Подвійна зоря

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Схематичне зображення двох небесних тіл, що обертаються навколо спільного центру мас.

Подвійна зоря — система з двох гравітаційно пов'язаних зір, які обертаються навколо спільного центру мас по еліптичних орбітах. Інколи трапляються системи із трьох і більше зірок; у тому загальному разі система називається кратною зіркою.

Види подвійних зірок та їх спостереження[ред.ред. код]

Візуально-подвійні зорі[ред.ред. код]

Подвійні зорі, які можна побачити окремо одну від одної, називають візуально-подвійними. Для цих зірок вдається визначити зміну з часом позиційного кута та оцінити період обертання. Такою зіркою є Сіріус, що складається з компонентів A і B, які розрізняються за допомогою досить потужного телескопа.

Компоненти більшості подвійних систем занадто близькі одна до одної або ж занадто віддалені від Сонячної системи, через що їх неможливо розрізнити навіть за допомогою найпотужніших телескопів. У цьому випадку їх подвійність можливо виявити за деякими іншими ознаками.

Затемнювано-подвійні зорі[ред.ред. код]

Ілюстрація затемнювано-подвійної зорі

Спостерігаються завдяки коливаннями блиску, зумовленим періодичними затемненнями однієї зірки іншою. Це відбувається в тих рідкісних випадках, коли Земля розташована в площині орбіти зір. Внаслідок чого спостерігається періодичне поперемінне затемнення одним компонентом іншого. Відповідно, спостерігається два зниження яскравості протягом одного циклу. Менше зниження, коли яскравіша зоря закриває від нас більш тьмяну і сильніше падіння видимої зоряної величини, коли відбувається навпаки. Найвідомішою зорею такого типу є Алголь.

Спектрально-подвійні зорі[ред.ред. код]

Спостерігаються завдяки періодичним зсувам спектральних ліній.

Якщо подвійна зірка має значний власний рух, то можна спостерігати періодичні відхилення траекторії руху головного компоненту на небесній сфері від прямої лінії.

Оптично подвійні зорі[ред.ред. код]

Іноді буває, що дві фізично не пов'язані між собою зірки випадково проектуються на небосхилі поряд. Такі зірки називають оптично подвійними — на противагу «справжнім», фізично подвійним. Класичним прикладом таких зірок є Міцар і Алькор у сузір'ї(Великої Ведмедиці).

Гравітаційна взаємодія між компонентами[ред.ред. код]

Подвійні зорі утримуються разом взаємним тяжінням. Обидві зорі подвійної системи обертаються еліптичними орбітами навколо спільного центру мас цих зір. Якщо відстань між компонентами дуже велика, орбітальний період може вимірюватися роками, інколи ж цілим століттям чи більше. Для тісних систем їх орбітальний період може становити лише кілька годин. Якщо досить масивні зорі обертаються на близькій відстані одна від одної, стають помітними релятивістські ефекти, такі як зсув периастра та зменшення орбітального періоду внаслідок випромінювання системою гравітаційних хвиль (останнє призводить до того, що кінець-кінцем дві зірки зіштовхуються).

Компоненти подвійних зір[ред.ред. код]

Є різні подвійні зірки: бувають дві схожі зорі у парі, а є різні (зазвичай, це червоний гігант та білий карлик). Але, незалежно від своїх типу, ці зорі найкраще піддаються вивченню: аналізуючи їх взаємодію, вченим вдається з'ясувати майже всі параметри, включаючи масу, форму орбіт і навіть характеристики близько розташованих до них зір. Зазвичай, ці зорі мають дещо витягнуту форму внаслідок взаємного тяжіння. Приблизно половина всіх зір нашої Галактики належить до подвійних систем, отже подвійні зірки, які обертаються одна навколо іншої, явище дуже поширене.

Належність до подвійної системи дуже впливає еволюцію зорі, особливо коли вони перебувають близько одна до одної. Протягом свого існування зірка змінює свої розміри. І якщо дві зорі перебувають поруч, то одна з них заповнивши свою порожнину Роша почне втрачати речовину. Потоки речовини, що рухаються від однієї зорі до іншої призводять до вибухів, таких як вибухи нових і наднових зір і по суті є міжзоряним вітром.

Можливість існування планет у системах подвійних і кратних зір довгий час вважалася вкрай малоймовірною. Проте в 90-х роках подібні об'єкти почали відкривати масово. Найбільша кількість відомих планет навколо однієї з подвійних зірок, 55 Рака A — 5 планет[1].

Див. також[ред.ред. код]

Джерела і посилання[ред.ред. код]

  1. «База даних позасонячних об'єктів». SIMBAD. Архів оригіналу за 2013-06-25. (англ.)