Лебідь-кликун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лебідь-кликун
Cygnus cygnus from zh.JPG
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Гусеподібні (Anseriformes)
Родина: Качкові (Anatidae)
Підродина: Гусеві (Anserinae)
Рід: Лебідь (Cygnus)
Вид: Лебідь-кликун
Біноміальна назва
Cygnus cygnus
(Latham, 1790)
Ареал Лебедя-кликуна:    Місця гніздування    Місця зимівлі
Ареал Лебедя-кликуна:
   Місця гніздування
   Місця зимівлі
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Cygnus cygnus
Commons-logo.svg Вікісховище: Cygnus cygnus
ITIS logo.jpg ITIS: 174990
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 141438
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 219595
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Cygnus cygnus

Лебідь-кликун (Cygnus cygnus) — птах родини качкових, поширений у північній півкулі. В Україні пролітний та зимуючий вид.

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Лебідь-кликун

Лебідь-кликун — великий птах, що важить від 7 до 10 кг, іноді більше. Тіло витягнуте, довжина шиї приблизно рівна довжині тулуба. Ноги короткі, віднесені назад. Дзьоб лимонно-жовтий з чорним кінчиком. Оперення біле. У оперенні велика кількість пуху. Молоді птахи мають димчасто-сіре оперення з темнішою головою. Чисто білого кольору оперення кликуна набуває лише на третій рік життя. Самець і самиця зовні практично не відрізняються одне від одного. Шию кликун тримає прямо, не згинаючи її у формі букви «S», як лебідь-шипун. Сам лебідь-кликун також дещо дрібніший за шипуна.

Голос[ред.ред. код]

Часто можна почути радісний поклик птаха з різноманітними голосовими модуляціями. Це характерний глибокий носовой трубний звук. При вигуку шия зазвичай витягнута, а голова піднята. Вітальний і тріумфальний поклики «ґе-ґе-ґе» разом з помахами крил нагадують голоси гусей. У більших групах лебедів-кликунів, можна постійно чути тихе «анґ» або горлове «ґа» або «ґо». Можна помітити, що ці звуки дещо різняться від особини до особини. Якщо вони відчувають загрозу, тоді можна почути коротке і грубе «ук» або «ак». В польоті вони кричать «ґра-ґект» або м'яке «кю-кю-кю».[1]

На відміну від лебедя-шипуна, кликуни крильми не видають у польоті металічних або свистячих звуків.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Лебеді-кликуни гніздяться на північних межах лісів Євразії від Скандинавії і Шотландії до Чукотки і Сахаліну. На півдні зустрічаються до Ладозького озера, Монголії, півночі Японії, північної частини Каспійського моря. Зимувати летять на північ Середземного моря, на Каспійське море і в Середню, Південну і Південно-Східну Азію. Лише деякі птахи залишаються зимувати на місцях гніздування. Зазвичай не відлітають на зимівлю кликуни зі Скандинавії, Білого і Балтійського морів. Також залишаються зимувати лебеді, що живуть на незамерзаючих або на неповністю замерзаючих водоймищах Євразії. На місця гніздування кликуни прилітають парами протягом всієї весни, починаючи з середини березня.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Плаваючи, шию тримає вертикально, крила щільно притиснуті до тіла. Зазвичай лебідь-кликун, як і все лебеді, плаває неквапливо і велично, але якщо його переслідувати, то важко наздогнати навіть на човні. Злітаючи з води, довго розбігається, молотить лапами по воді, поступово набираючи швидкість і висоту. По землі ходити не любить і робить це украй неохоче і рідко. Кликун — обережний птах, тримається на широких водних просторах, подалі від берегів.

Молоді кликуни

Харчування[ред.ред. код]

Лебеді-кликуни харчуються в основному рослинною їжею, водними рослинами, а також поїдають дрібних безхребетних. Пташенята харчуються в основному тваринним кормом на мілководді, здобуваючи їжу з дна, наполовину занурюючись у воду.

Розмноження[ред.ред. код]

Лебеді-кликуни — моногамні птахи, що створюють пари на все життя, причому птахи тримаються разом навіть під час зимівлі. Зміна партнера можлива тільки у разі загибелі одного з лебедів. Гніздяться кликуни на берегах водойм: по можливості крупних озер, оточених заростями. Як правило, це глухі лісові озера, далекі від людей. Іноді гніздиться і на морському узбережжі, якщо там є зарості очерету. Якщо птахів не турбують, вони гніздяться і поблизу від людського житла. Гніздова ділянка кликуна — досить обширна територія, куди інші лебеді не допускаються, у разі порушення меж між кликунами трапляються жорстокі бійки, зазвичай на воді. Гніздом служать величезна купа відмерлих рослин, яку збирає в основному самка. Діаметр гнізда в основі близько 1 м, іноді до 2-3 м. Висота близько 0,5-0,8 м. Діаметр лотка близько 40-50 см. Гніздо влаштовується в заростях очерету або рогозу, рідше на мілководді, де гніздо спирається на дно водойми. Дно лотка вистилається травою, мохом і вищипаним з живота і грудей самки пір'ям. У кладці 3-7 яєць, які насиджує самка. Яйця білого або жовтуватого кольору. При загибелі кладки відкладається друга, але завжди з меншою кількістю яєць. Поки самка насиджує яйця, самець знаходиться поблизу і охороняє гніздо. Через 5 тижнів вилуплюються пташенята, про яких піклуються обоє батьків. Пташенята можуть самостійно здобувати собі їжу. Часто пташенята тримаються біля батьків і після того, як навчаться літати.

Література[ред.ред. код]

  • Бейчек В., Штясны К. Птицы. Иллюстрированная энциклопедия. М.: Лабиринт-пресс 2001
  • Акимушкин И. Мир животных. Птицы, рыбы, земноводные и пресмыкающиеся М.: Мысль 1995
  • Мир животных в 7 тт. Т.6 Птицы. М.: Просвещение 1986 г.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Bergmann et al., S. 34. Die lautmalerischen Umschreibungen der Laute sind von Bergmann übernommen.