос.). Архів оригіналу за 16 березня 2013. Процитовано 3 березня 2013.

Посилання[ред. | ред. код]