Національний парк Баллікрой

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Національний парк Баликрой)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Національний парк Баллікрой
54°01′ пн. ш. 9°42′ зх. д. / 54.017° пн. ш. 9.700° зх. д. / 54.017; -9.700Координати: 54°01′ пн. ш. 9°42′ зх. д. / 54.017° пн. ш. 9.700° зх. д. / 54.017; -9.700
Країна  Ірландія
Розташування Мейо
Площа 117,79 км²
Засновано 1998
Оператор National Parks and Wildlife Serviced
Статус: International Dark Sky Parkd
Національний парк Баллікрой. Карта розташування: Ірландія
Національний парк Баллікрой
Національний парк Баллікрой (Ірландія)
Мапа

CMNS: Національний парк Баллікрой у Вікісховищі

Баллікрой (ірландською: Pairc Náisiúnta Bhaile Chruaich) розташований в Оуендафф/гори Нефін територія баронства Ерріс у північно-західному графстві Мейо, Ірландія. Це одне з найбільших просторів торфовищ у Європі, що складається з 117,79 км2 атлантичного покривного болота. Це унікальне оселище існування з різноманітною флорою та фауною. Він був створений як національний парк 1 листопада 1998 р.[1] Район парку є кандидатом на особливий заповідник (cSAC) як частина ділянки, відомої як комплекс Оуендафф/Нефін. Це також спеціальна природоохоронна територія та частина мережі Natura 2000.[2][3]

Створення Національного парку Баллікрой[ред. | ред. код]

Директива Європейського Союзу про середовища існування (92/43/ЄЕС), яка була транспонована до ірландського законодавства в 1997 році, перелічує певні середовища існування та види, які ірландський уряд повинен був визначити як SACs для забезпечення їхнього захисту. До цих місць існування належать покривні болота. Болото в Баллікрої є особливо важливим у цьому відношенні, оскільки воно є одним із найбільших зразків покривного болотного середовища існування, що залишилось у Західній Європі. Баллікрой був створений як національний парк 1 листопада 1998 року. Його управління здійснюється згідно із Законом про державне майно 1954 р.[1]

Особливості Національного парку Баллікрой[ред. | ред. код]

У парку містяться покривні болота, скелі та річкові місця проживання. Покривні болота — одне з найбільших просторів торфовищ, що залишилося в Європі. Таким чином, збереження болота має міжнародне значення через ніші, які воно забезпечує для різних видів, таких як рідкісні види рослин. Річка Оуендафф також є важливою природоохоронною територією, оскільки це єдина річка в Західній Європі, яка досі стікає відносно неушкодженою та обширною покривною болотною системою. Це також дуже плодоносна річка для лосося та пструга струмкового.[1]

Район Оуендафф є важливим місцем для ночівлі, годівлі та розмноження низки мігруючих видів птахів, таких як гренландська білолоба гуска, які охороняються Пташиною директивою Європейського Союзу.[1] Інші рідкісні види, знайдені в парку, становлять лебедя-кликуна, сапсана та деркача.

Національний парк Баллікрой є частиною парку Темного неба Майо, який є першим міжнародним парком Темного неба в Ірландії.[3]

Центр для відвідувачів парку відкрився у 2009 році. Будинок площею 700 м2 виходить на Атлантичний океан у селі Баллікрой. Він відкривається щодня протягом літнього туристичного сезону.

Розширення: «Дикий нефін»[ред. | ред. код]

У 2017 році 4000 гектарів хвойних лісів і гір, підконтрольних Койлте, були додані до 11000 гектарів прилеглого Національного парку Баллікрой. Район повинен перебувати у віданні Національної служби парків та дикої природи (NPWS), і, як визначено, він має потенціал для відновлення дикої природи.[4] Район спочатку був промисловим лісом, що складався з соснових та ялинових насаджень, із лісозаготівельними дорогами.[5]

Panorama of Ballycroy National Park with Nephin Beg Range at right of image

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г National Parks and Wildlife Service. Архів оригіналу за 14 серпня 2006. Процитовано 28 липня 2006.
  2. CONSERVATION OF WILD BIRDS (OWENDUFF/NEPHIN COMPLEX SPA 004098)
  3. а б Mayo Dark Sky Park. Процитовано 1 липня 2021.
  4. Viney, Michael. Wild Nephin. Irish Times. Процитовано 19 січня 2018.
  5. Antonelli, Lenny (July–August 2014). Those Not-So-Wild Europeans. Sierra Club (англ.). Процитовано 2 липня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]