Міжзоряна планета

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Уявлення художника про міжзоряну планету аналог Юпітера.

Плане́та-сирота́ (відома також під іншими назвами: планета-мандрівни́к [1], міжзоряна планета, вільна планета, квазіпланета, або самітня планета) — об'єкт, що має масу, яку можна порівняти з планетарною, і є по суті планетою, але не пов'язаний гравітаційно ні з якою зіркою, коричневим карликом, і навіть найчастіше просто з іншою планетою (хоча така планета може мати супутники).

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Якщо планета знаходиться в галактиці, вона обертається навколо галактичного ядра (період обертання зазвичай дуже великий). В іншому випадку мова йде про міжгалактичні планети, і планета не обертається навколо чого-небудь.

Деякі астрономи говорять про випадки виявлення таких планет (наприклад, Хамелеон 110913-773444), але всі такі випадки не є підтвердженими. [2]

Більшість астрономів не вірять в самостійну можливість формування такої планети і вважають, що такі планети можуть з'являтися шляхом зриву з орбіти своєї зірки в результаті якого-небудь катаклізму.[3] Інші ж вважають, що поняття «планета» повинно застосовуватися тільки в тому випадку, якщо вона сформувалася із залишків зірки, і подібний об'єкт навіть не є в повному розумінні планетою. Приміром, газовий гігант з масою менше коричневого карлика, що не має зірки, навколо якої він обертається, повинен визначатися як субкоричневий карлик (це клас зірок, а не планет, хоча в субкоричневих карликів немає термоядерних реакцій), оскільки механізм формування таких об'єктів аналогічний формуванню зірок, отже, це не планета по суті, хоча нею є. [4][5]

Міжнародний астрономічний союз запропонував відносити ці планети до субкоричневих карликів .[6]. Інші астрономи вважають що потрібно такі планети віднести до класу планетарів, як підвид планети.

Деякі особливості супутників планет-сиріт[ред.ред. код]

Деякі екзопланети, такі як планемо 2M1207B, яке обертається навколо коричневого карлика, має обширні пилові хмари з дрібних частинок. Якщо достатньо великі екзопланети сформуються поза зірки, то навколо них можуть згодом сформуватися супутники поменше, у тому числі планети земного типу. Такі супутники-планети не можуть бути однозначно зараховані як до сиріт, так і повноцінних планет (екзопланет), оскільки материнський об'єкт сам є планетою-сиротою, в той же час за механізмом формування немає відмінностей від формування Сонячної або іншої системи.

Останні дані (на 2012 рік)[ред.ред. код]

Досить серйозним кандидатом на таку самітню планету є об’єкт CFBDSIR 2149-0403, відкритий у листопаді 2012 року.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Інтернет-посилання[ред.ред. код]