Хрущов Микита Сергійович

Микита Сергійович Хрущов Никита Сергеевич Хрущёв
Перший секретар ЦК КПРС
Час на посаді:
7 вересня 1953 — 14 жовтня 1964
Попередник	Йосип Сталін
Наступник	Леонід Брежнєв
Голова Ради Міністрів СРСР
Час на посаді:
27 березня 1958 — 15 жовтня 1964
Попередник	Микола Олександрович Булганін
Наступник	Олексій Миколайович Косигін
3-й Перший Секретар ЦК КП(б)У
Час на посаді:
27 січня 1938 — 3 березня 1947
Попередник	Посада відновлена; Станіслав Вікентійович Косіор як Генеральний Секретар ЦК КП України
Наступник	Лазар Мойсейович Каганович
5-й Перший Секретар ЦК КПУ
Час на посаді:
18 грудня 1947 — 18 грудня 1949
Попередник	Лазар Мойсейович Каганович
Наступник	Леонід Георгійович Мельников
Народився	3 (15) квітня 1894(1894-04-15) село Калинівка, Курська губернія
Помер	11 вересня 1971(1971-09-11) (77 років) Москва
Політична партія	КПРС
Дружина	Єфросинія Хрущова (пом.) Маруся Хрущова (розвед.) Ніна Хрущова
Релігія	Атеїзм
Нагороди

Хрущо́в Мики́та Сергі́йович (*3 (15) квітня 1894(18940415), Калинівка — † 11 вересня 1971) — перший секретар КПРС (1953–1964), Голова Ради Міністрів СРСР (1958–1964), Герой Радянського Союзу (1964), тричі Герой Соціалістичної Праці (1954, 1957, 1961), генерал-лейтенант (1943).

Молоді роки

Народився у селі Калинівка Курської губернії (тепер Курська область) в селянській родині. Його батько Сергій Никанорович та дід Никанор Сергійович були селянами. Будучи підлітком, Микита працював підпаском — пас овець, телят.

В 1908 році, коли Микиті минуло 14, його сім'я переїхала на Успенський рудник, недалеко від Юзівки — робітничого селища з населенням 40 тисяч людей, однією лікарнею та десятками винних та пивних лавок. Микита знову найнявся пасти корів, чистив котли на шахтах. Потім був взятий учнем слюсаря, допомогав ремонтувати шахтарське обладнання.

У 1918 Хрущов вступив до Комуністичної партії і з початку 1920-их років став низовим партійним робітником, з 1926 — секретарем Петрово-Мар'їнського районного комітету КП(б)У. Його кар'єра як визначного партійного керівника починається з 1929, коли він навчався в Московській Промисловій Академії в одній групі з дружиною Сталіна Надєждою Алілуєвою і, завдяки даній нею персональній характеристиці, здобув довіру Сталіна, якою користувався до смерті останнього.

У верхівці КПРС

З 1938 до 1949 (з перервою від березня до грудня 1947, коли першим секретарем ЦК КП(б)У був Л. Каганович). Хрущов очолював КП(б)У як перший секретар її ЦК, а в другій половині 1949 знову повернувся до Москви, де був секретарем ЦК ВКП(б) і першим секретарем Московського обласного комітету партії. По смерті Сталіна Хрущов став першим секретарем ЦК КПРС, а з березня 1958 зосередив у своїх руках партійне і державне керівництво, ставши головою Ради міністрів СРСР. У жовтні 1964 внаслідок внутрішнього перевороту в Політбюро ЦК КПРС Хрущов був позбавлений усіх посад й усунений від державного і партійного керівництва.

Микита Хрущов і Йосип Сталін, 1936 рік

За життя Сталіна Хрущов був вірним виконавцем його доручень, чим і заслужив довіру могутнього протектора. Сталінську політику, бувши першим секретарем ЦК КП(б)У, Хрущов неухильно здійснював і в Україні. На цей період його діяльності в Україні припадають: важкий останній рік єжовщини, окупація, а потім приєднання до УРСР Галичини й Волині (1939) та Буковини (1940), наступний, особливо на початку війни кривавий терор на західно-українських землях, організація більшовицької партизанщини під час Другої світової війни, голод 1946–1947 і післявоєнне посилення боротьби з українським повстанським рухом.

Керівник СРСР

Очоливши по смерті Сталіна КПРС, а згодом й уряд СРСР, сміливістю господарсько-політичних перебудов Хрущов виявив себе як найяскравіша індивідуальність, єдина серед спадкоємців Сталіна. На XX з'їзді КПРС (лютий 1956) він виступив з доповіддю «Про культ особи та його наслідки», розпочавши цим боротьбу проти культу особи Сталіна. М. Хрущов вжив рішучих заходів до забезпечення країни продуктами харчування, розпочавши аграрну реформу : були встановлені підвищені, більш обгрунтовані, ніж раніше, закупівельні ціни на сільгосппродукцію; для вирішення зернової проблеми ініційоване освоєння цілинних земель (від 1954 року); більш ніж 120 000 спеціалістів сільського господарства були переведені із управлінського апарату на роботу до села; була розпочата реорганізація МТС, здійснений продаж техніки колгоспам; були списані борги колгоспів минулих років; був скасований податок на особисте господарство; почалося призначення пенсій колгоспникам; було дозволено видавати паспорти сільським жителям. Була здійснена перебудова управління промисловістю і сільським господарством: утворення раднаргоспів, промислових районів, поділ обкомів КПРС на сільські й міські тощо.

Зустріч з Джоном Кеннеді у Відні (1961)

Однак, ці його заходи або не мали успіху (наприклад, примусові посіви кукурудзи в районах, де не було сприятливих для цієї культури умов, перебудова партійних організацій за виробничим принципом), або ж вони не були доведені до кінця: ініціювавши розвінчання «культу особи», сам же і повернувся до політики ресталінізації; допустивши деяку свободу думки, з кінця 1962 розпочав переслідування т. зв. «абстракціонізму» й «модернізму» в літературі та мистецтві; початковими заходами десталінізації сприяв деякому поширенню прав національних республік, але згодом їх унедійснив посиленням боротьби проти націоналізму в цих республіках. Особливо важкий своїми наслідками, зокрема в Україні, хрущовський закон «Про зміцнення зв'язку школи з життям» (1958), за яким запроваджено посилену русифікацію не лише освіти, а й усього культурного життя.

Ця непослідовність політики Хрущова викликала, з одного боку, розчарування й незадоволення населення, у висліді якого розвинувся рух опору, в національних республіках, спрямований головно проти нац. дискримінації; а з другого — у керівних колах КПРС страх перед т. зв. «волюнтаристичними» методами хрущовського керівництва, які загрожували розвалити вироблену Сталіном тоталітарну систему. Це останнє й стало причиною внутрішнього перевороту в Політбюро ЦК КПРС 1964, внаслідок якого Хрущова усунено з усіх керівних позицій.

Леонід Брежнєв, котрий замінив Хрущова на посту Генерального секретаря ЦК КПРС, пропонував В. Семичастному, голові КДБ СРСР у період підготовки Пленуму ЦК КПРС 1964 року, фізично позбутися М. С. Хрущова шляхом улаштування аварії літака, автокатастрофи, отруєння або арешту.

Хрущов залишив «Спогади», в яких дещо критично, але назагал схвально оцінює лінію партії за доби його активної політичної діяльності.

Див. також

• Військова реформа Хрущова

Література

• Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
• Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
• Проф. Микола Чубатий. Новий уряд Східної України. // Собода. — Джерзі Сіті і Ню Йорк, № 39, 1 березня 1944 року. Стор. 2.
• Проф. Микола Чубатий. Новий уряд Східної України. (Продовження). // Собода. — Джерзі Сіті і Ню Йорк, № 40, 1 березня 1944 року. Стор. 4.