Науменко Степан Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Степан Іванович Науменко
Народження 7 січня 1920(1920-01-07)
Злинка
Смерть 20 листопада 2004(2004-11-20) (84 роки)
Подольськ
Поховання Подольськ
Країна СРСР СРСРРосія Росія
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ винищувальна авіація
Роки служби 1937–1961
Партія КПРС
Звання  Полковник авіації
Командування 32-й гв. вап
Війни / битви Німецько-радянська війна
Корейська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»

Степа́н Іва́нович Нау́менко (нар. 7 січня 1920(19200107) — пом. 20 листопада 2004) — радянський військовий льотчик, заступник командира ескадрильї 29-го гвардійського винищувального авіаційного полку 50-ї винищувальної авіаційної дивізії (64-й винищувальний авіаційний корпус), гвардії майор. Герой Радянського Союзу (1951).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 7 січня 1920 року в селі Злинка, нині Маловисківський район Кіровоградської області, в селянській родині. Українець. 1936 року закінчив 9 класів середньої школи, працював токарем у трудовій колонії в Одесі.

До лав РСЧА призваний у 1937 році. 1939 року закінчив Ленінградське військове авіаційно-технічне училище. Служив авіаційним техніком у 2-у Чкаловському військовому авіаційному училищі. З листопада 1941 року — механік авіаційної ланки 615-го нічного бомбардувального авіаційного полку ВПС Приволзького ВО. Учасник німецько-радянської війни з грудня 1941 по квітень 1942 року. У складі 10-ї змішаної авіаційної дивізії ВПС 43-ї армії Західного фронту військтехнік ІІ рангу С. І. Науменко брав участь в обороні Москви та Ржевсько-Вяземській наступальній операції.

З квітня по вересень 1942 року навчався в 6-й Воронезькій військовій авіаційній школі початкового навчання. У 1943 році закінчив Бірську військову авіаційну школу льотчиків, у 1944 році — курси командирів авіаланок. З листопада 1944 року — командир авіаланки 195-го винищувального авіаційного полку 324-ї винищувальної авіаційної дивізії ВПС Московського ВО, здійснював перегін літаків на фронт. По закінченні війни продовжив військову службу в частинах ВПС СРСР. З квітня 1947 року — командир авіаланки 29-го гвардійського винищувального авіаційного полку, з 1950 року — помічник командира ескадрильї того ж полку. Член ВКП(б) з 1947 року.

Учасник корейської війни у складі 29-го гвардійського винищувального авіаційного полку з літа 1950 року. До лютого 1951 року на реактивному винищувачі МіГ-15біс здійснив 70 бойових вильотів, провів 10 повітряних боїв, у яких збив особисто 5 та в складі групи — 6 літаків супротивника.

З березня 1951 року — помічник командира 29-го гвардійського винищувального авіаційного полку. 1952 року закінчив Липецькі вищі офіцерські льотно-тактичні курси удосконалення офіцерського складу. З грудня 1952 року — командир ескадрильї 234-го винищувального авіаційного полку 9-ї винищувальної авіаційної дивізії ВПС МВО. З лютого 1953 року — в складі 32-го гвардійського винищувального авіаційного полку: помічник командира полку, з 1957 року — заступник командира полку, з 1958 року — перший заступник командира полку, а з вересня 1959 року — командир полку. В березні 1961 року полковник С. І. Науменко вийшов у запас.

Закінчив педагогічний інститут. Мешкав у Подольську Московської області, працював заступником директора СШ № 23, викладав фізику. Помер 20 листопада 2004 року, похований Алеї Геров Подольського міського цвинтаря.

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 12 травня 1951 року за зразкове виконання бойових завдань командування та виявлені при цьому відвагу і героїзм, гвардії майору Науменку Степану Івановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 6634).

Також був нагороджений орденами Червоного Прапора (22.02.1956), Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), двома орденами Червоної Зірки (03.11.1953, 29.04.1954) і медалями.

Література[ред. | ред. код]

  • Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 208–210.

Посилання[ред. | ред. код]