Микуличі (Підкарпатське воєводство)
Село
 Координати 50°00′00″ пн. ш. 22°25′59″ сх. д. / 50.000000000028° пн. ш. 22.43333000002778022° сх. д.Координати: 50°00′00″ пн. ш. 22°25′59″ сх. д. / 50.000000000028° пн. ш. 22.43333000002778022° сх. д.
|
Микуличі (пол. Mikulice) — село в Польщі, у гміні Ґаць Переворського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 520 осіб (2011[1]).
Розташування[ред. | ред. код]
Село знаходиться за 7 км на схід від адміністративного центру ґміни села Гать, за 8 км на південний захід від адміністративного центру повіту Переворська і за 32 км на схід від адміністративного центру воєводства Ряшева.
Історія[ред. | ред. код]
Після захоплення Галичини поляками Оттон Пілицький надавав лицарю Вербенці село Микуличі в 1375 р., називаючи в цьому ж документі сусідні села Нижатичі, Сетеш, Острів. Тоді ж початі латинізація та полонізація місцевого українського населення лівобережного Надсяння, зокрема вже до 1391 р. утворили в Нижатичах латинську парафію. Після смерті Оттона Пілицького всі довколишні села були у власності його доньки Ельжбети Грановської, яка 2 травня 1415 р. вийшла заміж за короля Владислава II Ягайла і Нижатичі стали королівською власністю. В 1515 р. село входило до каньчузького ключа Перемишльської землі Руського воєводства.
Село купив 1583 року Костянтин Корнякт.
У 1831 р. в селі було 2 греко-католики, які належали до парафії Кречовичі Каньчузького деканату Перемишльської єпархії.[2] На той час унаслідок півтисячоліття польської колоніальної політики українці лівобережного Надсяння опинилися в меншості.
Згідно з "Географічним словником Королівства Польського" Микуличі в 1885 р. були частиною села Острів, яке належало до Ланцутського повіту Королівства Галичини і Володимирії, у Микуличах наявний 241 римо-католик. За даними шематизму того року в селі було 4 греко-католики.[3]
У міжвоєнний період село входило до ґміни Каньчуга Переворського повіту Львівського воєводства, українці-грекокатолики належали до парафії Каньчуга Лежайського деканату Перемишльської єпархії[4]. Українці не могли протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни.
У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Демографія[ред. | ред. код]
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 254 | 59 | 169 | 26 |
| Жінки | 266 | 52 | 148 | 66 |
| Разом | 520 | 111 | 317 | 92 |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Schematismus Universi Venerabilis Cleri Dioeceseos Graeco Catholicae Premisliensis pro Anno Domini 1831, p. 56. Архів оригіналу за 10 листопада 2017. Процитовано 13 грудня 2017.
- ↑ Схиматизм всего клира руско-католического Епархій соединених Перемиской, Самборской и Сяноцкой на Рок от Рожд. Хр. 1886. — с. 132. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 13 грудня 2017.
- ↑ Шематизм греко-католицького духовенства злучених епархій Перемиської, Самбірської і Сяніцької на рік Божий 1937. — с. 64. Архів оригіналу за 10 липня 2018. Процитовано 13 грудня 2017.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Джерела[ред. | ред. код]
- Mikulice 2 // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 410. (пол.)
| ||||||||
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |